Грецька класична філософія

Грецька класична філософія займає історичний проміжок з другої половини V ст. до кінця IV ст. до н. е. Це особлива епоха у становленні всієї системи європейської філософії. Перш за все тому, що саме в ній працювали такі відомі титанічні особистості, як Сократ, Платон та Арістотель. Багато постулатів, принципів, ідей, які вони висловили, здійснили і продовжують здійснювати величезний вплив на філософів та філософські системи, створені протягом наступних 25-ти століть.

Ці мислителі поставили в центр своєї філософії не космогонічні проблеми (тобто проблеми виникнення світу), а саму філософію. «Я не мудрець, я тільки люблю мудрість», – казав Сократ, пояснюючи мотиви за якими він називав себе філософом. Але любити мудрість – означає прагнути зрозуміти її. І тому думки грецьких класиків були спрямовані перш за все на проблему пізнання.

Вирішуючи цю проблему, відомі філософи сперечались один з одним, з іншими філософами – їхні суперечки стали свого роду «вічним рушієм» філософської думки. Першим почав суперечку Сократ, який вважав, що пізнання починається з особистості, з внутрішнього і зовнішнього світу того, хто пізнає. Пізнай себе, пізнай, що таке доброчинності, – і ти отримаєш платформу, з якої можна буде пізнати і все решта.

Естафету суперечки перейняли Платон та Арістотель. Платон був учнем Сократа і обожнював свого вчителя, зробив його своїм «філософським героєм». Арістотель в свою чергу спочатку вчився у Платона, а потім заявив: «Платон мені друг, але істина дорожча». Розійшлися вони у поглядах на те, з чого необхідно починати пізнання. Платон вважав – із загального, ідеального; Арістотель – з окремого, конкретного, матеріального. Так і з’явились філософські системи ідеалізму та матеріалізму.

Ідеї Істини, Добра, Краси та Справедливості, об’єктивні ідеї, поняття Деміурга, Творця Всесвіту – ось що вніс у філософію Платон. Поняття Космічного Розуму, «вічного рушія», форми та матерії, науки, мистецтва та досвіду, закони логіки, руху і розвитку – ось що дав філософії Арістотель.

Крім того, ці філософи створили блискучі, з чудовими традиціями філософські школи платонізму та арістотелізму, які розвинули, помножили та передали думки і твори своїх засновників наступним філософським епохам.