Вживання апострофа

Апостроф ставиться перед я, ю, є, ї і вказує, що ці букви позначають відповідно два звуки йа, йу, йе, йі після твердого приголосного.

У незапозичених словах апостроф ставимо перед я, ю, є, ї після губних (мавпа Буф), якщо губний стоїть на початку кореня, після голосного або після р: роз в ’язок, з м ’яклий, здор ов ’я, че рв ’як, а рф ’яр. В інших випадках апостроф не ставиться: св ято, різ дв яний, ду хм яний, мор кв яний, ма вп ячий. Винятків нема.

Після р перед я, ю, є, ї апостроф ставимо, якщо в літературній вимові далі чується звук й: сузі р ’я [суз΄і́рйа], бу р ’ян [бурйа́н], але: бу р я [бу́р΄а], га р ячий [гар΄а́чий].

Апостроф ставимо перед я, ю, є, ї після префіксів та словотвірних частин, які закінчуються на будь-який приголосний: з ’єднаний, пі д ’юдити, мі ж ’ярусний, ди т ’ясла, Мі н ’юст, пі в ’ящика. (Слів “двох’ярусний”, “трьох’ярусний”, які часом наводять тут як приклади, в українській мові немає, є двоярусний, триярусний, у яких апостроф ставити не треба.)

В іншомовних словах апостроф перед я, ю, є, ї може ставитися після губних, піднебінних і задньоротових: ком п ’ютер, інтер в ’ю, ми ш ’як, Ру ж ’є, Григо р ’єв, Лу к ’ян, Х ’юстон, Монтес к ’є. Але в деяких словах, переважно запозичених з французької мови, апостроф у цій позиції не ставлять, хоч це й не відповідає фонетичним законам української мови: б юджет, б юро, б юст, гра в юра, г юрза, к юрі, мані к юр, п юпітр, п юре, ф юзеляж, Г юйгенс, М юллер, Б ядуля, б язь.

У кількох іншомовних словах апостроф ставимо після зубних приголосних, оскільки ними закінчуються іншомовні префікси: а д ’ютант, і н ’єкція, ко н ’юнктивіт, ко н ’юнктура, па н ’європейський.

Перевірте себе. Слова запишіть у дві колонки: 1) зі вставленим апострофом; 2) без апострофа.

Св..ятковий, різдв..яний, острів..янин, духм..яний, сурм..яний, медв..яний, зм..яклий, присв..ята, слов..яни, тьм..яний, дзв..якнути, цв..ях, пір..я, рутв..яний, знічев..я, ін..єкція, моркв..яний, мавп..ячий, з..ясувати, різьб..яр, ім..я.

Ключ. З других букв першої колонки повинно скластися слово, яким закінчується вислів Іммануїла Канта: “ Закон, що живе в нас, називається… ”

Урок 4. Зміни приголосних

1. Подовження приголосних і подвоєння букв. 2. Спрощення в групах приголосних. 3. Чергування приголосних. 4. Зміни приголосних при додаванні суфіксів -ський, -ство. 5.Уподібнення приголосних.