Тема 2. Філософія античного світу

Мета: дослідити місце та роль античної філософії в розвитку європейської культури, розкрити динаміку виникнення та розвитку основних філософських напрямків доби античності.

План.

1. Особливості та передумови виникнення античної філософії.

2. Періодизація античної філософії.

3. Досократівський період розвитку філософії (натурфілософія).

4. Давньогрецька філософська класика (Сократ, Платон, Аристотель).

5. Філософія епохи еллінізму.

Методичні вказівки до вивчення теми: розпочинати вивчення цієї теми слід з усвідомлення того факту, що класичні засади сучасної західноєвропейської філософії були закладені в античній Греції в V-IV ст. до н.е. Перехід «від міфу до логосу» (від мислення в образах, характерного для міфології – до мислення в поняттях, характерного для філософії) характеризує ситуацію виникнення філософії як єдиної науки в давньогрецьких полісах. У вченнях давньогрецьких мислителів беруть початок основні напрямки філософії: вчення про буття, людину, суспільство, пізнання тощо.

Слід мати на увазі, що рання грецька філософія (натурфілософія) активно розробляла онтологічну проблематику. Її представники (Фалес, Анаксімандр, Анаксімен, Геракліт, Демокріт, Піфагор) шукали «архе» (першопочаток буття). При цьому тлумачили його по-різному, але всі – в матеріалістичному ключі. Ви повинні знати, в чому саме бачили першопочаток буття конкретні представники античної натурфілософії.

Окрім згаданих філософів, до найзначніших постатей античного знання належать представники грецької високої класики (V-IV ст. до н.е.): Сократ, Платон, Аристотель.

З ім’ям Сократа пов’язують поворот грецької філософії до проблеми людини. Однак фраза про те, що «людина є мірою всіх речей» належить попереднику Сократа – софісту Протагору (софісти були платними «вчителями мудрості»). Розпочавши як учень софістів, Сократ піддав критиці їхній суб’єктивізм в тлумаченні проблем людини, розвинув вчення про розум як засаду пошуку істинного знання, обґрунтував діалогічний метод пошуку істини («майєвтику»), розробив раціональні засади людської моралі.

В античній класиці зароджується найвпливовіший філософський напрямок – ідеалізм. Його засновником став учень Сократа – Платон (427-347 рр. до н.е.). Платон обґрунтовує існування світу ідей як безтілесних сутностей («ейдосів»). Ідеї - це зразки, причини виникнення матеріальних речей, в той час, як останні – лише недосконалі копії перших. Безсмертна душа ще до свого втілення має сукупність істинного знання, яке втрачає в процесі тілесного втілення, а потім лише пригадує його деякі фрагменти. Пізнання – це процес пригадування сутностей, які душа колись бачила. Багато уваги Платон приділяв розробці вчення про державу, при цьому надавав перевагу авторитарно-аристократичному правлінню, а не демократії.

Зверніть увагу, що найвищого розквіту антична філософія досягла в творчості учня Платона Аристотеля (384-322 рр. до н.е.) Йому належить фраза «Платон мені друг, але істина дорожча». Аристотель розробив концепцію раціоналістичного наукового знання, вільного від ідеалістичних схем Платона; створив науку мислення – формальну логіку.

На останньому етапі розвитку античної філософії в творчості неоплатоніків, епікурейців, стоїків, скептиків відбувається переосмислення надбань попередніх етапів філософських пошуків у суб’єктивістсько-етичному руслі.

Слід мати на увазі, що антична філософія та її концепції стали засадничими для подальшого розвитку західноєвропейської філософії та науки; не втратили вони актуальності і зараз.

Ключові терміни та поняття: міфологія, логос, античність, образ, поняття, натурфілософія, архе, атомізм, діалектика, сократичний поворот, майєвтика, істина, ідеалізм, ейдос, світ ідей, метафізика, раціоналізм, логіка, єдине, буття, стоїцизм, скептицизм, епікурейство, неоплатонізм.

Запитання та завдання для самоконтролю знань з теми:

1. Дайте загальну характеристику античної філософської думки, розкрийте її всесвітньо-історичне значення.

2. Визначте причини виникнення філософії в Стародавній Греції.

3. Розкрийте основні етапи формування античної філософії.

4. Назвіть основну проблему античної натурфілософії.

5. Дайте визначення поняттю «архе».

6. Що означає перехід «від міфу до логосу» в мисленні давніх греків?

7. В чому полягав сократичний переворот у філософії?

8. Охарактеризуйте особливості методу та проблематику філософування Сократа.

9. Порівняйте філософські погляди Платона та Аристотеля.

10. Прокоментуйте вислів Аристотеля: «Платон мені друг, але істина дорожче». Що мав на увазі Аристотель?

11. Розкрийте проблематику та охарактеризуйте школи філософії епохи еллінізму (неоплатонізм, епікуреїзм, стоїцизм, скептицизм).

Рекомендована література до теми:

Основна: 1 (с. 23-50), 4 (с. 21-52), 6 (с. 28-63), 7 (с. 30-115), 12 (с. 35-40), 13 (с. 37-46), 14 (с. 9-43; 59-167), 11 (с. 69-90), 17 (с. 36-63), 18 (с. 37-50), 19 (с. 24-30), 21 (с. 31-53), 22 (с. 11-29)

Додаткова: 3, 7, 53, 64, 71, 85, 35, 79.