Сутність інструментарію проектного аналізу

Основною метою проектного аналітика є порівняння вхідних і вихідних проектних потоків із метою визначення його доцільності або ефективності (цінності), що можливо тільки у вартісних показниках. Як уже відзначалося, вартісним еквівалентом необхідних для проекту ресурсів є добуток їхніх обсягів на відповідні ціни:

де: C(t) – вартість ресурсів (затрат) по проекту;

pi – ціна i- го ресурсу, i=1,m;

Qi – об”ем i-го ресурсу.

Вихідні проектні потоки, обмірювані у вартісному вираженні, являють собою добуток обсягів продукції або послуг на їхні ціни:

,

де: B(t) – вартість доходу від проекту;

pj – ціна j- ї продукції або послугу, i=1,k;

Qj – об”еми продаж i-ї продукції або послуги.

Проект вважається ефективним, якщо вихідні потоки перевищують вхідні. Для різноманітних проектів ця величина є різною, за інших рівних умов проект вважається кращим якщо вона більша. Тому основною задачею, яка стоїть перед експертом, полягає в оцінці доцільності початкових витрат. У залежності від характеру і виду самого проекту для відповіді на поставлене питання припадає або зіставляти вихідні потоки - результати (вигоди) і вхідні потоки - витрати в їх кількісному (грошовому) вимірі (аналіз витрат і вигод), або мінімізувати витрати (аналіз найменших витрат), або безпосередньо оцінювати їхню доцільність (аналіз ефективності витрат). І для цього необхідна комплексна експертиза,яка неможлива без скрупульозного, глибокого і детального аналізу внутрішньої структури проекту, що дозволяє прокалькулювати зроблені витрати й обчислити (описати) очікувані вигоди.

Від моменту початкової витрати коштів для даного проекту до початку його експлуатаційної стадії, тобто моменту випуску продукції, проходить визначений час, необхідний для проходження передінвестиційної і інвестиційної стадій. І тому, важливим чинником (ресурсом), який обмежує інвестиційну діяльність, є чинник часу: між рішенням про інвестування грошей у проект і матеріалізованими в продукції або послугах результатами його життєдіяльності існує визначений тимчасовий інтервал, безпосереднє урахування якого є одним із найважливіших методичних прийомів проектного аналізу.

Таким чином, і витрати С (t) і вигоди В(t) даного проекту можна віднести до визначеного тимчасового інтервалу (або моменту) часу t, для якого варто визначити знак різниці між одноперіодними вигодами і витратами, тобто В(t) - С (t). Методологія оцінки грошей у часів розроблена в межах теорії фінансових обчислень. В її основі лежить припущення, що динаміка росту капіталу підпорядковується деякому функціональному закону, основним параметром якого є час.

ОСНОВНА ПРОБЛЕМА, ЯКА ПОСТАЄ ПЕРЕД ФІНАНСОВИМИ МЕНЕДЖЕРАМИ, ПОЛЯГАЄ В ОЦІНЦІ МАЙБУТНІШНІХ ГРОШОВИХ НАДХОДЖЕНЬ Я ВИТРАТИВ ГРОШІ СЬОГОДНІ ЩОБ ПОБУДУВАТИ ЗАВОД, ЯКИЙ СТВОРИТЬ ГРОШОВІ НАДХОДЖЕННЯ В МАЙБУТНЬОМУ КОЛИ Б У МЕНЕ СЬОГОДНІ БУВ ДОЛАР, Я МІГ БИ ВКЛАСТИ ЙОГО, І ПРОТЯГОМ РОКУ ОТРИМУВАТИ ПРОЦЕНТИ ТОЖ ЧЕРЕЗ РІК Я МАТИМУ БІЛЬШЕ ДОЛАРА

Крім тимчасового чинника на вартість капіталу впливають інфляційні процеси. Частина проблем, пов'язаних з інфляцією, вирішується на основі методів фінансових обчислень, частина іншими методами.

У інвестиційній практиці постійно доводиться рахуватися з корегуючим чинником інфляції, яка з течією часу знецінює вартість грошових коштів. Це зумовлене тим, що інфляційне зростання індексу середніх цін спричиняє відповідне зниження купівельної здатності грошей.

