Екзаменаційний білет № 9

ПИТАННЯ (ЗАВДАННЯ):

1. Розвиток індивідуальності під впливом мікро соціуму: залежність змістовного рівня індивідуальності від динаміки соціальних ролей і статусу.
2. Розробіть програму психологічної профілактики професійних деструкцій робітників професій “людина-знак”.
3. Основні парадигми та техніки класичного психоаналізу.

1. Розвиток індивідуальності під впливом мікро соціуму: залежність змістовного рівня індивідуальності від динаміки соціальних ролей і статусу.

Микросоциум — это ближайшее пространство и социальное окружение, в которых протекает жизнь человека и которые непосредственно влияют на его развитие.

Влияние микросоциума на процесс социализации человека на различных этапах его жизни зависит от объективных характеристик микросоциума и субъективных характеристик самого человека.

К объективным характеристики микросоциума можно отнести:

пространственные характеристики;

архитектурно-планировочные особенности (открытость —замкнутость, исторически сложившаяся или индустриальная застройка, соотношение малоэтажной и высотной застройки, наличие, количество и качество малых архитектурных форм и т. д.);

благоустроенность и развитость коммунального хозяйства на его территории, а также насыщенность сферы обслуживания и ее качеств;

культурно-рекреационные возможности (наличие и качество работы учебно-воспитательных учреждений, кинотеатров, клубов, спортзалов, стадионов, бассейнов, музеев, театров, библиотек);

демографическую ситуацию (состав жителей: их этническую принадлежность, однородность или неоднородность; социально-профессиональный состав и степень его дифференцированности; особенности половозрастного состава; состав семей);

социально-психологический климат, который определяется соотношением количества жителей с просоциальным, асоциальным и антисоциальным стилями жизни, наличием криминогенных семей и групп, криминальных структур, а также мерой активности участия населения в жизни микросоциума.

Микросоциум включает такие факторы социализации как семья, институты воспитания, группы сверстников.

Семья — важнейший институт социализации, т. к. являет собой персональную среду жизни и развития человека от рождения до смерти, качество которой определяется рядом параметров конкретной семьи. Социально-культурный параметр зависит от образовательного уровня членов семьи и их участия в жизни общества. Социально-экономический определяется имущественными характеристиками и занятостью членов семьи на работе, учебе. Технико-гигиенический зависит от условий проживания, оборудованности жилища, гигиенических особенностей образа жизни. Наконец, демографический определяется структурой семьи.

Социализация — это процесс усвоения индивидом на протяжении его жизни социальных норм, культурных ценностей и образцов поведения того общества, к которому он принадлежит. В процессе социализации у индивида формируются социально значимые качества, необходимые личности для исполнения социальных ролей.

История знает немало случаев, когда малолетние дети попадали в стаю животных (волков, обезьян и др.) и росли среди них. Возвращенные в общество, они не обладали необходимыми для личности социальными качествами (абстрактным мышлением, культурой, деятельности). Кроме того, они утрачивали способность усвоения социальных качеств и не могли адаптироваться в обществе.

Социализация осуществляется как в ходе целенаправленного воздействия на человека методами воспитания, образования, так и под влиянием различных факторов окружающей среды (различных форм общения, средств массовой информации, искусства и др.). Методы и цели социализации зависят от того, какие качества личности ценятся в той или иной культуре, какие статусы и роли являются наиболее востребованными в обществе. Совокупность различных механизмов (институтов) социализации (семьи, школы, трудового коллектива, неформальных объединений и др.), создает относительно устойчивую систему социализации.

Социальный статус — это общее положение личности (группы) в обществе, связанное с определенными правами и обязанностями. Например, статус врача дает индивиду право заниматься лечебной практикой и в то же время обязывает врача исполнять свои функции и роли надлежащим образом. Социальная роль — это модель (образец) поведения, которая должна отвечать предписанным нормам и ожиданиям окружающих. Это определенные действия, которые должен выполнять человек, занимающий данный статус. Например, мы ожидаем, что врач поможет больному избавиться от недуга, телемастер отремонтирует неисправный телевизор. Если личность в силу тех или иных причин не исполняет в должной мере обусловленные статусом роли и не оправдывает наших ожиданий, то к такой личности могут быть применены различные санкции. Например, руководитель может лишиться своей должности, родители — родительских прав и т. д.

От эффективности системы социализации зависит перспектива развития не только отдельных индивидов (социальных групп), но и будущее всего общества. Подрастающие поколения, приобретая социальный опыт, усваивая необходимые роли, занимают статусы старших поколений. И если общество (государство) не уделяет должного внимания совершенствованию системы социализации, то оно обречено на застой и деградацию.

Когда результаты социализации не оправдывают наши ожидания, то мы говорим об отклонениях от общепринятых стандартов девиации.

