Класифікація об’єктів нерухомості

З метою аналізу ринку та управління його створенням та розвитком об’єкти нерухомості необхідно структурувати, тобто виділити ті чи інші однорідні групи. В законодавчих, нормативних, методичних актах використовується класифікація об’єктів нерухомості за різними ознаками: за фізичним, юридичним статусом, призначенням, місцем розташування, розміром, формою власності.

Визначення поняття «нерухомість» вже передбачає виділення в її структурі двох складових (а саме, залежно від походження): природних та штучних об’єктів нерухомості.

Природні об’єкти – земельна ділянка, ліси і багаторічні насадження, ділянки надр. Ці об’єкти нерухомості називають ще «нерухомістю за природою».

Штучні об’єкти складають дві категорії – житло та не житлові приміщення. Ця група об’єктів ще називається «нерухомістю за законом».

Поряд із таким поділом, нерухомість класифікується за рядом інших ознак, що сприяє більш вдалому дослідженню ринку нерухомості та полегшує розробку та застосування регуляторних актів. У таблиці 2.1 наведено один з варіантів класифікації. класифікацію, що зустрічається найчастіше.

Таблиця 2.1

Класифікація об’єктів нерухомості

За суб’єктами цивільно-правових угод
Нерухомість, що обертається на первинному ринку	Нерухомість, що обертається на вторинному ринку
За суб’єктами земельної власності
Приватні землі	Публічні (громадські) землі
громадян	підприємств і організацій	держави	територіальної громади
За метою використання
Для особистих потреб	Для підприємництва	Для державних та громадських потреб
За функціональним призначенням
Житлова нерухомість	Нерухомість комерційної та виробничої діяльності	Нерухомість для с/г потреб	Нерухомість для суспільних потреб	Інженерні споруди
За ступенем спеціалізації
спеціалізована	неспеціалізована
За ступенем готовності до експлуатації
Введені в експлуатацію (придатні до експлуатації)	Потребують реконструкції або капремонту (непридатні до експлуатації)	ОНБ
За обсягом прав, що передаються
Повне право	Часткові права
Право власності	право користування, право оренди, право розпорядження, сервітут, суперфіцій, емфітевзис, право застави та ін.
За місцем розташування
Регіону	Населеного пункту	Району (масив) населеного пункту

За характером використання розрізняють:

♦ житлові об’єкти нерухомості: будинки, котеджі, квартири. До житлової нерухомості відносять: малоповерхові будинки (до 3 поверхів), багатоповерхові будинки (4-9), будинки підвищеної поверховості (10-20 поверхів), висотні будинки (понад 20 поверхів). Об’єктом житлової нерухомості може бути також кондомініум, секція, під’їзд, квартира, кімната, дачний будинок;

♦ нерухомість для комерційної та виробничої діяльності: готелі, офісні приміщення, ресторани, магазини, фабрики, заводи, склади;

♦ об’єкти нерухомості для сільськогосподарських потреб: ферми, сади;

♦ Нерухомість для суспільних потреб:

− лікувально-оздоровчі (лікарні, поліклініки, санаторії);

− навчально-виховні (дитячі садки, ясла, школи, інститути);

− культосвітні (музеї, парки культури й відпочинку, театри, цирки, планетарії, зоопарки, ботанічні сади);

− спеціальні будинки та споруди – адміністративні (міліція, суд, прокуратура, органи влади), пам’ятники, меморіальні споруди, вокзали, порти тощо;

♦ інженерні споруди (меліоративні спорудження й дренаж, шахти, тунелі, греблі, естокади) та передавальні пристрої.

За метою використання: нерухомість для ведення бізнесу; для проживання власника; для інвестицій; як товарний запас.

За формою власності: приватний, державний та муніципальний фонд.

За ступенем спеціалізації:

♦ спеціалізована нерухомість – нерухомість, яка в силу свого спеціалізованого характеру досить рідко, або ніколи не здається в оренду, не продається на відкритому ринку, окрім випадків, коли ця нерухомість еалізується як частина бізнесу, що її використовує (наприклад,

нафтопереробні та хімічні заводи; електростанції; музеї; бібліотеки);

♦ неспеціалізована – інша нерухомість, на яку існує попит на ринку для інвестування, використання з існуючою чи іншою аналогічною метою.

Залежно від готовності до експлуатації виділяють об’єкти нерухомості введені в експлуатацію; ті, що вимагають реконструкції чи капітального ремонту; а також недобудовані об’єкти. Недобудовані об’єкти – це об’єкти, для яких в установленому порядку не оформлені документи про їх прийняття в експлуатацію. Їх можна поділити на дві групи: об’єкти, на яких ведуться роботи, і ті, на яких роботи припинені з певних причин (консервація або повне припинення робіт).

Залежно від можливості відтворення у натуральній формі виділяють:

відтворювальні об’єкти нерухомості – будинки, споруди, багаторічні насадження та невідтворювальні – земельні ділянки.

Стосовно до житлових об’єктів нерухомості можливі різні типологічні побудови.

Так, залежно від тривалості й характеру використання житла виділяють:

− первинне житло – місце постійного проживання,

− вторинне житло – заміське, яке використовується протягом обмеженого часу,

− третинне житло – призначене для короткострокового проживання (готелі тощо).