Характеристика різних підходів щодо причин виникнення індивідуальних відмінностей. Проблема співвідношення біологічного і соціального в процесі становлення особистості

В експериментальній психології стояло завдання дослідження найбільш загальних законів свідомості та психіки, індивідуальні відмінності розглядалися як перешкода, від якої треба позбуватися. Але поступово інтерес до індивідуальних розбіжностям почав проявлятися.
В Англії ці роботи почав проводити Ф.Гальтон (1822 - 1911), біологом, антропологом. У своїй книзі "Спадковість таланту" (1869) Гальтон висунув і спробував статистичним методом обгрунтувати ідею спадковості таланту. Він заперечував природне рівність людей у ​​відношенні розумових здібностей. Вони успадковуються так само, як і фізичні ознаки.
Визнавав расові відмінності в розумових здібностях: вважав білу расу вищою. Однак, в ході історії вища раса стала вироджуватись. Для запобігання цього процесу він вважав за необхідне створити спеціальну науку - євгеніку, допускати шлюби тільки між особистими людьми, а іншим запрежать деторжденіе. Биологизировал соціальні проблеми і повністю ігнорував соціальну сутність людини.
Від вивчення таланту Гальтон перейшов до виміру психічних функцій кожної людини з метою оцінки розуму. Він ввів тести на вимірювання отроти відчуттів, часу реакції, винаходячи необхідні для цього прилади. Тестувалися асоціативні здібності, уяви, швидкість утворення суджень. Органи почуттів він вважав єдиним джерелом знань.

Спірмен розробив метод аналізу кореляцій - факторний аналіз, ввів поняття G-фактора. Слідом за ним теорії мультифакторного аналізу розробили Гілфорд, Терстоун та ін.