Відмінки іменників

Іменник, пов’язуючись у реченні з іншими словами, змінюється за відмінками.

В українській мові є сім відмінків, кожний з яких відповідає на певне питання:

1) називний — хто? що? (син, яблуко; сини, яблука);

2) родовий — кого? чого? (сина, яблука; синів, яблук);

3) давальний — кому? чому? (синові, яблуку; синам, яблукам);

4) знахідний — кого? що? (сина, яблуко; синів, яблука);

5) орудний — ким? чим? (сином, яблуком; синами, яблуками);

6) місцевий — на (в, при) кому? на чому? (на синові, яблуку; синах, яблуках);

7) кличний — хто? що? (сину, яблуко; сини, яблука).

Називний відмінок називається прямим, усі інші — непрямими.

Називний і кличний відмінки вживаються завжди без прийменника, місцевий — завжди з прийменником, давальний відмінок, на відміну від місцевого, виступає майже завжди без прийменника (з давальним відмінком поєднуються тільки прийменники назустріч, наперекір, навздогін, на противагу): І знов жага (на чому?) на світі жити, чинить добро, людей любити й віддать душі надбитий хист (чому?) країні рідній на користь (М. Старицький). Усі інші відмінки можуть вживатися як з прийменниками, так і без них.

Щоб під час аналізу іменників не сплутати знахідного відмінка з називним або родовим, слід ставити до іменника відразу обидва питання хто? що?, кого? чого? або кого? що?: За сонцем (хто? що?) хмаронька пливе, (кого? що?) червоні поли розстилає і (кого? що?) сонце спатоньки зове у (кого? що?) синє море (Т.Шевченко).

В українській мові є іменники, які не змінюються. Це переважно слова іншомовного походження (кашне, метро, парі, Перу, Чилі, Гейне, Дюма), жіночі прізвища на приголосний та - о (про Зою Гайдай, від Оксани Петрусенко), а також деякі абревіатури (МЗС, ООН, райвно, але: біля загсу, у ЦУМі). Відмінки таких іменників визначаємо за питанням, на яке вони відповідають у реченні або словосполученні.

Перевірте себе. Випишіть іменники без прийменників підряд у тому порядку, у якому відмінку вони стоять: 1) у називному; 2) у родовому; 3) у давальному і т.д.

Свічка, (на) кінець, (з) примусу, (завдяки) витривалості, справа, (з) успіхом, (при) здоров’ї, (круг) Києва, (про) князів, (в) ООН, (перед) кладкою, (за) участі, (услід) онукам, (у) далечінь, (за) вітром, (наперекір) бурям, (по) склі.

Ключ. З других букв іменників має скластися закінчення вислову американського письменника Р.Емерсона: “Слабкі люди вірять в удачу, сильні — …”

Урок 18. Поділ іменників на відміни і групи

1. Поділ іменників на відміни. 2. Поділ на групи іменників І та II відмін. 3. Поділ на групи іменників II відміни з кінцевими -ар, -ир, -яр. 4. Вживання голосних у закінченнях іменників різних груп.