Функції контролю знань, умінь та навичок

Контроль знань, умінь та навичок студентів має такі основні функції:

· навчальна (освітня) (полягає в удосконаленні знань, умінь і навичок, їх систематизації, підвищенні освітнього рівня, культури навчальної праці студентів, розвитку їх пізнавальних інтересів);

· розвивальна (забезпечує вдосконалення уваги, пам'яті, мислення та інших психічних процесів, що стимулюють пізнавальну активність студентів);

· діагностична (виявлення знань, умінь і навичок, а також існуючих у них прогалин);

· організаційна (заохочення до регулярного відвідування лекцій, практичних, семінарських чи лабораторних занять, систематичного опрацювання навчального матеріалу тощо);

· повторювальна (забезпечує повторення навчального матеріалу, створює умови для закріплення знань і підвищення якості навчання; повторення буває двох типів: пасивне (повторне перечитування текстів) та активне (відтворення навчального матеріалу);

· узагальнююча (повторення навчального матеріалу під час проведення контрольних заходів, розгляд вивченого матеріалу з різних сторін, точок зору);

· закріплююча (сприяє міцності і глибини засвоєння навчального матеріалу);

· контролююча (дозволяє слідкувати за ходом і результатами навчальної роботи студентів; виділяють три аспекти цієї функції: контроль з боку викладача, взаємний контроль студентів і самоконтроль);

· керівна (функція має за основу зворотний зв’язок, інформацію про засвоєння навчального матеріалу, здійснюється педагогічний вплив, коректування, регулювання навчальним процесом);

· виховна (виховання почуття відповідальності за навчання);

· оціночна (вимірювання і оцінка знань і навичок студентів).

Основні принципи контролю:

· плановість (відповідність контролю ходу навчально-виховного процесу);

· систематичність (відповідність графіку міжсесійного контролю, що дозволяє виявити рівень оволодіння студентами знаннями, вміннями та навичками);

· об’єктивність (науково обґрунтована оцінка успіхів і недоліків навчальної роботи студентів; кожна оцінка повинна відповідати фактичному рівню знань студента);

· економність (не забирати багато часу у викладача і студентів, здійснення контролю й оцінки за порівняно короткий термін);

· простота (не зловживати використанням складних приладів для контролю);

· наочність (результати контролю повинні легко сприйматися як викладачем, так і студентами);

· систематичність (перевірка й оцінка знань студентів повинні здійснюватися у безпосередньому поєднанні з усім процесом навчання, проводитися послідовно, з постійним ускладненням завдань, змісту й методики обліку);

· індивідуальність (викладач намагається дати глибоку й об'єктивну оцінку знань, навичок і вмінь кожного студента);

· диференціювання (встановлення кількісних та якісних відмінностей у знаннях, уміннях і навичках студентів на певних момент перевірки);

· цілеспрямованість (нерозривність елементів системи навчання й виховання студентів, мета якої полягає у підвищенні всіма можливими заходами рівня підготовки майбутніх фахівців).

Види та форми контролю

· поточний (оперативний) (індивідуальний чи груповий контроль засвоєння навчального матеріалу, перевірки підготовленості студента до виконання завдання, лабораторної чи практичної роботи. Завдання: своєчасно перевірити глибину розуміння студентами матеріалу, рівня сформованості певних навичок, умінь самостійно опрацьовувати тексти, здатності осмислити зміст теми чи розділу, умінь публічно чи письмово презентувати матеріал. Система поточного контролю знань студентів передбачає оцінювання їх за такими основними напрямами: перевірка теоретичних знань (виступи на семінарських заняттях; робота на практичних чи лабораторних заняттях, виконання індивідуальних завдань. Основними формами перевірки знань, умінь та навичок можуть бути письмові роботи, усні опитування. У ході поточного контролю здійснюється уточнення знань, попередження, виявлення, виправлення й аналіз помилок). Основними формами перевірки знань можуть бути колоквіуми, співбесіди, письмові фронтальні опитування, домашні завдання, тестування тощо. Мета поточного контролю – перевірка рівня готовності студента виконувати конкретну роботу.

· Модульний (є, з одного боку, стимулятором повторення матеріалу, що вивчався, забезпечує поглиблення, корекцію та закріплення навчального матеріалу, з другого боку, забезпечує перехід навчального матеріалу у довгострокову пам'ять; передбачає виконання письмових модульних контрольних робіт (тести, індивідуальні завдання, що містяться в контрольних робах, розв’язання виробничих ситуацій тощо). Мета модульного контролю – визначення рівня знань, сформованості умінь після вивчення частини (модуля) навчальної дисципліни.

· Підсумковий (включає семестровий контроль та державну атестацію студента). Мета підсумкового контролю – оцінка результатів навчання на певному освітньому (кваліфікаційному) рівні або на окремих його завершених етапах (кінець семестру).

Семестровий контроль проводиться у формах семестрового екзамену, диференційованого заліку або заліку з конкретної навчальної дисципліни в обсязі навчального матеріалу, визначеного навчальною програмою і в терміни, встановлені навчальним планом.

