Природні якості і постановка голосу

1. Особливості голосу.

2. Голосові дані.

3. Робота над розвитком голосових даних.

4. Вправи для розвитку голосу.

Розмовному голосу будь-якої людини властиві такі якості, як с и л а, тобто певний ступінь гучності звучання; висота, тобто тональні можливості або діапазон (гр. dia – через і poson – все), – звуковий обсяг; тембр (фр. timbre – гучний) – певне забарвлення, яке залежить від складу обертонів.

Природних даних цих якостей голосу для промовця за­мало. Якщо сила голосу від природи й забезпечує добру гучність, то не в змозі забезпечити довготривалої словесної дії. Без відповідних вправ го­лосові зв’язки при тривалій і напруженій роботі мовного апарату скоро втомлюються, хрипнуть. Можна зустріти окремі голоси, які від природи мають широкий діапазон, достатній для читця. Проте забезпечити ту рухливість, якої вимагає експресивність художнього тексту в процессі читання, непоставлений голос не може. Це саме стосується і тембру. Тембр, навіть і приємний – чистий, дзвінкий від природи, сам по собі ще нічого не вартий. Тільки у зв’язку з іншими, досконало розвиненими якостями голосу він виконує відповідну роль у мистецтві живого слова.

Поставити голос – це значить розвинути, удосконалити його при­родні якості в такій мірі, щоб вони легко підкорялись творчій волі читця віповідно до завдань художнього твору чи іншого характеру мовлення.

Слід пам’ятати, що правильна постановка голосу не приходить сама собою в процесі мовлення, як дехто з недосвідчених читців думає, а може розвиватися лише до певної міри тоді, коли читець добре обізнаний з теорією виразного читання в цілому, і зокрема з технікою мовлення, і постійно дотримується в своїй роботі всіх правил гігієни голосу та дихання.

Якості розвиненого голосу. Після проведення відповідних вправ з дотриманням гігієни голосу природні якості голосу набудуть нових відтінків. Сила голосу надасть читцю можливості посилати його на далеку відстань без особливого напруження голосових зв’язок, довго не втомлюватися, тобто значно зростуть гучність і тривалість голосу. Висота голосу характеризуватиметься розширенням діапазону, дасть можливість читцю вільно й легко користуватися тональними змінами в межах півтори октави і більше. Тембр голосу позбудеться властивих йому вад (гугнявості, хриплості, верескливості тощо), набуде чистого, дзвін­кого, приємного звучання, тобто характеризуватиметься благозвучніс­тю, що є необхідною умовою естетичного впливу живим словом на слуха­чів. Крім цього, поставлений голос відзначатиметься також гнучкістю, рухливістю), тобто здатністю володіти змінами тону, легко сповільнюва­ти чи прискорювати темп мовлення, змінювати силу, висоту, тембр (гуч­ніше-тихше, сильніше-слабше, нижче-вище, різкіше-м’якше, ніжніше).

Вправа 1 (на силу голосу)

І. Перший рядок вірша читайте пошепки, другий – тихенько, тре­тій – голосніше і т. д. На восьмому, приблизно, рядку, дійшовши до дуже гучного голосу, але не до крику, зміщуйте його динаміку в проти­лежному напрямі. Темп – повільний, висота – звичайна, дихання – в міру потреби, вдих – швидкий і непомітний.

2. Таку ж вправу на динаміку голосу можна виконувати за поряд­ком слів чи стоп (аналогічно до другого пункту вправи 2).

Вправа 2 (на швидкість вимови)

1. За схемою третьої вправи виробляйте швидкість вимови. Пер­ший рядок читайте в дуже повільному темпі, другий – повільно, тре­тій – трохи швидше, четвертий – ще швидше і так далі, аж до темпу скоромовки, і після цього читайте у зворотному порядку.

2. Те саме – за порядком слів або стоп.