Навчальні матеріали

Вступ

Центральною фігурою в управлінні будь-яким військовим підрозділом є командир, який керує підрозділом (службою), всіма видами діяльності підлеглих.

Практика управлінської діяльності командирів у військах свідчить, що сильне та ефективне керівництво у значній мірі впливає на стан бойової готовності підрозділу, рівень бойової підготовки, стан служби військ, сприяє згуртуванню військового колективу, в якому всі військовослужбовці отримують стимул в усуненні перепон і досягненні максимальних результатів. отже. основою ефективного керівництва є вміло побудовані взаємовідношення з підлеглими.

Як відомо, для забезпечення ефективного керівництва підрозділом, командиру доцільно враховувати такі шість елементів:

1) ініціативність;

2) інформованість;

3) захист своєї думки;

4) прийняття рішень;

5) розв’язання конфліктних ситуацій;

6) критичний аналіз.

Жодний з розглянутих елементів не може компенсувати відсутність або надлишок будь-якого іншого.

Відомий український економіст Валерій Терещенко підкреслював, що завдання керівника – диригувати, підібрати хороший персонал, розробити організаційну структуру підприємства, вибрати загальний напрям його діяльності, координувати всю роботу, боротися з непродуктивними витратами часу. Слід виділити ще одне з найважливіших завдань – вчитись інтенсивно працювати, поліпшувати якість роботи.

Командир – це людина, яка одночасно є лідером і управляє своїми підлеглими. Його мета – впливати на інших людей таким чином, щоб останні виконували завдання, які стоять перед підрозділом.

В основі керівництва лежать такі категорії як лідерство, вплив і влада.

Лідерство – це здатність впливати на окремі особи та групи працівників з метою зосередження їх зусиль на досягненні цілей організації.

Вплив – це будь-яка поведінка одного індивіда, яка вносить зміни у поведінку, стосунки, відчуття тощо іншого індивіда.

Влада – це можливість впливати на поведінку інших людей. Керівник повинен розуміти, що кількість влади визначається не рівнем його формальних повноважень, а ступенем залежності підлеглих від нього.

Командир має владу над підлеглими тому, що майже вся діяльність підлеглих залежить від нього (просування по службі, задоволення соціальних, матеріальних потреб і т. і.).

У багатьох випадках і підлеглі отримують владу над керівником, оскільки останній залежить від них в питаннях інформації, виконання конкретних завдань, професійних можливостей, неформальних контактів з людьми, тощо. Це свідчить про те, що в діяльності військового керівника має місце людський фактор і не враховувати його у своїй діяльності буде не зовсім правильно.