Емпедокл

Емпедокл (484 – 424 рр. до н. е.) давньогрецький філософ і поет, політик і лікар, який народився у Акраганті і помер, якщо вірити одній з багатьох версій про його смерть, у гирлі вулкану Етна.

Відомо, що Емпедокл написав два великі віршовані філософські твори: «Очищення» та «Про природу». Він вважав, що в основі світу знаходяться чотири основні стихії, кожна з яких в його уявленні співвідноситься з певним персонажем з грецького пантеону богів: вогонь (Зевс), повітря (Гера), земля (Аїд), вода (Нестіда). Самі собою вони є пасивними – все в світі утворюється завдяки тому, що існують дві сили, які змішують та розділяють ці стихії. Ці сили – любов і ворожнеча – утворюють дуалістичний, тобто двополюсний світ.

Любов розділяє однорідне і з’єднує різнорідне, ворожнеча – розділяє різнорідне і з’єднує однорідне. Любов, на думку Емпедокла, сприяє створенню єдиного гармонійного світу, а ворожнеча, навпаки, сприяє його розпаду на непов’язані одну з одною стихії.

Емпедокл одним з перших запропонував досить цікаву концепцію чотирьохступінчастого циклічного розвитку Космосу. На першій стадії в світі володарює любов, і світ утворює певну нероздільну єдність – сфайрос. На другій стадії у світ втручається ворожнеча і з першопочаткової єдності починають виділятись окремі одиничні речі – це стадія часткової єдності і часткового розподілу, коли в світі все ще достатньо співмірне та стабільне. На третій стадії встановлюється влада ворожнечі, рівновага порушується, світ розпадається на окремі стихії. На четвертій стадії в світ знову повертається любов і все знову починає рух до єдності та співмірності.

Емпедокл вважав, що люди пізнають світ через свої природні почуття за принципом пізнання подібного подібним. Ось як він пояснював природу зору: «Внутрішня частина ока складається з вогню, а те, що його оточує, – з землі та повітря, через які воно, завдяки тонкості своїх часточок, проходить наскрізь як світло у ліхтарях. Пори вогню і води розташовані почергово, з них порами вогню розпізнається біле, а порами води – чорне, оскільки до одного підходить одне, а до іншого – інше». Іншими словами, ми можемо відчувати почуттями лише те, що йде від природи і складу наших органів чуття.

Емпедокла вважали у Греції здатним творити дива. Так одного разу, коли досить сильні вітри загрожували знищити врожай, він наказав розставити по краю поля розтягнуті на жердинах шкіри тварин – вітер стих, і Емпедокла прозвали «приборкувачем вітру».

Іншого разу в одному з міст сталася епідемія через забрудненість річки. Емпедокл порадив підвести до неї русло іншої річки – вода очистилась, і епідемія минулась – після чого Емпедокла провали «великим лікарем».