На замітку викладачам

· Викладачеві кафедри належить визначальна роль як в організації проведення лабораторних робіт, так і в методичному керівництві експериментуванням.

· викладач повинен так організувати роботу в лабораторії, щоб, з одного боку, надати максимальну самостійність студентам у постановці експериментів, а з іншого – забезпечити дотримання правил техніки безпеки, оптимальних умов експлуатації обладнання.

· Викладач виступає в ролі наукового консультанта, а не контролера чи обліковця (викладач повинен організувати роботу так, щоб студенти самостійно виконували завдання, а допомогу надавати лише тоді, коли вона педагогічно доцільна).

Індивідуальні заняття – форма організації навчального процесу, яка передбачає створення умов для якнайповнішої реалізації творчих можливостей студентів через індивідуально-спрямований розвиток їх здібностей, науково-дослідну роботу і творчу діяльність. Індивідуальні заняття проводяться під керівництвом викладача у позааудиторний час за окремим графіком, складеним кафедрою з урахуванням потреб і можливостей студента. Види індивідуальних навчальних занять, їх обсяг, форми, методи поточного та підсумкового контролю (крім державної атестації) визначаються індивідуальним навчальним планом студента.

Організація та проведення індивідуальних занять доручається найбільш кваліфікованим викладачам. Індивідуальні заняття на молодших курсах спрямовуються здебільшого на поглиблення вивчення студентами окремих навчальних дисциплін, на старших вони мають науково-дослідний характер і передбачають безпосередню участь студента у виконанні наукових досліджень та інших творчих завдань.

Індивідуальні заняття з певної навчальної дисципліни проводяться з одним або декількома студентами за окремим графіком, затвердженим деканом факультету з метою підвищення рівня їх підготовки та розвитку індивідуальних творчих здібностей. Контроль за дотриманням графіка покладається на деканат факультету.

Консультація – один із видів навчальних занять (індивідуальні або групові), який проводиться з метою отримання студентом відповіді на окремі теоретичні чи практичні питання та для пояснення певних теоретичних положень чи аспектів їх практичного застосування (поточні консультації (проводяться протягом семестру), семестрові (тематичні) та екзаменаційні (перед контрольним заходом (заліком, екзаменом)). У процесі консультацій (особливо поточного консультування) допускається діагностичне тестування знань студентів (як правило, машинне) для виявлення ступеня засвоєння окремих теоретичних положень, теорій, закономірностей, рівня сформованості практичних умінь і навичок та перевірки ефективності прийомів і методів навчання, що використовувалися під час аудиторних занять.

Обсяг часу, відведений викладачеві для проведення консультацій, визначається навчальним планом. Консультація є достатньо ефективною формою при вивченні навчальної дисципліни. Мета консультації:

· зорієнтувати студентів у тих випадках, коли вони зустрічаються із труднощами у вивченні тієї чи іншої теми, того чи іншого питання;

· допомогти правильно організувати самостійну роботу щодо вивчення тієї чи іншої теми, того чи іншого питання.

Консультація може бути індивідуальною або проводитися для групи студентів, залежно від того, чи викладач консультує студентів з питань, пов'язаних із виконанням індивідуальних завдань, чи з теоретичних питань навчальної дисципліни.

2. Індивідуальні завдання з навчальної дисципліни

Індивідуальне завдання – вид роботи студентів, які мають на меті поглиблення, узагальнення та закріплення знань, які студенти отримують у процесі навчання, а також застосування цих знань на практиці. Індивідуальні завдання виконують студенти самостійно під керівництвом викладачів. Як правило, індивідуальні завдання виконуються окремо кожним студентом. У тих випадках, коли завдання мають комплексний характер, до їх виконання можуть залучатися кілька студентів, у тому числі студенти, які навчаються на різних факультетах (відділеннях) і спеціальностях.

Відповідною інноваційним технологіям навчання різновидністю індивідуальних занять є індивідуальні навчально-дослідницькі завдання (ІНДЗ) –вид позааудиторної індивідуальної роботи студента навчального, навчально-дослідницького чи проектно-конструкторського характеру, яке використовується у процесі вивчення програмного матеріалу навчального курсу і завершується складанням підсумкового екзамену чи заліку. Мета ІНДЗ – самостійне вивчення частини програмного матеріалу, систематизація, поглиблення, узагальнення, закріплення та практичне застосування знань студента з навчального курсу та розвиток навичок самостійної роботи. Зміст ІНДЗ – це завершена теоретична або практична робота в межах навчальної програми курсу, яка виконується на основі знань, умінь і навичок, отриманих у процесі лекційних, семінарських, практичних та лабораторних занять, охоплює декілька тем або зміст навчального курсу в цілому.

Орієнтовна структура ІНДЗ:

· вступ – зазначається тема, мета та завдання роботи та основні її положення;

· теоретичне обґрунтування – виклад базових теоретичних положень, законів, принципів, алгоритмів тощо, на основі яких виконується завдання;

· методи (при виконанні практичних, розрахункових, моделюючих робіт) – вказуються і коротко характеризуються методи роботи;

· основні результати роботи та їх обговорення – подаються статистичні або якісні результати роботи, схеми, малюнки, моделі, описи, систематизована реферативна інформація та її аналіз тощо;

· висновки;

· список використаної літератури.

