Число іменників. Збірні іменники

Іменники мають два числа: однину й множину.

Іменник в однині можна співвіднести з він, вона, воно або поєднати з цей, ця, це: цей корінь (він), ця сосна (вона), це коріння (воно).

Іменник у множині можна співвіднести з вони або поєднати з ці: ці корені (вони), ці сосни (вони).

Частина іменників вживається, як правило, тільки в однині. Вони означають:

1) назви речовин: молоко, залізо, віск, кров;

2) збірні назви: студентство, молодь, дітвора, картоплиння, морква, листя, проміння, каміння;

3) назви дій, якостей, почуттів: хода, думання, біганина, далеч, синь, хоробрість, гнів;

4) власні назви: Оксана, Степан, Сосюра, Іваненко, Вінниця, Добротвір.

Незначна кількість іменників має тільки множину. Вони переважно означають:

1) назви предметів, парних за своєю будовою: ножиці, сани, ворота, штани, челюсті, груди;

2) збірні назви: люди, діти, кури, гуси, дрова;

3) назви дій, станів, почуттів тощо (переважно іменники з суфіксом - ощ-): лінощі, веселощі, мудрощі, заздрощі, пахощі, жнива;

4) власні географічні назви: Карпати, Черкаси, Апенніни.

Визначаючи число іменників, треба особливу увагу звертати на збірні іменники — вони, як правило, стоять в однині, хоч і називають сукупність багатьох предметів: наша молодь, осіннє листя, коріння проросло.

Перевірте себе. Запишіть іменники у дві колонки: 1) ті, що вживаються тільки в множині; 2) ті, що вживаються тільки в однині. Інших не виписуйте.

Взуття, штани, гарбузиння, сміття, віск, граблі, веселощі, гори, студентство, залізо, збори, груші, старість, Карпати, листя.

Ключ. З других букв має скластися закінчення вислову російського письменника І.Ільфа: “Не треба боротися за чистоту, …”