Інвестиційне проектування - основа довгострокового розвитку підприємницької діяльності

ISBN

Справжня допомога підготовлена з метою компактного викладу основних теоретичних положень і практичних додатків методики проектного аналізу. Допомога складається з двох частин. У першій частині викладена концепція, методологія підготовки і обґрунтування інвестиційних проектів, методика оцінки ефективності альтернативних інвестиційних рішень в умовах обмеженості ресурсів, що є. Друга частина складена у вигляді практикуму.

Вступ

Будь-який менеджер, який в своїй діяльності стикається з необхідністю проектування підприємницької діяльності повинен володіти методологією проектного аналізу і навичками управління проектами.

Курс «Управління проектами розвитку» читається в для студентів тих спеціальностей, які забезпечують підготовку фахівців в області організації підприємницької діяльності. Основна мета дисципліни ознайомити студентів з методологією підготовки і реалізації інвестиційних проектів, методами мобілізації ресурсів для реалізації інвестиційних проектів, розрахунками за оцінкою варіантів проектів і їх ефективністю, механізмом управління проектами. На відміну від інвестиційного менеджменту, предметом якого є управління фінансовими ресурсами у галузі вкладення капіталу шляхом здійснення реальних і фінансових інвестицій та формування оптимальної структури інвестиційного портфеля, предметом проектного аналізу є обґрунтування доцільності використання обмежених людських, матеріальних та фінансових ресурсів задля досягнення мети й цілей проекту.

Справжня допомога підготовлена з метою компактного викладу основних теоретичних положень і практичних додатків методики проектного аналізу. Допомога складається з двох частин. У першій частині викладена концепція, методологія підготовки і обгрунтування інвестиційних проектів, методика оцінки ефективності альтернативних інвестиційних рішень в умовах обмеженості ресурсів, що є. Друга частина складена у вигляді практикуму. Практикум складений з метою закріплення теоретичного матеріалу по курсу «Проектний аналіз» і отримання певних навичок у використанні розрахункових методів оцінки ефективності проектів. Перші заняття практикуму присвячені питанням складання і оформлення бізнес - ідеї, її стандартизації в інвестиційній угоді, технічному завданні і бізнес плані проекту. Друга частина практикуму складається з практичних завдань за оцінкою ефективності інвестиційних проектів.

Тема 1. Основи планування та управління бізнесом.

1.1. Сучасні задачі планування та управління бізнесом

1.2. Стратегічне планування. Види стратегій розвитку фірми

1.3. Інвестиційне проектування - основа довгострокового розвитку підприємницької діяльності

1.1. Сучасні задачі планування та управління бізнесом.

Теза про те, що планування і бізнес несумісні, не мають нічого спільного з практикою підприємництва. Більш того, як свідчать результати досліджень, між уважним ставленням до планування і підприємницьким успіхом існує тісний зв'язок. Практично усі фірми, що домагаються значних успіхів у бізнесі ставлять планування в ряд найважливіших управлінських функцій.

Інша справа, що підприємництву протипоказана жорстка система директивного планування. Ця система функціонувала в Україні в недалекому минулому і її основною рисою була оцінка діяльності підприємства за рівнем виконання планових завдань. Тобто в залежності від виконання плану підприємства формували свої фонди заробітної плати, преміювання, розвитку. Тим часом ринковий механізм припускає, що оцінку діяльності підприємства виносить споживач. Тільки він, віддаючи превагу тим або іншим товарам (послугам), створює умови для формування підприємницького успіху. Це протиріччя вирішується тим, що планові завдання не стають абсолютними. Так само, як топографічна карта ще не територія, так і план ще не бізнес. В практиці підприємницької діяльності він є таким же інструментом як маркетинг, фінансовий менеджмент, управління персоналом і т.і. Але що стосується рівня виконання планових завдань, то до нього необхідно підходити творчо. В процесі планування, відточується стратегія і тактика поведінки підприємства на ринку, форми роботи зі споживачами, політика в області інвестування і т.і. Оцінка виконання планових завдань необхідна для того, щоб з'ясувати причини, по котрим їхній рівень не був досягнутий, вчасно поставити діагноз негативним моментам і тенденціям у бізнесі і намітити заходу для їхнього усунення. Інше значення плану полягає в тому, що він є потужним засобом навчання. Приходячи постійним процесом, що має циклічний характер (мал.1.1), планування спонукає необхідність аналізувати прийняті рішення і їхні наслідки, конкурентноздатність фірми. Таким чином підприємець краще пізнає ринок і свою справу, а самий процес планування приймає як подобу ділової гри.

