Дискусійні форми організації навчальних занять

Аналіз змісту форм навчання студентів — майбутніх соціальних педагогів дозволив відзначити, що в своїх працях низка науковців серед основних організаційних форм, що сприяють професійному становленню майбутнього фахівця соціальної сфери особливе місце відводять активним формам, до яких належать дискусійні форми організації навчальній занять.

Психолого-педагогічний аналіз структури особистості, дозволив виявити ті показники особистості студента, які, на нашу думку, отримують найбільший розвиток саме в дискусійних формах педагогічної роботи. Це такі мотиваційні якості як бажання самореалізації, отримання й знання оточення, досягнення успіху; характерологічні якості: сміливість, цілеспрямованість, творчий оптимізм; такі творчі здібності, як-от: гнучкість, альтернативність, критичність мислення, здатність до систематизації, узагальнення думок, генерації нових ідей тощо.

Зважаючи на те, що диспут та дискусія належать до словесних форм роботи, у процесі їх підготовки й проведення створюються умови для розвитку цілої низки комунікативних якостей, які, також є проявом професійного становлення майбутнього фахівця. Це такі показники: уміння обґрунтовувати, доводити свої думки та позиції, цінувати інформацію членів групи, робити мовленнєвий сюрприз, здійснювати комунікативну презентацію, головне — толерантно ставитися до думок, позицій, висловів членів групи й уміти їх конструктивно сприймати.

Ми розглядаємо диспут та дискусію як можливі форми організації та проведення

Специфічність дискусії як форми організації практичного заняття полягає в тому, що з одного боку, вона гарантує щиру зацікавленість учасників, свідчить про актуальність теми обговорення, з іншого боку породжує певні ускладнення, а саме: дискусія може перетворитися на з'ясування стосунків, навіть у сварку.

Техніка «парламентської» дискусії передбачає розподіл учасників на кілька груп, залежно від того, яку позицію вони займають.

Техніка «дискусія з капелюхом» також нормує процес неконтрольованих висловлювань учасників. Засобом надання слова стає символ капелюх, який надягають на учасника, що просить слова.

Па відміну від дискусії, диспут є плановою, заздалегідь підготовленою формою роботи. Саме плановий характер диспуту дозволяє забезпечувати більш ґрунтовне теоретико-методичне визначення пріоритетів при виборі теми обговорення.

Важливим є вміння згорнути диспут і наблизити його до логічного фіналу. Ведучі повинні стежити за регламентом. Методично вірно організований і проведений диспут не повинен тривати більш ніж годину.

Як би ґрунтовно не обговорювалися питання диспуту, необхідно заключне слово ведучого. Бажано, щоб воно було яскравим, переконливим, містило узагальнення тих виступів що прозвучали в ході диспуту.