Висновки. Аналіз науково-педагогічної спадщини видатних освітян Буковини XVIII - початку XX століття свідчить про її відповідність європейському рівню того часу

Аналіз науково-педагогічної спадщини видатних освітян Буковини XVIII - початку XX століття свідчить про її відповідність європейському рівню того часу. Педагогічну думку Буковини представляють такі відомі культурно-освітні діячі, як Ю.Федькович, С.Воробкевич, О.Попович, С.Смаль-Стоцький, О.Маковей, В.Сімович, І.Карбулицький, І.Герасимович, І.Бажанський, та багато інших. Аналіз їх діяльності та наукових праць свідчить про те, що вони відіграли велику роль у розробці багатьох проблем українського національного руху, організації шкільництва та методики навчання і виховання. Насамперед, ними розроблені найважливіші аспекти української національної ідеї, на якій базується вирішення всіх інших проблем. Ключові поняття цієї ідеї – утвердження української нації, розвиток національної культури і освіти народу, його добробуту, гідне місце у світі "попліч з другими народами". Видатними українськими діячами краю розкрито призначення інтелігенції як провідної частини нації, яка відповідає за її духовний і моральний прогрес.

Науковці й культурно-освітні діячі Буковини, враховуючи потреби розвитку особистості, особливості краю та європейський педагогічний досвід, виробили власні підходи до теоретичних розробок і практичної реалізації навчально-виховних завдань школи, спрямованих на повноцінний розвиток національне свідомої особистості.

У наукових та навчально-методичних працях буковинських педагогів розкриті теоретичні засади та розробляються нові на той час технології навчання, принципи навчання, структура уроку, шляхи розвитку мислення учнів, використання наочності й побудова навчального процесу, єдність навчання і виховання. Погляди освітян щодо опори на власний досвід дитини при здійсненні методичної стратегії набагато років випередив практику відомих Вальдорфських шкіл.

У роботах видатних діячів буковинського шкільництва розроблені теоретичні засади й практичні рекомендації до здійснення національного виховання, головними принципами якого визнавалися толерантність, любов до ближнього, народність, зв'язок з народними традиціями, звичаями і культурою народу. Особливе місце в наукових доробках буковинських освітян надається українській мові як важливому фактору розвитку в учнів національної свідомості та глибокого інтелекту. З таких позицій обґрунтовувалися теоретичні й методичні підходи до викладання української мови, розробки змісту навчальних підручників.

Заслуговують на увагу підходи до особи вчителя як носія національної культури, взірця моральності й любові до дитини.

Варто також відзначити дослідження з історії шкільництва на Буковині, які дають можливість сучасним науковцям простежити особливості його становлення, етапи розвитку, фактори, що сприяли цьому процесу чи гальмували його. Ідеї та наукові доробки визначних культурно-освітніх діячів Буковини не обмежуються проблемами краю, а мають всеукраїнське значення. Науково-педагогічна думка Буковини XVIII - початку XXстоліття може слугувати для вирішення багатьох навчальних, виховних, організаційно-методичних проблем розбудови сучасної національної школи в Україні.