Поняття планування розвитку бізнесу багатоаспектне. Щодо часового чинника розрізняють довгострокові, середньострокові й оперативні плани.

По широті охоплення фірми розробляють узагальнюючі плани діяльності, плани розвитку окремих напрямків, плани просування конкретного продукту на ринок, широко функціональні плани (фінансовий, виробничий, технічного переозброєння).

Серед цього різноманіття особливо варто виділити довгостроковий (стратегічний) план розвитку фірми, інвестиційне проектування і поточний бізнес-план розвитку виробництва.

1.2. Стратегічне планування. Види стратегій розвитку.

Довгострокове, або стратегічне, планування покликане сформувати загальну ціль функціонування підприємства і принципи діяльності на ринку. Іншими словами, стратегічне планування визначає загальні принципи функціонування фірми або її філософії.

Спроможність фірми да розробки власної філософії передбачає наявність чотирьох її складових.

Перша – це уміння змоделювати ситуацію, зрозуміти закономірності взаємодії між потребами і споживчим попитом, діяльністю конкурентів і власної фірми. Таким чином, розробці стратегії насамперед передує аналіз, причому високого ступеня абстракції.

Друга - це спроможність виявити необхідність змін, що неминучі в бізнесі у всіх його площинах: від ефективності використання ресурсів до диверсифікації виробництва. Від того, наскільки вірно зроблений прогноз можливих змін, багато в чому залежить досягнення підприємницького успіху.

Третя - це спроможність розробити стратегію змін, тобто знайти такий варіант майбутнього розвитку, який дозволить найбільше ефективно відповісти на прийдешні зміни і на цій основі одержати додаткові конкурентні переваги.

Четверта - це спроможність утілювати стратегію в життя. Це заключний елемент, що підводить підсумок процесу стратегічного планування. Зрозуміло, що будь-який, чудово пророблений перспективний план може бути провалений бездарними методами його втілення в життя.

Центральним поняттям у здійсненні стратегії фірми є корпоративна місія.

Корпоративна місія - це орієнтир, на досягнення якого спрямована діяльність фірми. Вона формується з урахуванням ринкових потреб, особливостей що випускається продукції і наявністю конкретних переваг.

Як приклад можна призвести стратегію "Доміно піцца", проведену в життя її фундатором Томом Монахеном. Корпоративна місія фірми полягає в тому, щоб кожна піцца, доставлена на замовлення, була б неодмінно свіжою, а час на доставку не перевищував би 30 хвилин. Від цієї відправної точки сформувалася уся технологія справи від автомобілів із умонтованими печами для розігріву до спеціальних коробок, що зберігають піццу гарячою під час доставки. Після формулювання корпоративної місії постає вибір стратегії її здійснення. Розрізняють такі види стратегій:

· портфельна;

· ділова;

· функціональна;

· загальна.

Портфельна стратегія полягає в реалізації корпоративної місії за допомогою зміни структури виробництва. Дані зміни здійснюються при придбанні нових компаній або їхніх частин, виході із безперспективних галузей, продажі підприємств і їхніх структурних підрозділів. Даний вид стратегії більш характерний для великих корпорацій, які використовуючи свою фінансову міць, можуть дозволити собі формулювати цілі підприємства, що довели свою ринкову усталеність і перспективність.

Ділова стратегія являє собою узагальнену модель поводження фірми на ринку з метою досягнення довгострокових конкурентних переваг. Причому мистецтво стратегії складається не тільки в розробці перспективної моделі, але й в умінні здійснити її реалізацію на практиці. У своєму завершеному виді, ділова стратегія фірми втілюється в бізнес-плані.