При розрахунках, пов'язаних з коректуванням грошових потоків в процесі інвестування з урахуванням інфляції, прийнято використати два основних поняття:

• номінальна сума грошових коштів;

• реальна сума грошових коштів.

Номінальна сума грошових коштів не враховує зміни купівельної здатності грошей. Реальна сума грошових коштів це оцінка даної суми з урахуванням зміни купівельної здатності грошей внаслідок інфляції.

У фінансово-економічних розрахунках, пов'язаних з інвестиційною діяльністю, інфляція враховується в наступних випадках:

• при коректуванні нарощеної вартості грошових коштів;

• при формуванні ставки процента (з урахуванням інфляції), що використовується для нарощення і дисконтування;

• при прогнозі рівня прибутків від інвестицій, що враховують темпи інфляції.

При оцінці інфляції використовуються два основних показники:

• темп інфляції к, якій характеризує приріст середнього рівня цін в розглянутому періоді, що виражається десятеричним дробом;

• індекс інфляції І к (зміна індексу споживчих цін), який рівний 1+ к.

Коректування нарощеної вартості з урахуванням інфляції проводиться по формулі

FVреал.= FV/I к

де: FVреал. -реальна майбутня вартість грошей;

FV номінальна майбутня вартість грошей з урахуванням інфляції.

Тут передбачається, що темп інфляції зберігається по роках.

Реальна сума грошей розраховується по формулі:

n

FVреал. = P[(1+q)/(1+k)]

тобто номінальна сума грошових коштів знижується в (1+ k)ⁿ разу у відповідності зі зниженням купівельної здатності грошей.

У загальному випадку при аналізі співвідношення номінальної ставки проценту з темпом інфляції можливі три варіанти:

1) q = к нарощення реальної вартості грошових коштів не відбувається, оскільки приріст їх майбутньої вартості з’їдається інфляцією;

2) q > к реальна майбутня вартість грошових коштів зростає незважаючи на інфляцію;

3) q < к: реальна майбутня вартість грошових коштів знижується, тобто процес інвестування стає збитковим.

Номінальна та реальна процентна ставки мають взаємозв'язок .

Приклад: Нехай інвестору обіцяна реальна прибутковість його вкладень відповідно до процентної ставки 10 %. Це означає, що при інвестуванні 1000 грн. через рік він отримає 1000 (1+0,10) = 1100 грн. Якщо темп інфляції становить 25 %, то інвестор корегує цю суму у відповідності з темпами 1100(1+0,25) = 1375 грн. Загальний розрахунок може бути:

У загальному випадку, якщо qреальна процентна ставка, а к темп інфляції, то номінальну норму прибутковості можна записати як:

q ¢= q +к + кq

Часто можна зустріти більш просту формулу, яка враховує "змішаний ефект": q ¢= q +к. Цю спрощену формулу можна використати тільки у разі невисоких темпів інфляції, коли змішаний ефект малий в порівнянні з основної номінальної процентної ставки прибутковості.

Вибір - це ризик

У перебігу часу на здійснення проекту впливають випадкові чинники, частина з яких може істотно скоротити розміри прибутків по проекті. При цьому невизначеність результатів тим більше, чим більше тривалість життєвого циклу проекту. Тобто, чекання позитивного результату завжди пов'язана з ризиком, розмір якого залежить від правильної оцінки динаміки процесу й обраної стратегії здійснення проекту. Оцінка ступеня ризику і заходи для його зниження розроблені в межах теорії фінансових ризиків.

Таким чином, найбільше важливою умовою здійснення проекту є альтернативність використання капіталу. При цьому можливі такі варіанти: неможливість альтернативного використання, що виключає варіанти і багатоваріантність. Обираючи конкретний варіант, ми відхиляємо інші і "платою" за це рішення є відмова або упущена вигода від їхньої реалізації, що не відбулася. Під альтернативною вартістю прийнятого рішення будемо розуміти вартість (цінність) найкращої з заперечених альтернатив.

Основними чинниками, що впливають на результативність інвестиційного проекту є: Ø цінність грошей у часу; Ø інфляція; Ø ризик, непевність; Ø можливість альтернативного використання грошей.