Граматичні ознаки іменників

Іменником називається самостійна частина мови, що називає предмет і відповідає на питання хто? або що?

У граматиці предметом вважається все те, про що можна запитати хто це? або що це? Отже, предмети — це хлопець, учениця, кінь, голуб, стіл, дерево, світло, спека, відвага, цвітіння, похід, фантазія, думка.

Іменники характеризуються певними граматичними ознаками.

За значенням усі іменники поділяються на назви істот і назви неістот.

Серед назв істот розрізняємо назви осіб і назви тварин.

До назв осіб належать назви людей, а також назви різних дійових осіб у художніх творах: чоловік, дитя, дочка, токар, директор, депутат, мрійник, велосипедист, Микола, Петренко, Ягня, Мальований Стовп, Вітер.

До назв тварин належать назви всіх представників тваринного світу, включаючи найпростіших: кит, слон, корова, свиня, порося, ластівка, карась, рак, метелик, жук, черв’як, гідра, мікроб.

Серед назв неістот розрізняємо:

1) назви чітко окреслених предметів і понять, тобто назви охоплюваних зором речей, деталей, частин тіла, різних мір, місяців, днів тижня, терміни, а також назви населених пунктів: стілець, поріг, трактор, кран, ключ, дуб, рука, ніс, метр, кілограм, серпень, вівторок, квадрат, катет, Київ, Конотоп;

2) назви нечітко окреслених предметів і понять, тобто назви предметів, що не охоплюються зором, не мають певних меж, збірні назви, назви територій, великих споруд, речовин, явищ, почуттів, дій, станів, ознак, ігор, абстрактних понять тощо: шлях, ліс, космос, зерно, листя, Крим, Памір, замок, завод, пісок, глина, грім, буря, радість, гнів, біг, футбол, сон, свіжість, прогрес.

Назви бувають загальні і власні.

Загальні назви даються багатьом однаковим предметам та поняттям: тракторист, кінь, заєць, садок, книжка, газета, гора, річка, трава, конвалія, стебло, ніжність, думка, намір.

Власні назви даються окремим предметам, щоб відрізнити їх від інших подібних: Степан, Петро, Венера, Марс, Дніпро, Дунай, Волинь, Донбас, Чернігів, Золотоноша, “Молодь України” (газета) ,”Веселка” (видавництво).

Власні назви пишуться з великої букви.

Іменники (щоправда, не всі) мають рід, змінюються за числами й відмінками, поділяються на відміни й групи відмінювання.

Перевірте себе. Запишіть іменники у дві колонки: 1) назви чітко окреслених предметів і понять; 2) назви нечітко окреслених предметів і понять.

Вітер, льон, ніготь, інтерес, апельсин, стронцій, намір, екзамен, усюдихід, відблиск, ефір, клубок, дощ, аршин, ефект.

Ключ. З перших букв має скластися початок прислів’я: “… а з лісу виводить”.