Зарубіжні моделі професійної підготовки соціальних педагогів

Огляд зарубіжного досвіду професійної підготовки соціа­льних педагогів за кордоном (Ковчина І.М., Кошманова Т.С., Полі­щук В.А., Тименко В.М.) дозволяє засвідчити, що професійний та особистісний розвиток майбутнього фахівця виступає як мета і резуль­тат багатьох освітніх систем за кордоном. Зарубіжний досвід побудови моделі професійної підготовки кадрів для соціальної сфери (у тому числі й соціального педагога) враховує такі фактори, як-от: блок соці­альних проблем, інфраструктура соціальних державних й альтернати­вних соціальних служб, попит на даний вид професійної діяльності, динаміку освітніх потреб населення, ринок пропозицій соціальних по­слуг

Для багатьох вищих навчальних закладів Росії базовою стала мо­дель підготовки фахівця соціальної сфери, що передбачає його реалі­зацію на трьох рівнях: соціологічному (соціальні характеристики осо­бистості фахівця, соціальні цінності, система ставлень, загальна культура, етика, світогляд); психологічному (якості, необхідні для ус­пішного виконання професійної діяльності, параметри інтелекту); пси­хофізіологічному (професійні здібності, відповідність вимог профе­сійної діяльності типу вищої нервової системи).

Уза­гальнення практики реалізації моделей професійної підготовки в Росії дозволило дійти до висновку, що найбільш ефективною моделлю для країни з регіональною структурою побудови може стати модель муні­ципального освітнього комплексу, орієнтована на регіональну специ­фіку, вирішення соціальних проблем і комплексний підхід до підгото­вки спеціалістів різної кваліфікації.

Таким чином, в європейських країнах загальна модель соціальної освіти поступово замінює вузьку, спеціалізовану підготовку кадрів для соціальної сфери. Це дає нам можливість розглядати моделі професійної підготовки соціального педагога в кон- іексті загальноєвропейського бачення.

Варто відзначити, що найбільш популярною в зарубіжних країнах є срвісна модель професійної підготовки фахівця соціальної сфери. Так у США, Канаді та Скандинавських країнах напрямки підготовки фахі­вців визначаються відповідним рівнем соціальної діяльності. До пріо­ритетних належать: індивідуальна та сімейна робота, групова соціаль­на робота, суспільні роботи, соціальне та адміністративне планування.

Узагальнюючи підходи до професійної підготовки педагогів (у то­му числі й соціальних) в США, Кошманова Т.С. пропонує сфоку­сувати бачення всіх можливих напрямків у чотирьох моделях.

Модель соціальної взаємодії передбачає наголос на суспільних від­носинах, на поліпшенні взаємодії між людиною та її культурою, між 11 юдиною й оточуючими; поглиблення демократичних процесів у краї­ні й залучення студентів до таких форм організації навчання, які б сприяли вдосконаленню суспільства.

Інформаційна модель дозволяє здійснити наголос на важливості шляхів передачі й засвоєння інформації, за допомогою яких буде від­буватися процес навчання студента й керування цим процесом із боку викладача; основним методом цього навчання є інформаційна взаємо­дія, під час якої відбувається розвиток студента.

Досить популярною є персонологічна модель, що передбачає орієн­тацію на розгляд індивідуальності як джерела освітніх ідей, відповід­ність освіти потребам особистості, спрямованість методів навчання на розвиток індивідуальної внутрішньої організації.

В багатьох країнах зарубіжжя є популярною біхевіористична мо­дель (модель модифікації поведінки, в основі якої закладено біхевіори- етичні ідеї Скіннера про позитивне підкріплення). Реалізація даної мо­делі професійної підготовки передбачає наголос на дослідження зовнішньої поведінки, мотивації студентів, яка піддається спостере­женню й шляхів педагогічного впливу на неї.

Узагальнюючи сучасні підходи до моделей підготовки соціальних працівників, Д. Кокс пропонує підходи до побудови орієнто­вної моделі професійної підготовки соціальних працівників, яка може бути адаптована до умов певної країни, чи підготовки фахівця певного профілю. Модель включає наступні складові: рівні підготовки фахів­ців; відбір студентів; форми надання освіти; навчальні плани та про­грами.

Підготовка працівників соціальної сфери у Франції теж має свої особливості, оскільки не існує чіткого розмежування між соціальними праців­никами й педагогами. Існуючі професії органічно поєднують функції виховання та соціальної допомоги, спрямовуючи зусилля професіоналів на особистість окремої людини. Необхід­ними якостями майбутнього фахівця виступають: психологічна грамот­ність, почуття такту, комунікативні, організаторські здібності, духовна й і и альна культура.

У різних країнах світу (Великій Британії, Німеччині, Швеції) програми навчання та підготовки фахівців соціальної сфери побудовані нідповідно до тих професійно-важливих якостей, якими мають володіти спеціалісти. При цьому до пріоритетних показників відносять такі якості особистості, як-от: здатність до морального перевантаження, переживання моральної шкоди, високий рівень інтелектуального роз­питку, саморегуляції, чуйності та чутливості, здоровий глузд, створен­ня ефекту особистішої чарівності, найважливішою умовою ефектив­ності діяльності соціального працівника є його психічне здоров'я, с і ійкість, мобільність психічних процесів.

Таким чином, зміст фахової підготовки майбутнього соціального педагога будується на глибинному вивченні людинознавчих дисцип­лін, технологіях активізації внутрішніх ресурсів студентів, включення їх в активну життєву ситуацію. Метою навчально-виховного процесу стає підготовка кадрів, здатних проводити аналіз і надавати рекомен­дації в галузі соціальної політики стосовно дітей та молоді, здійснюва­ти особистісну соціально-педагогічну допомогу та підтримку.