Соціально-виховне середовище вищого навчального закладу

Виявленню впливів освітнього простору на особливості становлення та особистісного розвитку особистості у вітчизняній та російській пе­дагогіці приділяється достатня увага. Наприклад, І.С. Коном введено поняття «простір світу дорослих», Н.Д. Нікандров та В.М. Полон-ський пропонують поняття «простір системи освіти». Більш влучним визначення освітнього простору, запропонував О.В. Бу­рим. Автор пропонує розглядати освітній простір в процесі соціаліза­ції особистості, як межі гармонізованого середовища, що підпорядко­вано завданням розвитку особистості та пропонує термін «школа соці­ального досвіду».

Функціональну природу освітнього простору вищого навчального закладу визначає оптималь­но побудована педагогічна взаємодія, у якій особистість студента не лише сприймає вплив суб'єктів освітнього простору, а і набуває якос­тей суб'єкта, обумовлюючи тим самим стан, тактику розвитку освіт­нього середовища вищого навчального закладу.

Більшість авторів розглядають соціально-виховне середовище як ознаку соціального середовища чи сукупність умов життєдіяльності особистості, що цілеспрямовано впливають на її свідомість та поведінку з метою формування певних якостей, переконань, духовно-ціннісних орієнтацій та потреб. Соціально-виховне се­редовище характеризує конкретний прояв суспільних відносин, який сприяє соціалізації та адаптивності особистості до мінливого середо­вища, усвідомленню себе людиною, якій близькі та зрозумілі інтереси інших людей, а головні її цінності — загальнолюдські.

Енциклопедія соціальної педагогіки трактує соціальне середовище як складне багаторівневе утворення, конкретний прояв суспільних стосунків, що мають місце в суспільстві, у якому живе та розвивається особистість; сукупність соціальних умов життєдіяльності людини (сфери суспільного життя, соціальні інститути, соціальні групи), які впливають на її свідомість та поведінку.

Слушною є думки низки науковців з приводу того, що соціально-виховне середовище вищого навчального закладу — це конкретно-історичне середовище, в яке інтегрується соціально-виховний потенці­ал основних структур простору з метою створення найбільш сприят­ливих умов для індивідуального розвитку студентів, на яких спрямо­вана соціально-виховна дія та активізація. Такі умови формуються у ході організованої та свідомої взаємодії, а саме: інтелектуальної, по­чуттєво-емоційної та вольової.

У соціально-виховному середовищі існують джерела соціально-виховного впливу та його фактори, діяльність, мета якої — соціальне виховання людини.

Узагальнення підходів до характеристик соціально-виховного се­редовища дозволило нам визначити соціально-виховну роботу вищого навчального закладу як особливий вид діяльності вищих навчальних закладів; спеціально організовану фахівцями діяльність у позанавчаль-ний час для формування у студентів моральних, культурних та профе­сійних цінностей, що історично склалися в процесі становлення прин­ципів та норм поведінки майбутніх фахівців.