Види ІНДЗ:

· конспект із теми (модуля) за заданим планом або планом, який студент розробив самостійно (як виняток, для студентів денної форми навчання з невеликих за обсягом навчальних курсів та для студентів заочної форми навчання);

· реферат з теми (модуля) або вузької проблематики (як виняток, для студентів денної форми навчання з коротких навчальних курсів та для студентів заочної форми навчання);

· розв’язування та складання розрахункових або практичних (наприклад, ситуативних) задач різного рівня з теми (модуля) або курсу;

· розробка теоретичних або прикладних (діючих) функціональних моделей явищ, процесів, конструкцій тощо;

· комплексний опис будови, властивостей, функцій, явищ, об’єктів, конструкцій тощо;

· анотація прочитаної додаткової літератури з курсу, бібліографічний опис, історичні розвідки тощо;

· розробка навчальних і діагностичних тестових завдань із навчальних курсів;

· розробка тематики та планів навчальних курсів та конспектів занять.

Порядок подання та захист ІНДЗ:

Звіт про виконання ІНДЗ подається у вигляді скріпленого (зшитого) зошита (реферату) з титульною сторінкою стандартного зразка і внутрішнім наповненням із зазначенням усіх позицій змісту завдання (за об’ємом до 10 сторінок.)

ІНДЗ подається викладачу, який читає лекційний курс з даної дисципліни та приймає екзамен або залік, не пізніше ніж за 2 тижні до екзамену (заліку). Роботи студентів перевіряється викладачем і можуть бути повернені для доопрацювання.

Оцінка за ІНДЗ виставляється на заключному занятті (практичному, семінарському, колоквіумі і т. ін.) з курсу на основі попереднього ознайомлення викладача зі змістом ІНДЗ. Можливий захист завдання шляхом усного звіту студента про виконану роботу (до 5 хв.).

4. Оцінка за ІНДЗ є обов’язковим компонентом підсумкової оцінки з навчального курсу. Питома вага ІНДЗ у загальній оцінці з дисципліни, залежно від складності та змісту завдання, може становити від 30% до 50%.

Курсова робота – один із видів індивідуальних завдань навчально-дослідницького, творчого чи проектно-конструкторського характеру, який має на меті не лише поглиблення, узагальнення і за­кріплення знань студентів з нової навчальної дисципліни, а й засто­сування їх при вирішенні конкретного фахового завдання і вироблення вміння самостійно працювати з навчальною і науковою літературою, електронно-обчислювальною технікою, лабораторним обладнанням, використовуючи сучасні інформаційні засоби та технології. Курсова робота є окремим заліковим кредитом навчальної дисципліни і оцінюється (визначається рейтинг) як самостійний вид навчальної діяльності студента. За час навчання студент повинен виконати 2-3 курсові роботи з навчальних дисциплін, які є базовими для відповідної спеціальності, їх конкретна кількість визначається навчальним планом.

Дипломна робота – це індивідуальне завдання науково-дослідницького, творчого чи проектно-конструкторського характеру, яке виконує студент на завершальному етапі фахової підготовки і є однією із форм виявлення теоретичних і практичних знань, вміння їх застосовувати при розв'язуванні конкретних наукових, технічних, економічних, соціальних та виробничих завдань.

Магістерська робота – індивідуальне завдання науково-дослідницького, проектно-конструкторського характеру, яке виконує магістрант на завершальному етапі фахової підготовки і є однією із форм виявлення теоретичних і практичних знань, вміння їх застосовувати при розв'язуванні конкретних наукових, технічних, економічних, соціальних і виробничих завдань та містить елементи наукової новизни в певній галузі знань або напрямі практичної діяльності.

Наукові керівники курсових, дипломних і магістерських робіт призначаються з числа професорів і доцентів. У випадках, коли робота має прикладний характер, до керівництва її виконанням можуть залучатися висококваліфіковані фахівці відповідної галузі.

Тематика курсових, дипломних і магістерських робіт визначається кафедрами відповідно до змісту і завдань навчальної дисципліни. Вона повинна бути актуальною і тісно пов’язаною із вирішенням практичних фахових завдань. Студентам надається право вільного вибору теми роботи із запропонованого кафедрою переліку. Студентам також надається право запропонувати свої теми з обґрунтуванням доцільності її розробки. Керівництво курсовими, дипломними, магістерськими роботами здійснюють професори і доценти, (викладачі за рішенням завідувача кафедри) які мають досвід науково-педагогічної і практичної роботи. Захист зазначених робіт відбувається при комісії (курсової – у складі двох-трьох викладачів кафедри, дипломної, магістерської – перед державною екзаменаційною комісією; в усіх випадках на захисті присутній науковий керівник (може бути у складі комісії, може не бути). Якість виконання усіх науково-дослідницьких завдань та результати її захисту оцінюються. Виставляється одна спільна оцінка.