Студопедия.Орг Главная | Случайная страница | Контакты | Заказать  
 

Піфагор та філософія піфагорійців



Піфагор(584 – 500 рр. до н. е.), відомий філософ, математик, лікар і містик. Саме від нього, за переказами, світ вперше почув слово «філософ», що означає «той, що любить мудрість». Піфагор говорив, що ніхто не мудрий, адже людина не може досягти всього, вона може лише прагнути до мудрості.

Піфагор народився на грецькому острові Самос, але коли підріс, то, жадібно шукаючи знань, покинув батьківщину для того, щоб стати посвяченим у багато таємниць, як еллінських, так і інших народів та релігій. У єгипетських жерців, халдеїв та фінікійських магів він навчився азам математики, перейняв вчення про містичний зв’язок числа та світових начал, в тому числі і вчення про переселення душ, а також отримав уявлення про багато містичних ритуалів.

Сам Піфагор стверджував, що він декілька народжень тому був сином бога Гермеса, і коли той запропонував йому на вибір будь-який дар, крім безсмертя, попросив залишити йому пам’ять про все, що з ним відбувалось і буде відбуватись. Цю ж мету – згадати все з минулих життів – Піфагор ставив перед своїми учнями в створеній ним школі – Піфагорійському союзі– в місті Кротоні (на півдні Італії).

Навчання в цій школі було побудоване за принципом суворої ієрархії і повного підкорення її главі та засновнику. Піфагор приймав туди далеко не всіх, адже вважав, що знання можуть отримати лише обрані, тобто ті, що довели своє моральне право на ці знання. Перші п’ять років навчання його учні проводили у мовчанні, слухаючи промови Піфагора, але не бачили його. І лише пройшовши через складні випробування, вони отримували право бачити Піфагора і розмовляти з ним.

Фалес вважав, що в основі всього лежить вода, а Піфагор – число, тому основу піфагорійського вчення складає наука про числа, в якій вони співвідносяться не лише з геометричними фігурами, але і взагалі з усіма існуючими в світі речами. Число «десять» піфагорійці вшановували як ідеальне число, що виражає Божественну сутність.

Необхідно сказати, що саме піфагорійці ввели у науку і філософію поняття протилежності. Протилежності вони визначили як те, виникнення чого означає загибель іншого. Протилежності повинні виключати одна одну. Але піфагорійці ще не дійшли до чіткого розуміння того, що протилежності, виключаючи одна одну, одночасно одна одну припускають.

Піфагорійці склали таблицю десяти пар протилежностей: межабезмежне, непарнепарне, єдністьмножина, правеліве, чоловічежіноче, спокійрух, пряменерівне, світлотемрява, доброзло, квадратпаралелограм. Із цієї таблиці видно, що поняття протилежності у піфагорійців ще нечітке. Якщо порівнювати пари «чоловіче і жіноче» та «квадрат і паралелограм», то можна помітити, що це різні речі, і незрозуміло, чому квадрат і паралелограм протилежності. Жіноче не тільки виключає чоловіче, але і припускає: жіноче не має сенсу без чоловічого. Але не те ж саме з квадратом і паралелограмом: вони тільки виключають один одного, але ніяк не припускають. Квадрат може спокійно існувати і без паралелограма.

Все це вимагало подальшого уточнення. Але головне, до чого дійшли піфагорійці, – гармонія світу заснована та поєднанні протилежних начал, подібно до того як музична гармонія складається з поєднання високих та низьких тонів (до речі, Піфагор також відкрив числові співвідношення, на яких заснована музична гармонія).

Вчення про переселення душ і вчення про душу були важливим чинниками розвитку піфагорійської доктрини. Душа є безсмертною, оскільки вона мандрівна. Однак це мандрування вічної душі неможливе без обов’язкового втілення, вона мусить перейти по смерті людини в тіло новонародженої істоти. Що це за тіло, – істоти нижчого чи вищого рівня, – залежить від праведності попереднього життя. Відтак, піфагорійці визнавали не лише мандрівний характер душі, але й спроможність до вдосконалення.





Дата публикования: 2015-07-22; Прочитано: 1238 | Нарушение авторского права страницы | Заказать написание работы



studopedia.org - Студопедия.Орг - 2014-2018 год. (0.001 с)...Наверх