А О.Капелюшний

літичного, і тому редагування безперечно є однією з галузей суспільно-політичної діяльності.

Останнім часом дедалі помітнішим став підхід до редагування як до науки, що має загальнотеоретичні засади й практичний, прикладний (ужитковий) аспект. Скажімо, К.М.Накорякова пише: "Редагування -нова гуманітарна дисципліна"¹. З.В.Партико пропонує (і використовує у своїй книзі) назву для цієї науки - едитологія². Він дає таке визначен­ня цього поняття: "Едитологія - прикладна суспільна інформологічна наука, яка досліджує методологічні засади готування в ЗМІ повідом­лень до публікування (видавничої справи). До методологічних засад належать аксіоми, закони, закономірності, постулати, методи, методи­ки, норми, творчі процеси тощо. Включає як складові частини теорію видавничої діяльності й теорію редагування"³. Не можна не погодитися із визначенням, яке дає З.В.Партико предметові редагування: "предмет редагування - це приведення об'єкта редагування у відповідність із чинними у певний час у конкретному суспільстві нормами, а також йо­го творча оптимізація, метою яких є отримання заданого соціального ефекту"⁴. Додамо, що, за З.В.Партиком, "основним об'єктом редагуван­ня виступає авторський оригінал"⁵, "об'єктом редагування виступає також видавничий оригінал, конструкція видання і проект видання'¹⁶, а також "вкрай рідко об'єктом редагування може виступати і весь на­клад видання"⁷. Зауважимо, що у визначення предмета редагування після численних дискусій автор книги (як поступку своїм опонентам) додав поняття "творча оптимізація", проте її метою все-таки є "отри­мання заданого соціального ефекту". Жоден автор не ставить на пер­ше місце у творчості "отримання заданого соціального ефекту", для кожного автора творчість є способом самореалізації, самовираження. Те саме можемо сказати й про редактора, чия праця є співтворчістю з автором. А задають потрібний соціальний ефект замовники "кілерсько-джангіровських" статей чи передач або владоможці в тоталітарному

¹ Накорякова К.М. Редактирование материалов массовой информации. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1982.-С.5.

² Партико З.В. Загальне редагування: нормативні основи. - Львів: Афіша, 2001. -С.24-30.

³ Там само. -С.373.

⁴ Там само.-С.ЗЗ.

⁵ Там само. -С.31.

⁶ Там само.

⁷ Там само.

ю

............................ Редагування в засобах масової інформації.............................

суспільстві. Хоча, ясна річ, нічого г нашими журналістами й редактора­ми не сталося б, якби вони наперед прораховували соціальний ефект від кожного свого виступу. На жаль, цього нема і, на щастя, сподіваємо­ся, що вже ніколи й не буде.

Проте дедалі пильнішу увагу приділяють дослідники саме цьому аспектові редагування - редагуванню як засобові підвищення ефектив­ності повідомлення. "Ефективність структури повідомлення виявляєть­ся в тому, що читач розуміє й сприймає повідомлення відповідно до задуму автора", - зауважує М.Д.Феллер і додає: "Ефективність пові­домлення залежить від обставин, з якими пов'язаний процес спілкуван­ня: особливостей автора і читача, функцій і мети повідомлення, умов і завдань його сприйняття адресатом - і міри відповідності цим умовам структури повідомлення. Самостійно мовна чи літературна ефектив­ність повідомлення, зрозуміло, не існує. Ефективність його структури -одна із складових частин єдиної соціальної ефективності, пов'язана з іншими й підпорядкована інформаційній цінності та важливості"¹. МДФеллер наголошує на тому, що "літературний аспект повідомлення впливає не тільки на ефективність його сприйняття; він має й виховне значення, розвиваючи (чи руйнуючи) логічну, емоційну, мовну культуру читача. Результати літературного опрацювання мають і суто економіч­не значення для суспільства загалом"². Н.В.Зелінська також зауважує, що літературне опрацювання повідомлення має "соціальні, політичні наслідки"³. Отже, для ЗМІ одним з найважливіших аспектів редагуван­ня є такий: редагування як засіб підвищення ефективності впливу на читача, слухача, глядача.

Феллер М.Д. Зффективность сообщения и литературньїй аспект редактирования. -Львів: Вища шк., 1978. - С.5. 2 Там само. -С.6. 3 Зелінська Н.В. Теоретичні засади роботи редактора над літературною формою тексту (літературне опрацювання тексту). - К.: УМК ВО, 1989. - С.10. 4 Іванченко Р.Г. Літературне редагування. - К.: Вища шк., 1983. - С.9. 5 Там само.-С.14.

Теорія редагування найчастіше розглядає як об'єкт свого вивчення текст. Наприклад, Р.Г.Іванченко пише, що редакторові "варто виходити із закономірностей становлення тексту та з вивчення його природи"⁴. Дослідник доходить висновку, що "робота "другої черги", шліфовка викладу або редагування - це фактично перевірка тексту з позиції сприймання. Редагування - це остаточне опрацювання тексту перед здачею до набору з позиції сприймання"⁵.