ІР визначає низькорівневий метод переміщення інформації

з одного комп'ютера на інший.

Найважливіші частини ІР включають:

• базове визначення способу передачі даних із допомогою апаратного забезпечення Internet;

• методи унікальної ідентифікації кожного комп'ютера в Internet так, щоб користувачі завжди могли визначити, звідкіля надійшла та або інша інформація;

• систему, що дає змогу "розрізати" інформацію на маленькі порції - пакети, щоб вона могла безперешкодно переміщуватися через будь-які комутатори Internet.

ТСР використовується для визначення типу інформації, що міститься в пакетах даних, а також: слідкує за тим, щоб дані обов'язково дійшли до адресата і передача при цьому була виконана без помилок.

Найважливішими завданнями, які вирішує ТСР, є:

• забезпечення гарантованого проходження інформації через Internet без втрати даних;

• попередження випадкової або несанкціонованої зміни інформації під час її в переміщення мережею;

• повторна передача інформації у випадку приймання її в некоректному вигляді;

• надання методів для розподілення великих повідомлень на менші блоки даних, їх передачі та наступного об'єднання фрагментів даних в єдине ціле у пункті призначення.

Дані, що передаються в мережі між комп'ютерами, розбива­ються на низку пакетів.

Пакет - це група байтів інформації, що має різну довжину і передається від одного вузла Internet до іншого із допомогою маршрутизаторів,

Маршрутизатори - це пристрої, що об'єднують дві мережі та дають змогу лише визначеній частині інформації проходити через них, Маршрутизатори використовуються переважно для перенаправлення інформації, яка подорожує в Internet, прямо до місця при­значення. Коли які-небудь дані надходять на маршрутизатор, він перевіряє, чи повинна ця інформація проходити через нього. Якщо так, то маршрутизатор намагається переслати її до місця призначення найкращим із можливих шляхів.

Кожний комп'ютер, що використовує протокол ТСР/ІР, має унікальну адресу, яка складається з чотирьох груп цифр, розділених крапками. Кожне число в ІР-адресі може приймати значення від 0 до 255. Наприклад, ІР-адреса FТР-сервера фірми Microsoft - 198.105.232.1. Оскільки Internet - це мережа мереж, то початок адреси містить інформацію для маршрутизаторів про те, до якої мережі належить комп'ютер користувача. Права частина призначена для повідомлення мережі щодо того, який комп'ютер повинен отримати цей пакет. Існують спеціальні правила, які визначають адресу, що присвоюється комп'ютеру в мережі.

Але на практиці користуватися ІР-адресою досить незручно. Значно краще називати комп'ютери за іменами (при цьому у однієї машини може бути кілька імен). І тому основним питанням є переведення імен комп'ютерів у ІР-адреси. Таким переведенням займаються спеціальні програми, установлені на основних мережних вузлах, і які мають назву NAMESERVER, або DNS. Ці машини мають бази даних про відповідність імен машин їх ІР-адресам, а також стежать за тим, щоб одне й те саме ім'я не було присвоєно двом комп'ютерам.

Адреса конкретного користувача в системі доменних імен DNS позначається рядком такого формату;