Керування дихальним апаратом. Вправи для дихання

1. Як керувати дихальним апаратом.

2. Розвиваюче дихання.

3. Кероване дихання.

4. Вправи для дихання.

Вправи на кероване дихання в процесі мовлення

Ці вправи проводяться за схемою попередніх. Різниця лише в тому, що в процесі видиху не лічимо, а вимовляємо слова тексту.

Вправа 1

Після видиху на п-ф, вдиху і затримки на «раз» читайте прислів’я на одному видиху. Потім знову вдихніть, затримайте повітря і читайте наступне прислів’я.

а) Що посієш, те й пожнеш. Чесне діло роби сміло. Бджола мала, а й та працює. Багато снігу – багато хліба. Чия відвага, того й перевага. Про добре діло говори сміло. Не спіши язиком, квапся ділом.

б) Де господар добре робить, там і поле добре родить. Чого сам собі не зичиш, того і другому не жадай. Як у травні дощ надворі, то восени хліб у коморі. Улесливий приятель схожий на кішку: спереду ласкає, а ззаду кусає. Великий рости, щасливий будь, себе не хвали, другого не гудь. Скільки не думай, а робити треба, бо думка ледача, а робота швидка. Лучче на своїй стороні кістьми лягти, ніж на чужині слави натягти.

У разі нестачі повітря на вимову цілого прислів’я можна швидко, непомітно, за допомогою діафрагми добрати повітря. В кінці кожного прислів’я робити повноцінний вдих.

Вправа 2

На одному вдиху читайте два рядки вірша. Поступово кількість рядків збільшуйте до 3,4 і більше.

Тлумачний словник

Тарасик набігавсь, примчав із двора:

Уже й за уроки сідати пора.

Ось віршика вивчив, задачі зробив.

В щоденник заглянув – тривогу забив.

В щоденнику запис завів у тупик:

«Принести до школи клумачний словник».

Завдання у класі він сам записав.

А що за словник то – і досі не взнав.

Прибіг до бабусі, що прала рушник:

А що таке, – каже – клумачний словник?

Клумачний? – бабуся на те хлопчаку

Та, мабуть, що носять його в клумаку!

Сестричка сміється, швидка на язик:

Сам, – каже, – доклумуй, який це словник!

Та це вам не шахи, це вам не лото:

Кого не спитає – не знає ніхто.

Спитав у сусіда – вже дещо нове:

В нас, – каже, – в будинку письменник живе.

По радіо мову веде про слова.

О, мова – це скарби, це дивні слова.

Піди ти до нього – у нього книжки.

Він знає й розкаже про всі словники.

Ну, що ж, як одвіту немає ніде,

В квартиру поета Тарасик іде.

Ось дзвонить, заходить: – Будь ласка, – гука,–

Клумачного дайте мені словника!

Поет усміхнувся – Ти просиш дарма:

Клумачного, – каже, – й на. світі нема.

Клумачний... То, мабуть, почулось. Пробач,

Бо той, хто тлумачить, той зветься – тлумач

Буває, що слово відоме давно,

А знає не кожен, що значить воно.

І тут у пригоді стає визначник

Скарбів наших мовних – тлумачний словник.

Тарасику, світла твоя голова,

Ану, зустрічав ти, наприклад, слова:

Красуля, квасоля?

Словник розгорни– і зразу побачиш,

Що значать вони: красуля – красуня:

Красоля – цвіток. І тут же:

Краснуха – хвороба діток.

Оце ж і тлумачний словник! Зрозумів?

А є словники ще – Походження слів.

Вивчатимеш мову: слова – в голові,

любов до них – в серці, в самому єстві.

Слова в голові? – розсміявся хлопчак –

То, значить, для слів не потрібен клумак!

Радіє письменник з тямкого дружка:

Як любиш, наука тобі не важка.

Цінюща в людини до знань ненасить

І їх за плечима, тих знань, не носить...

(Д-Білоус)

Вправа

Станьте рівно, спокійно, м’язів не напружуйте, але й не до кінця розслаблюйте. Для самоконтролю руку покладіть, як у першій вправі.

1. Видих на п-ф.

2. Вдих на рахунок (усно) 1-3 за допомогою активного руху м’язів діафрагми, міжреберних м’язів і косих м’язів живота. Під час повторен­ня таких вправ цей рахунок можна збільшити до 5-6.

3. Затримка на секунду.

4. Видих на п-ф. Повторіть вправу 3-4 рази.

Вправа

Проводиться за зразком попередньої з деякими варіантами.

1. Видих на п-ф.

2. Пауза.

3. Вдих на рахунок 1-5.

4. Затримка на рахунок 1-2.

5. Видих на один із звуків ф, с, ш, р, ж, з, х, ц.

Вправи проводьте 2-3 рази на день протягом кількох тижнів, аж поки не виробиться навик комбінованого (грудно-черевного) дихання. Не забувайте, що видих повинен бути значно довший за вдих.

Вправи на скорочення вдиху і подовження видиху

Проводити 2-3 рази на день протягом місяця, а то й більше. Засвоєння їх залежатиме від індивідуальних здібностей того, хто цим займається.

Попередньо треба перевірити місткість робочого повітря в легенях. Робімо це так:

1. Станьте рівно, глибоко, але не надмірно, вдихніть повітря.

2. На одну мить (секунду) затримайте повітря в легенях.

3. Повільно, без поштовхів, видихніть повітря на посекундний ра­хунок «раз, два, три...» і т. д., аж поки не виникне потреба поповнити його запас.

Дану, звичну для вас кількість робочого повітря, зафіксовану в по-секундних цифрах (хай це, наприклад, буде від 1 до 10 чи 12), берете до уваги під час проведення наступних вправ.

Вправа 1, варіант а)

1. Видих на п-ф.

2. Пауза.

3. Швидкий вдих на рахунок 1,2,3 (в секундах лічити мовчки).

4. Затримка повітря в легенях на рахунок 1,2.

5. Плавний видих на рахунок від 1 до 10 (лічити мовчки). Тривалість видиху на цифру 10 умовна. У першій вправі вона може бути різною (біль­шою, меншою). Це залежатиме,від місткості робочого повітря в легенях.

Вправа 1, варіант б)

1. Видих на п-ф.

2. Пауза.

3. Швидкий вдих на рахунок 1,2 (лічити вголос).

4. Затримка повітря на «раз» (1 секунда).

5. Видих на рахунок від 1 до 10 (лічити голосно і виразно).