Спрощення в групах приголосних

Українська мова уникає збігу трьох, іноді й двох близьких за творенням приголосних — зубних, зімкнених. Якщо під час словотворення чи словозміни виникає такий збіг приголосних, то один з них, переважно середній, випадає.

Найчастіше трапляється збіг трьох приголосних стн і стл. Усі вони однаково зубні, тому середній т випадає, що й позначається на письмі: чес ть — че сн ий, корис ть — кори сн ий, щас т я — ща сл ивий, лес т ити — уле сл ивий.

У числівниках шіс т надцять [ш’існа́ц΄:ат΄], шіс т десят [ш’ізде^ис΄а́т], шіс т сот [ш’іс:о́т], п’я т десят [пйаде^ис΄а́т] у вимові середній т випадає, але це на письмі не позначається.

Проте в словах пе стл ивий, кі стл явий, хва стл ивий, зап’я стн ий у вимові, а отже, й на письмі середній т зберігається з тим, щоб при сприйманні цих слів не виникало небажаних асоціацій (пес, кислий тощо) і не спотворювалося їхнє лексичне значення.

Спрощення в групі приголосних здн у сучасній українській мові відбувається лише в словах із коренем - їзд-: прої зн ий, виї зн ий, наї зн ик і под.; спрощення в групі ждн відбувається тільки у відмінкових формах слова тиж д ень (ти жн я, ти жн ю і т.д.) та в похідному прикметнику ти жн евий.

Крім того, відбувається спрощення в словах серце (при формі сер д ець), скатер ть — скатерка, че р нець — ченця.

Спрощення в групах приголосних скн, зкн, шчк (випадіння середнього приголосного) відбувається в обмеженій кількості слів: блис к — бли сн ути, пис к — пи сн ути (і пискнути), тис к — ти сн ути, ляс к — ля сн ути, лус к — лу сн ути, плюс к — плю сн ути, хрус к — хру сн ути, хряс к — хря сн ути, верес к — вере сн ути; бряз к — бря зн ути; гор щ ок — гор шк а, до щ ок — до шк а, змор щ ок — змор шк а, спро щ ений — навпро шк и, про шк увати.

Сюди належить і випадіння зімкнених д, т перед зімкненим н (у дієсловах при додаванні суфікса - ну-): холо д — холонути, погля д — поглянути, ки д ати — кинути, розвиток — розвинути, вер т ати ― вернути, пригор т ати ― пригорнути, гли т ати ― поглинути.

У вимові відбувається спрощення у словоформах на зразок неві стц і [не^ив’і́с΄ц΄і], неві стч ин [не^ив’і́шчин]. На письмі це спрощення не позначається, щоб зберегти тотожність слова в усіх його формах.

Не відбувається спрощення на письмі, хоч у вимові воно, як правило, є, в прикметниках та іменниках, утворених від іншомовних слів на ст, нт: контра стн ий, компо стн ий, бала стн ий, тури стсь кий, студе нтсь кий, гіга нтсь кий, студе нтс тво, аге нтс тво.

Перевірте себе. Вставте, де треба, пропущені букви д, т. Слова запишіть у дві колонки: 1) ті, у які не вставляли букв; 2) ті, у які вставили букви.

Звіс..но, скатер..ка, асистен..ський, влас..ний, хвас..ливий, кореспонден..ський, аген..ство, радіс..ний, зліс..ний, заїз..ний, контрас..ний, учас..ник, їж..жу, дириген..ський, щас..ливий, ус..ний, страс..ний, щотиж..невий, студен..ський, студен..ство, очис..ний, якіс..ний, буревіс..ник, п’я..десят.

Ключ. З других букв повинно скластися закінчення вислову В.Сухомлинського “Дорожить людина тим, у що вона…”