Реалізація ділової стратегії передбачає скоординовану роботу всіх підрозділів фірми. При цьому кожне з них формує свою специфічну стратегію, яка отримала одержала назву функціональної. Таким чином, функціональна стратегія зводиться до такої орієнтації структурних підрозділів фірми відповідно до загальної ділової стратегії, котрий кожний робітник фірми сприймає як логічне продовження своєї діяльності.

Інвестиційне проектування - основа довгострокового розвитку підприємницької діяльності.

Основою довгострокового розвитку фірми є інвестування в конкретну справу - бізнес.

Процес інвестування можна уявити у виді послідовності витрат, здійснюваних у різні періоди часу, результатом яких є надходження різночасних прибутків.

Відповідно до визначення законодавства України інвестиція - це кошти, цільові банківські вклади, паї, акції й інші цінні папери, технології, машини, устаткування, кредити, будь-яке інше майно або майнові права, інтелектуальні цінності, вкладені в об'єкти підприємницької діяльності з метою одержання прибутку і досягнення позитивного соціального ефекту.

Вже в самому визначенні поняття інвестиції виявляється двоякість процесу її здійснення: з одного боку інвестиції здійснюються з метою одержання деякого результату, з іншого боку для його досягнення необхідні деякі витрати.

Результативність здійснення інвестиції може вимірюватися у виді кількісного ефекту (грошового прибутку, визначеного обсягу матеріальних цінностей) або якісного ефекту (підвищення репутації фірми, добродійність, спонсорство і т.і.).

Теорія інвестицій, традиційно аналізована в західній економічній науці, складається з мікро- і макро- економічної теорії інвестицій.

Мікроекономічна теорія ставить в основу процес прийняття інвестиційних рішень на рівні підприємства (фірми).

Макроекономічна теорія, основоположником якої є Д.Кейнс, розглядає проблему інвестування з позицій усього господарства в цілому, приділяючи основну увагу державній інвестиційній політиці.

Предметом нашого курсу є методологія мікроекономічної теорії інвестування.

На рівні фірми витрати, відносяться до інвестиційних, якщо в результаті їх використання: а) змінюється структура, склад і обсяг активів підприємства; б) віддача від них очікується протягом тривалого періоду часу; в) залучаються, як правило, істотні витрати.

Для здійснення інвестиції необхідні такі основні умови:

· сприятливі зовнішні умови;

· ресурси для її здійснення;

· вольове рішення учасників проекту.

Ефективність будь-якого інвестиційного проекту багато в чому залежить від зовнішніх чинників, таких як державного регулювання економіки, стану кредитно-фінансової сфери, рівеня конкуренції на ринку, економічнаої кон'юнктура і т.і. Частина з цих чинників підлягають аналізу при прийнятті інвестиційних рішень, частина з них є не прогнозованою.

Без наявності власних або залучених ресурсів, ухвалення рішення про інвестицію можна назвати аферою.

Центральною ланкою здійснення будь-якої інвестиції є прийняття рішення про її здійснення.

Для ухвалення рішення про довгострокове вкладення капіталу необхідно мати інформацію, що підтверджує основні правила будь-якого проекту:

1) вкладені засоби будуть цілком відшкодовані;

2) прибуток, отриманий від даної операції, буде достатньо великим, аби компенсувати тимчасову відмову від використання засобів, а також ризик, що виникає внаслідок непевності кінцевого результату.

Оскільки реалізація інвестицій пов'язана з довгостроковим періодом її здійснення і достатньо складним алгоритмом рішення, то реалізація більшості інвестиційних проектів грунтується на методах довгострокового планування.

Довгострокове планування інвестиційних проектів грунтується на таких фундаментальних теоріях:

· інвестиційному проектуванні;

· інвестиційному менежменту;

· оцінці інвестиційних проектів;

· теорії фінансових обчислень;

· теорії управління;

· теорії ризиків;

· фінансовому й економічному аналізі.