Оточення й учасники проекту

Проект має ряд властивостей, про які доцільно пам'ятати, тому що це допомагає методично правильно організувати роботу з його реалізації: проект виникає, існує і розвивається у визначеному оточенні, називаному зовнішнім середовищем; склад проекту не залишається незмінним у процесі його реалізації і розвитку, у ньому можуть з'явитися або зникнути нові елементи; проект, як і будь-яка система, може бути розбитий на складові частини.

Оточення проекту містить у собі такі поняття: межа проекту, перехідна зона і зовнішнє середовище.

Межа проекту визначаються учасниками проекту, зоною впливу проекту, будівельною ділянкою, методами реалізації й утилізації проекту.

Перехідна зона включає зону впливу проекту. Зовнішнє середовище не залежить від функціонування проекту, проте впливає на його здійснення.

Найважливішої складового проекту є його учасники. При використанні традиційного типу керування в загальному виді учасниками проекту можуть бути:

Ø замовник проекту;

Ø спонсор або інвестор проекту;

Ø керуючим проектом; адміністрація; генеральний проектувальник;

Ø генеральний підрядчик;

Ø субпідрядники;

Ø кредитори.

Головний учасник - замовник проекту - майбутній власник і користувач результатами проекту. У якості замовника можуть виступати як фізичні так і юридичні особи. Ряд замовників проекту повинні підписати інвестиційну угоду. Замовниками можуть бути особи уповноваженими інвесторами здійснювати реалізацію інвестиційних проектів.

Спонсор або інвестор проекту вкладає капітал у здійснення проекту або на основі інвестиційного угода з замовником або на основі контракту на проект.

Керуючим проектом є особа, відповідальна за виконання проекту. Це може бути менеджер як юридична особа або просто як відповідальний за проект.

При необхідності створюється робоча адміністрація проекту.

Генеральний проектувальник і генеральний підрядчик призначаються керуючим проектом із числа організацій, які забезпечують реалізацію всього проекту, при необхідності укладають договори із субпідрядниками на виконання разових або окремих робіт.

Кредитори складають окрему групу інвесторів проекту, які не беруть участь у фінансуванні проекту, лише умовах росту капіталу.

Тема 3. Принципи формування бізнес-плану проекту

3.1. Принципова схема бізнес-планів

3.2. Типова структура бізнес-плану

3.3. Порядок формування бізнес-плану

3.1. Принципова схема бізнес-планів

Як і будь-який інший творчий процес, планування неможливо втиснути в рамки визначеної схеми або жорстких меж математичних формул. Наскільки відрізняються між собою реальні справи, настільки і різноманітні їхні плани. Таким чином, якщо намагатися сформувати бізнес-план по якомусь поширеному шаблону, то, швидше за все, у ньому не знайдеться місце для самого головного - основної комерційної ідеї, у якій інвестори готові вкласти капітал.

Проте, це не означає, що при упорядкуванні ділового плану використання різноманітних запропонованих схем і структур тільки шкодять результату. Навпаки, вони можуть надати серйозну допомогу, але тільки за умови використання їх у якості прикладів, які можуть стати унагоді, але не більш того.

Тобто укладаючи плановий документ, необхідно насамперед знайти таку схему, яка могла б дати відповіді на потенційні питання тих осіб, котрим, власне, він і призначений. Якщо з внутрішніми споживачами плану усе достатньо ясно, то задоволенню далеко незайвої цікавості потенційних інвесторів необхідно приділити особливу увагу. Забезпечити це можна при дотриманні зазначених вище вимог.

Необхідно враховувати, що вимоги інвесторів, як правило, не дуже відрізняються між собою.

Для того, щоб задовольнити бажання інвесторів необхідно формувати бізнес план по такій принциповій схемі:

1. Надати переконливі докази того, що фірма займає (або спроможна зайняти) стійке положення на ринку.

2. Розкрити суть комерційної ідеї, реалізація якої буде основним напрямком діяльності в плановому періоді.

3. Обгрунтувати доцільність комерційної ідеї.

4. Надати переконливі докази реалістичності комерційної ідеї і можливості її здійснення силами фірми.

5. Визначити потребу у фінансуванні і конкретні напрямки по який будуть витрачатися засоби інвесторів.

6. Визначити права інвесторів в управлінні, контролі і розподілі кінцевих результатів.

