Тверді, м’які і пом’якшені приголосні

М’якими в будь-якій позиції можуть бути лише зубні приголосні: вочевидь, різьба, сіль, тінь. Зубні приголосні вимовляються, як правило, м’яко перед зубними м’якими та губними пом’якшеними, хоч на письмі їхня м’якість і не позначається: д ні [д΄н΄і], ку з ня [ку́з΄н΄а], с ніг [с΄н΄іг], с вято [с΄в’ато], ц віт [ц΄в’іт], дз вякнути [дˆз΄в’а́кнути].

Приголосний р м’яким буває лише перед голосними: буря, грюк, ларьок. Перед приголосними й у кінці слова він завжди твердий: чимало бур, ларки. І слово Горький слід вимовляти з твердим р, незважаючи на його написання: [го́ркий].

Приголосний й постійно м’який: я сни й [йасни́й].

Інші приголосні (губні, шиплячі, задньоротові) лише пом’якшуються — перед голосним і: м істо, в ітер, п ізно, ш ість, ч ітко, г ірка, х ід. Перед іншими голосними пом’якшуються губні після м’якого свистячого: с в ято [с΄в’ато], дз в як [дз΄в’ак], а також подовжені шиплячі: подру жж я [подру́ж:’а], зати шш я [зати́ш:’а], ні чч ю [н΄і́ч:’у].

У словах іншомовного походження губні та задньоротові можуть вимовлятися як з пом’якшенням (що, зрештою, не відповідає законам української мови), так і зі звуком й: б юро [б’уро́] і [бйуро́], к ювет [к’уве́т] і [кйуве́т], г яур [г’ау́р] і [гйау́р], б язь [б’аз΄] і [бйаз΄]. Шиплячі вимовляються лише твердо: ж урі, пара ш ут, Ж уль Верн, Ч урльоніс, Ш ауляй.

Перевірте себе. Випишіть у дві колонки слова з приголосними: 1) пом’якшеними; 2) м’якими.

Прозаїк, півкроку, шків, уміти, яблуко, сумнів, таксі, відкуп, щілина, ліс, перехід, ґніт, честь.

Ключ. З останніх букв має скластися закінчення афоризму “Переможці не вірять…”.