Зародження філософії марксизму та його вплив на світову філософську думку. Історико-філософські погляди К.Маркса та Ф.Енгельса

Карл Маркс (1818-1883) -- німецький філософ, основоположник діалектичного матеріалізму та матеріалістичного розуміння історії, творець нової теорії політичної економії та вчення про науковий соціалізм. Вирізняючи філософію Маркса та марксизм, слід вказати, що марксизм є політичною, ідеологічною, політекономічною доктриною, що набула розвитку в працях послідовників Маркса та в практичній діяльності політичних партій і рухів. Головним внеском Маркса до розуміння людини є концепція соціального відчуження людської сутнісної природи. Філософсько-історичні погляди Маркса, як і його антропологія, базуються на поняттях "відчуження" і "присвоєння". При цьому витлумачення "сутності людини" і "сутності історії" слугує для взаємного їх обгрунтування.За Марксом, в основі родового життя людства лежить практика -- активність людини, яка переслідує свої цілі. Діючи, створюючи і руйнуючи, люди творять світову історію. Жорсткі з'єднання та обмеження в досягненні цих цілей створені самими ж людьми -- це такі, які набули самостійності, відчужені та уречевлені результати людської діяльності, що не мають трансцендентного чи надприродного характеру. В Маркса в різноманітних формах повторюється єдина філософсько-історична схематика, згідно з якою вся історія людського відчуження та його ліквідація вкладаються в два щаблі: Перший щабель -- відношення "особистої залежності", за яких соціальне відчуження є величезним та всесильним. Другий щабель -- відношення "особистої незалежності".

Фрідріх Енгельс (1820-1895) -- товариш і соратник Маркса, популяризатор його ідей. Філософські погляди Енгельса найбільшою мірою викладено в "Анти-Дюрінгу" та "Діалектиці природи". Слід відзначити, що сам Енгельс не був самостійним філософом, а переважно популяризував та розгортав філософські ідеї Маркса.Простежуючи історичний розвиток філософської думки, Енгельс обґрунтовував неминучість виникнення філософії марксизму. Він доводив закономірність зміни основних періодів в історії філософії: 1) наївна діалектика античних філософів; 2) метафізична філософія XVII-XVIII ст.; 3) ідеалістична діалектика німецької класичної філософії; 4) матеріалістична діалектика Маркса. Водночас історична закономірність виникнення філософії марксизму полягає, за Енгельсом, в тому, що саме ця філософія дає змогу перетворити соціалістичні вчення з утопії на науку.