Розділ І. Відкрита влада – відкрите суспільство

Глава 1. Концепція відкритого суспільства в контексті глобалізації

Проблема відкритого суспільства не є новою для сучасної науки, проте особливої актуальності вона набула в умовах глобалізації, коли на порядок денний вийшло формування глобального відкритого суспільства.

Особливий інтерес з цього погляду мають загальна теорія систем і концепція відкритих систем, що розвивалися представниками різних природознавчих та суспільних наук – біології, кібернетики, комунікативістики, соціології та ін. Як зазначає російський політолог Л.Сморгунов [1], поняття „відкрите суспільство” явно перекликається з теорією систем, де відкритою вважається система, що підтримує динамічну рівновагу¹.

На думку Р.-Ж.Шварценберга, загальна теорія систем, біля витоків якої знаходяться, перш за все, біологія та кібернетика, – це напрям теоретичних досліджень, що охоплює загальні властивості систем і ставить на меті розробку сукупності загальних понять і концепцій, котрі застосовуються до всіх видів систем (фізичних, механічних, біологічних, соціальних). Вона виходить з розуміння системи як сукупності елементів, які перебувають у взаємодії (Л.Берталанфі, 1956) [2].

З формального погляду, система (S_y) передбачає наявність її елементів (C), специфічні взаємозв’язки між ними, структуру (S) і середовище (E). Відкритою системою, згідно з класичною версією структурного функціоналізму, є реальне утворення, яке зберігає свої межі, тобто свої відмінності від середовища, з допомогою гомеостатичного² механізму опору змінам [3]. Поява терміна „відкрите суспільство” пов’язується з іменем К.Поппера, з його працею „Відкрите суспільство та його вороги” (1945 р.), хоча сам науковець пальму першості віддає іншому вченому, зазначаючи, що ввів у науковий обіг терміни „відкрите суспільство” та „закрите суспільство” А.Бергсон у праці „Два джерела моралі та релігії” (1935 р.).

У соціально-політичних дослідженнях одним з перших започаткував системну методологію та заклав основи сучасної концепції відкритого суспільства американський вчений Т.Парсонс. Вважають, що його звернення до системного аналізу було зумовлено тим, що класичне трактування представниками системного підходу Л.Берталанфі та Н.Вінером² закритих систем як таких, що прагнуть до зростання ентропії (безладдя) вступило у суперечність з ідеями про збереження впорядкованого стану в системах, які були висунуті під час застосування системного аналізу до соціальних систем.