Поняття про внутрішній світ художнього твору

«Художній світ літературного твору», «внутрішній світ літературного твору», «художній світ письменника» є словосполученнями, що мають категоріальний (термінологічний) статус. Вживаються вони часто і фігурують у назвах статей, монографій, дисертацій, автори яких дуже рідко обтяжують себе завданнями роз’яснити сутність цих термінологічних понять. Ще рідше зустрічаються розмірковування щодо основних принципів аналізу позначених цими термінами об’єктів – тобто художніх світів як конкретних творів, так і конкретних письменників. Отже, маємо справу з термінами досить вільно вживаними. Така ситуація ні в кого не викликає особливого протесту. Можливо, це пояснюється тим, що зміст названих понять видається зрозумілим апріорі.

Помітно, що в словниках літературознавчих термінів та в літературних енциклопедіях, що видавалися ще кілька десятиліть тому, ці поняття навіть не згадувалися. Проте термін «художній світ» уже коментується у популярному «Літературознавчому словнику-довіднику» (К., 1997) за редакцією Р. Т. Гром’яка та Ю. І. Коваліва. А це засвідчує, що процес онауковлення цих вільних у вживанні термінів уже розпочався і його, як здається можна активізувати, наприклад, шляхом здійснення структурного (компонентного) аналізу названих понять. Такий аналіз дає подвійний кінцевий результат. Перший з них полягає в тому, що структурування позначуваного змісту, розкладання його на складники є ефективним способом його експлікації, виведення з ентропійного стану та надання йому певної визначеності. Таким чином, термінологічні словосполучення втрачають свою анархічну «свободу» і набувають наукового сенсу.

Цей перший результат зумовлює другий. Якщо позначуваний терміном «художній світ» об’єкт набуває структурованості – значить, з’являється розуміння того, що са́ме треба досліджувати, а відтак завдяки конкретизації об’єкту відбувається визначеність шляхів та методів його вивчення. Власне тому аналіз категорії «художній світ» має методологічний та методичний сенс.