Гігієна голосу

1. Голос і звук.

2. Види голосу.

3. Гігієна голосу.

Голос – головний інструмент оратора. Проте не будь-який голос може задовольнити вимоги риторики. Навіть красивий від при­роди голос деколи не здатний без подолання певних труднощів впора­тися з тими завданнями, що їх ставить перед собою мистецтво живого слова. «Але гарні розмовні голоси, – як зауважує К. Станіславський, – трапляються рідко. А коли вони й трапляються, то бувають недостатні своєю силою й діапазоном». Цей факт свідчить про те, що над розвитком голосу треба працювати. Серед промовців часто зустрічаємо голоси, яким властиві певні вади: слабкість, млявість, сиплість, хриплість, гугнявість, верескливість тощо. З такими голосами важко працю­вати і, головне, неможливо досягти відповідного впливу на слухачів у процесі мовлення: голос неприємне сприймається на слух, нерідко й стомлює і навіть дратує слухачів. Зрозуміло, що промовець повинен, по-перше, добре розумітися на всіх осо­бливостях голосу і, по-друге, уміти над ним працювати, щоб удоскона­лити, розвинути його природні задатки, тобто, як це прийнято назива­ти, поставити його. Про це йтиметься нижче.

Утворення голосу. Процес творення голосу нерозривно пов’язаний з диханням, що є неодмінною умовою звучання мови. Повітря, яке ми видихаємо з легень, проходить через бронхи (дихальне горло), а звідти в гортань. В останній розміщені голосові зв’язки, які мають властивість змикатися і розмикатися, утворюючи щілину. Під тиском повітря вони коливаються і створюють голос.

Гігієна голосу. До і після постановки голос читця потребує постійного догляду, щоб не допустити псування і втрати його. Для цього слід дотримуватися певних правил роботи мовного апарату і загальної гігі­єни голосу, зокрема:

1. У процесі читання, розповщі не допускати висоти голосу поза межі виробленого, встановленого, можливого діапазону, а також надмірної гуч­ності і тривалості мовлення. Це може призвести до зриву голосових зв’язок

2. Не допускати простудних захворювань, гострих або хронічних катарів верхніх дихальних шляхів, нервових зрушень тощо. Це може призвести до захворювання органів, які беруть участь у голосоутворенні (гострого, хронічного і професійного ларингіту – запалення слизової оболонки гортані, внутрішніх вузликів на голосових зв’язках).

3. Не перевищувати денних норм голосового навантаження (4-5 ака­демічних годин підряд). У процесі тривалого мовлення варто робити кіль­кахвилинні перепочинки – 5-8 повільних і спокійних вдихів і видихів.

4. Дотримуватися профілактики носоглотки. У випадку навіть не­значних неприємних відчуттів сухості в горлі треба його прополоскати відваром ромашки чи листа евкаліпту.

Можна загартовувати носоглотку: кожного дня протягом певного часу полоскати холодною водою з поступовим зниженням температу­ри від +20 до +12°С.

Найкращий спосіб збереження звучання голосу на професійному рівні, як зауважує С.Т.Нікольська, це зарядка, до якої входить дихальна і артикуляційна гімнастика. Якщо кожного ранку після дихальних вправ (10-15 хв) ви прочитаєте протягом 10 хвилин гекзаметр, дотримуючись усіх правил дикції, дихання і голосу, то це сприятиме не тільки постійній підтримці мовного апарату, а й додасть бадьорості всьому організму.

Вправи на розвиток голосу. Процес постановки голосу складний і копіткий. Він потребує тривалої індивідуальної роботи під керівницт­вом досвідченого спеціаліста. Над розвитком голосу необхідно працювати і самостійно. Щоб не до­пускати прикрих помилок у процесі виконання вправ, бажано врахува­ти такі зауваження:

1. Насамперед вивчити власний голос, добре його пізнати, що дасть можливість з’ясувати, якій саме якості голосу приділити більше уваги, яку для цього краще вибрати вправу. Серед вправ і порад вибирати доцільно лише ті, що найнеобхідніші і дають змогу працювати над ними без допомоги спеціаліста.

2. Приступати до вправ лише тоді, коли добре засвоєні основні по­ложення мовного апарату і правильне дихання.

3. Дотримуватися певної поступовості вправ у часі: 3-4 хв на почат­ку і поступово збільшувати до 10-12 хв. Проводити їх. бажано до снідан­ку і на свіжому повітрі, якщо ж у приміщенні, то добре провітреному.

4. Перші вправи бажано робити перед дзеркалом з метою самокон­тролю за положенням окремих органів мови.