Ця схема дозволяє створити враження глибокої пропрацьованності проекту. Проте, за формою шуканого результату не потрібно забувати про безпосередньо самий бізнес. Розробка бізнес-плану спроможна тільки допомогти рішенню проблеми, але однією уявою не вирішити її.

3.2. Типова структура бізнес-плану

Як правило, структура бізнес-плану індивідуальна і залежить від багатьох чинників, включаючи особисті якості керівника фірми. Проте, багато спеціалістів і консультанти по бізнесу схиляються до того, що змістовна частина його повинна включати такі розділи:

- резюме або реферат;

- аналіз ринку і маркетингової стратегії;

- продуктова стратегія;

- виробнича стратегія;

- стратегія НДДКР;

- розвиток системи управління і власності;

- оцінка ризику;

- фінансова стратегія.

Випереджає бізнес-план "Резюме", у якому в концептуальній формі дається характеристика самій справі, визначається корпоративна місія і ділова стратегія розвитку.

У резюме повинні бути випереджені відповіді на питання інвестора про суть гаданого проекту, серйозності намірів і можливого результату. Якщо після ознайомлення з резюме, в інвестора не відпаде бажання продовжувати ознайомлення з бізнес-планом, значить воно складено непогано.

Резюме варто писати після розробки всіх інших розділів бізнес-плану з таким розрахунком, щоб у ньому в лаконічній формі була б відображена суть справи й індивідуальний підхід до нього підприємця. Необхідно враховувати, що зміст резюме багато в чому формує уявлення в інвестора про серйозність намірів керівництва фірми і його професіоналізму. Тому, бізнес-план слід "пускати в роботу" тільки в тому випадку, якщо резюме буде робити враження з погляду його завершення і логічності на вищий управлінський персонал самої фірми.

У розділі плану "Аналіз ринку і маркетингової стратегії" необхідно показати насамперед аналіз діяльності фірми за минулий період. Природно, що ця частина обов'язкова тільки для фірм із стажем. Тут необхідно розглянути не тільки минулі успіхи фірми, але і господарські проблеми, які необхідно вирішувати.

Аналізу необхідно піддати підсумкові фінансові показники, отримані за останні 3-5 років. Серед них обсяг продажів (реалізації), витрати на виробництво реалізованої продукції (робіт або послуг), валовий і чистий прибуток. Джерелами інформації для цього поділу можуть служити прийняті в Україні форми бухгалтерської звітності: баланс підприємства, звіт про фінансові результати і їхнє використання, звіт про наявність і прямування засобів підприємства і звіт про стан майна підприємства.

Крім того, у даному розділі формулюється висновок про доцільність використання надалі, раніше відпрацьованих методів управління бізнесом.

Основна частина розділу повинна бути присвячена безпосередньо маркетингу, визначенню попиту і можливості ринку, конкуренції й інших чинників впливу на його динаміку. У результаті, повинні бути подані й обгрунтовані напрями того, як гаданий бізнес має намір впливати на ринок і реагувати на обстановку, що складається на ньому. Зрозуміло, що дані обгрунтування проводяться крізь призму забезпечення збуту товарів.

При формуванні даного розділу необхідно пам'ятати про те, що його матеріал частіше усього передається інвестором на експертизу. Ціль - одержання висновку про кваліфікацію підприємця і його компетенції в обраній області бізнесу.

У розділі "Продуктова (товарна) стратегія" указується перелік основних видів продукції (послуг), її призначення і якісні характеристики, що показують переваги виробленого фірмою продукту (послуги) або його унікальність. Наприклад, які особливості продукції (послуг) будуть відрізняти їх від аналогічних товарів, що випускаються конкурентами.

Приводяться дані прогнозованих на перспективу (2-3 року) обсягів реалізації. Зв'язок із попереднім розділом повинний полягати в доказі факту відповідності продукту, що випускається фірмою, потребам ринку.

Якщо дана обставина знаходить своє підтвердження, то стає зрозумілим питання про можливість фірми зробити даний продукт із необхідними споживчими якостями. З'ясовуванням його присвячений зміст такого розділу бізнес-плану як "Виробнича стратегія". Він містить техніко-економічне обгрунтування обсягу виробництва продукції (робіт або послуг), можливих витратах і потребі в активах.

Можливості фірми в реалізації комерційної ідеї залежать також від рівня менеджменту, організаційної структури фірми, форми власності і засобі формування початкового капіталу. У розділі "Розвиток системи управління і власності" приводиться організаційна структура підприємства, можлива (при необхідності) реорганізація, аналізується управлінський і кадровий склад. При цьому доцільно показати організаційну схему підрозділів підприємства, із котрої повинно бути очевидно: хто чим буде займатися, як будуть взаємодіяти між собою всі служби, як намічається координувати і контролювати їхню роботу.