Семестровий екзамен – це форма підсумкового контролю засвоєння студентом теоретичного та практичного матеріалу з окремої навчальної дисципліни за семестр, що проводиться як контрольний захід. Оцінювання знань студентів з навчальних дисциплін, формою підсумкового контролю яких є екзамен, здійснюється на основі результатів поточного контролю та модульного контролю знань. Успішне виконання студентом завдань поточного та модульного контролю є обов’язковою умовою участі його у складанні екзамену. Якщо за результатами поточного контролю студент не отримав необхідної кількості балів, він не допускається до екзамену. На екзамен виносяться вузлові питання, типові та комплексні завдання, ситуації, що потребують творчої відповіді та вміння синтезувати отримані знання та застосовувати їх у процесі вирішення практичних завдань тощо. Перелік питань, що охоплюють зміст програми дисципліни, критеріїв оцінювання екзаменаційних завдань, визначаються викладачем і включаються до робочої програми дисципліни та доводяться до відома студентів на початку семестру.

Семестровий диференційований залік – це форма підсумкового контролю, що полягає в оцінці засвоєння студентом навчального матеріалу з певної дисципліни на підставі результатів на підставі результатів виконання ним певних видів робіт на практичних, семінарських або лабораторних заняттях, виконання індивідуальних завдань (поточний контроль) та результатів модульної контрольної роботи. Семестровий диференційований залік планується при відсутності екзамену, передбачає обов'язкову присутність студентів. За диференційований залік студент може отримати максимально 40 балів. Оцінюється за чотирибальною шкалою (за національною системою оцінювання) – “відмінно”, “добре”, “задовільно”, “незадовільно”) і (за шкалою ECTS) – А, В, С. D, Е, FХ, F.

Семестровий залік – це форма підсумкового контролю, що полягає з оцінці засвоєння студентом навчального матеріалу на підставі результатів виконання ним певних видів робіт на практичних, семінарських або лабораторних заняттях (поточний контроль) та результатів модульної контрольної роботи. Семестровий залік планується при відсутності екзамену, передбачає обов'язкову присутність студентів. За диференційований залік студент може отримати максимально 40 балів. Результати складання семестрових заліків оцінюються за двобальною шкалою – “зараховано”, “не зараховано” (за національною системою) і А, В, С, D, Е, FХ, F (за шкалою ECTS).

У разі невиконання завдань поточного контролю з поважних причин, студенти мають право, за дозволом декана скласти їх до останнього семінарського (практичного, лабораторного) заняття (час та порядок визначає викладач)); (диференційовані заліки з дисципліни складаються в такому ж порядку). Залік оформляється під час останнього семінарського (практичного, лабораторного) заняття відповідного семестру, а на заочній формі навчання – за розкладом екзаменаційно-лабораторних сесій.

Результати складання екзаменів вносяться в екзаменаційну відомість, залікову книжку, навчальну карту студента.

Студенти, які одержали під час сесії більше двох незадовільних оцінок, відраховуються з навчального закладу. Студентам, які одержали під час сесії не більше двох незадовільних оцінок, дозволяється ліквідувати академічну заборгованість до початку наступного семестру. Повторне складання екзаменів допускається не більше двох разів з кожної дисципліни: один раз викладачу, другий – комісії, яка створюється деканом факультету.

Державна атестація студентів проводиться відповідно до чинної нормативної бази. Здійснюється державною екзаменаційною комісією після завершення навчання на певному освітньому (кваліфікаційному) рівні або його етапі з метою встановлення фактичної відповідності рівня освітньої (кваліфікаційної) підготовки вимогам освітньої (кваліфікаційної) характеристики.Студенти, які закінчують вищий навчальний заклад, складають державні екзамени та захищають кваліфікаційні (бакалаврські, магістерські) роботи. До складання державних екзаменів і захисту кваліфікаційних робіт допускаються студенти, які виконали всі вимоги навчального плану.

Складання державних екзаменів або захист кваліфікаційних робіт проводиться на відкритому засіданні державної атестаційної комісії. Результати захисту кваліфікаційної роботи та складання державних екзаменів визначаються оцінками за чотирибальною шкалою (за національною системою оцінювання) – “відмінно”, “добре”, “задовільно”, “незадовільно”) і (за шкалою ECTS) – А, В, С, D, Е, FХ, F.

Результати захисту кваліфікаційних робіт, а також складання державних екзаменів, оголошуються у цей же день після оформлення протоколів засідання державної атестаційної комісії.

Студенту, який захистив кваліфікаційну роботу, склав державні екзамени відповідно до вимог освітньо-професійної програми підготовки, рішенням державної комісії присвоюється відповідно освітній рівень (кваліфікація), видається державний документ про освіту (кваліфікацію). Студенту, який отримав підсумкові оцінки “відмінно” не менше як в 75 відсотків усіх навчальних дисциплін та індивідуальних завдань, передбачених навчальним планом, а з інших навчальних дисциплін та індивідуальних завдань – оцінки “добре”, склав державні екзамени з оцінками “відмінно”, захистив кваліфікаційну роботу з оцінкою “відмінно”, а також виявив себе в науковій (творчій) роботі, що підтверджується рекомендацією кафедри, видається документ про освіту (кваліфікацію) з відзнакою.

Студент, який при складанні державного екзамену або при захисті кваліфікаційної роботи отримав незадовільну оцінку, відраховується з вищого навчального закладу, йому видається академічна довідка. У випадках, коли захист кваліфікаційної роботи визнається незадовільним, державна комісія встановлює, чи може студент подати на повторний захист ту саму роботу з доопрацюванням, чи він зобов’язаний опрацювати нову тему, визначену кафедрою. Студент, який не склав державного екзамену або не захистив кваліфікаційну роботу, допускається до повторного складання державних екзаменів чи захисту кваліфікаційної роботи протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу.

Основні форми організації контролю:

· індивідуальна перевірка;

· фронтальна перевірка;

· самоконтроль.