Про вплив філософії І.Канта на подальший розвиток світової філософської думки

Філософія Канта зіграла велику роль в XIX столітті, давши сильний поштовх розвитку діалектики і німецької класичної філософії. В його системі категорій діалектики містилося ядро, з якого Гегель розгорне свій діалектичний метод. Філософію Канта критикували з двох сторін: «справа» - за поступки матеріалізму в його вченні про «речі в собі», як існуючої незалежно від нас, і «зліва» - за ідеалізм, апріоризм і агностицизм, у визнанні «речі в собі» непізнаванне. Але філософія Канта і сьогодні викликає великий інтерес і увагу. Кант залишається найбільшим філософом в історії філософії.

Філософія Канта справила величезний вплив на подальшу думку. Кант є засновником «німецької класичної філософії», представленої масштабними філософськими системами І. Г. Фіхте, Ф. В. Й. Шеллінга та Г. В. Ф. Гегеля. Великий вплив Канта випробував також А. Шопенгауер. Ідеї Канта вплинули і на романтичне рух. У другій половині 19 століття великим авторитетом користувалося «неокантіанство». У 20 столітті серйозний вплив Канта визнають провідні представники феноменологічної школи, а також екзистенціалізму, філософської антропології та аналітичної філософії. 17. Про вплив філософії І.Канта на подальший розвиток світової філософсь­кої думки
И.Кант своими работами по философии, в частности «критикой чистого разума» осуществил своего рода переворот в философии. Назвав свою философию трансцендентальной, он подчеркивает необходимость в первую очередь предпринять критический анализ наших познавательных способностей, чтобы выяснить их природу и возможности.
В заключении хотелось бы остановиться не на критике работы Канта, а отметить то, ради чего собственно и создал он свою идею чистого разума.
Итак, Кант выдвигает идею о том, что мир сообразный со всеми нравственными законами – это моральный мир. И когда практический разум достигает высокого пункта, а именно понятия единой первосущности как внешнего блага, то он не должен воображать, будто поднялся на всеми эмпирическими условиями своего применения и вознесся до непосредственного знания новых предметов настолько, чтобы исходить из этого понятия и выводить из него даже моральные законы. Действительно, внутренняя практическая необходимость именно этих законов привела как к допущению самостоятельной причины или мудрого правителя мира, чтобы придать моральным законам действительность.
До тех пор пока практический разум имеет право направлять нас, мы будем считать поступки обязательными не только потому, что они суть заповеди Бога, а будем считать их Божественными заповедями потому, что мы внутренне обязаны совершать их. Мы будем изучать свободу при целесообразном единстве согласно принципам разума и лишь постольку будем считать себя сообразующими с Божественной волей, поскольку признает священным нравственный закон, которому нас учил разум на основании природы самих поступков, и полагаем, что мы служим этому закону лишь тем, что содействуем высшему в мире добру в себе и в других.
Таким образом, Кант понимает этот идеал высшего благо, который является конечной целью чистого разума. Філософія Канта зіграла велику роль в XIX столітті, давши сильний поштовх розвитку діалектики і німецької класичної філософії. В його системі категорій діалектики містилося ядро, з якого Гегель розгорне свій діалектичний метод. Філософію Канта критикували з двох сторін: «справа» - за поступки матеріалізму в його вченні про «речі в собі», як існуючої незалежно від нас, і «зліва» - за ідеалізм, апріоризм і агностицизм, у визнанні «речі в собі» непізнаванне. Але філософія Канта і сьогодні викликає великий інтерес і увагу. Кант залишається найбільшим філософом в історії філософії.
Філософія Канта справила величезний вплив на подальшу думку. Кант є засновником «німецької класичної філософії», представленої масштабними філософськими системами І. Г. Фіхте, Ф. В. Й. Шеллінга та Г. В. Ф. Гегеля. Великий вплив Канта випробував також А. Шопенгауер. Ідеї Канта вплинули і на романтичне рух. У другій половині 19 століття великим авторитетом користувалося «неокантіанство». У 20 столітті серйозний вплив Канта визнають провідні представники феноменологічної школи, а також екзистенціалізму, філософської антропології та аналітичної філософії.