Особливе значення даний розділ має для корпорацій, у бізнес-плані яких показується структура акціонерного капіталу, розмір дивідендів і зобов'язання по акціях, розподіл активів фірми у випадку згорнення справ або її ліквідації.

Завершує змістовну частину бізнес-плану фінансовий розділ. У ньому узагальнюються матеріали попередніх розділів із погляду їхнього впливу на формування фінансових результатів. Важливою особливістю фінансового розділу бізнес-плану є подання розрахунків по роках реалізації проекту. Тобто інвестору необхідно надати можливість оцінити перспективність проекту не тільки в цілому, але і показати можливість підтримувати нормальну платоспроможність протягом всього планового періоду.

Таким чином, послідовність розділів бізнес-плану робить його суцільним документом, своєрідною моделлю бізнесу. Його розробка дозволяє відповісти на низку питань: що потрібно споживачу? що необхідно робити? яким чином робити? як управляти виробництвом і персоналом? які потреби фірми у фінансових ресурсах? які фінансові результати варто очікувати?

3.3. Порядок розробки бізнес-плану

Подана схема бізнес-плану зручна для ознайомлення із суттю запропонованої справи і відповідає структурі ділового циклу. Проте, це не означає, що і його розробка будується в такій же послідовності. Частіше усього формування окремих розділів здійснюється паралельно і має циклічний характер.

Схематично процес розробки бізнес-плану поданий на мал.3.2. Тут відразу упадає в око відсутність чіткої вказівки на початковий розділ. Це дійсно не має ніякого принципового значення, тому що уявлення про який або заданість ділового планування (наприклад: спочатку вивчення ринку, потім розробка продукту і т.і.) не має практичного підтвердження.

Насправді, план починається з ідеї. А ця ідея може виникнути в будь-якій точці ділового циклу. Вона може відноситись до самого продукту, засобові його продажі, організації виробничого процесу, сервісному обслуговуванню і т.і. Далі необхідно глянути ступінь впливу ідеї на всі стадії ділового циклу. При цьому відбувається процес подальшої доробки ідеї, виходячи з нових знань про ринок, конкурентах, поводженні покупців і можливих технологіях виробництва продукту. На цьому етапі найкраще передбачити максимум припустимих варіантів, для того щоб, надалі мати можливість вибору найбільше раціональних із них.

Формуючи план не можна забувати, що будь-яка дія спричиняє за собою визначені витрати. І якщо в будь-якому розділі плану передбачається конкретна схема здійснення бізнесу, то вона обов'язково повинна супроводжуватися оцінкою (калькуляції, кошториси) витрат. Потім вони збираються воєдино при розробці фінансового розділу і порівнюються з можливими прибутками.

У результаті такого порівняння частіше усього випливає, що ефективність реалізації проекту не задовольняє підприємця. У цьому випадку необхідний аналіз отриманого варіанта фінансових потоків на предмет пошуку кризових точок у формуванні витрат і результатів. Вони можуть знаходиться на різноманітних стадіях ділового циклу. Наприклад: зайві адміністративні витрати (розділ управління і власність), низький розмір відпускної ціни (товарна політика) і т.і. Знайдені таким чином точки примушують повернутися до відповідних розділів і належним чином переглянути їхній зміст, що, у свою чергу, змінить дані фінансового плану.

Такі дії необхідно повторювати поки підсумкові очікувані результати виявляться прийнятними як для підприємця так і для можливого інвестора. Якщо такого взаємоприйнятного варіанта не вдасться досягти, то від подальшої роботи з планом краще відмовитися.

Завершальним етапом упорядкування бізнес-плану є написання резюме. Для нього повинні бути відібрані найбільше виграшні місця з усіх його розділів. При підготуванні резюме необхідно пам'ятати, що саме цей розділ частіше усього надається першим і останнім для обраного інвестора у випадку його поганого упорядкування.

Тема 4. Аспекти проектного аналізу

4.1. Методологія інвестиційних рішень

4.2. Маркетинговий аналіз умов інвестування

4.3. Технічний аналіз

4.4. Інституційний аналіз

4.5. Соціальний аналіз

4.6. Екологічний аналіз

4.7. Фінансовий і економічний аналіз