Девиация (от лат. devistio — отклонение) — отклоняющееся от общепризнанных стандартов поведение индивида или группы (преступность, правонарушения, наркомания, проституция, алкоголизм, самоубийство и пр.) Девиация бывает индивидуальной и групповой.

1. Розробіть програму психологічної профілактики професійних деструкцій робітників професій “людина-знак”.

Професійні деструкції - це зміни склалося структури діяльності й особистості, що негативно позначаються на продуктивності праці і взаємодії з іншими учасниками цього процесу.

Професії типу "людина-знак" (коректор, програміст, бухгалтер, економіст, математик). У професіях цього потрібно стійкість уваги, акуратність — часто діяльність пов'язана з складними розрахунками, з туристичною інформацією, представленої у таблицях і формулах.Профессиям цього притаманні зовнішнє одноманітність, монотонність праці, зазвичай робота у приміщенні, в стабільних і комфортних умовах. Деякі аспекти результатів праці може бути значно віддалені в часі та виявлятися лише за функціонуванні створених систем в специфічних умовах — перевірятися практикою.можливі шляхи професійної реабілітації, що дозволяють знизити негативні наслідки таких деструкцій:
підвищення соціально-психологічної компетентності та аутокомпетентності;
діагностика професійних деформацій і розробка індивідуальних стратегій їх подолання;
проходження тренінгів особистісного і професійного зростання. При цьому серйозні і глибокі тренінги конкретним працівникам бажано проходити не в реальних трудових колективах, а в інших місцях;
рефлексія професійної біографії і розробка альтернативних сценаріїв подальшого особистісного і професійного зростання;
профілактика професійної дезадаптації початківця фахівця;
оволодіння прийомами, способами саморегуляції емоційно-вольової сфери та самокорекції професійних деформацій;
підвищення кваліфікаці ї та перехід на нову кваліфікаційну категорію або посаду (підвищення почуття відповідальності та новизни роботи).

Профілактична робота складатиметься із 4 блоків:

I блок - діагностичний.

Мета: діагностика професійних і особистих якостей працівників професій людина - техніка, виявлення чинників ризику професійних деформацій і ступеня їх вираженості.

За допомогою методу «створення індивідуальної характеристики професіографії». Потрібно взяти дані досліджень психологічної характеристики успішних працівників сфери, в якій працює досліджуваний і за допомогою психологічних тестів(методика «многофакторное исследование личности Р. Кеттелла»,, також зібрати дані про саму роботу, її умови і про кар’єрне зростання працівників, показників їх професійного успіху. Визначити професіональний рівень, особистісну характеристику нашого досліджуваного.

За допомогою методу «аналіз помилок трудової діяльності» виявляємо помилки, зумовлені «особистісним» фактором (рівнем кваліфікації, відношенням до работи, стойкими индивидуальными свойствами личности).

Проводиться якісний і кількісний аналізЯкісний і кількісний аналіз повинні доповнювати один одного. Якісний аналіз дозволяє розкрити причини помилок, а кількісний аналіз - виявляє провідні причини, найбільш часті випадки помилок. Аналіз помилок можна проводити лише на основі зібраних даних про вимоги технології до якості продукції, нормах часу на окремі операції, спираючись на складання операційно-структурного опису даної трудової діяльності (на підставі попереднього знайомства з посадовими інструкціями, планами роботи, нормативними матеріалами та інструкціями, технологічними картами).
Граф-схема виконання трудових завдань (наприклад, у вигляді послідовності та загальної логіки трудових дій) дозволяє попередньо намітити елементи трудових дій, найбільш складні та відповідальні, зрозуміти можливі причини зв'язку помилок в кінцевому результаті дій з виконанням попередніх трудових операцій.
Аналіз помилок як свого роду граничних відхилень в діяльності корисно поєднувати з аналізом різних варіацій трудової діяльності, які, посилюючись, можуть призвести до помилок.
Схема виконання завдання:
1. Провести спрямоване спостереження за відхиленням від вимог до якості продукту праці.
2. Маючи опис технологічних вимог до якості продукту праці на всіх стадіях його виробництва, провести спрямоване спостереження за відхиленням від цих вимог в кінцевих і проміжних результатах праці. Скласти перелік цих відхилень, виділити межі допустимих відхилень, помилок і так звані "рекорди", випадки перевищення кількісних або якісних параметрів передбачуваного (нормативно-заданого) результату даного праці.
3. Провести аналіз помилок, браку з метою з'ясування їх причин, виділяючи:
помилки, пов'язані з об'єктивними умовами праці (матеріал, стан устаткування, організація праці, організація контролю, якість проміжної продукції і т.п.);
помилки, залежні від працівника (його кваліфікація, функціональний стан, ставлення до роботи, стійкі індивідуальні особливості і т.п.);
4. Провести бесіду з працівниками, майстрами чи адміністрацією про те, як вони самі фіксують помилки, брак в своїй роботі і в роботі своїх підлеглих; про те, як вони уявляють собі їх причини та шляхи попередження цих помилок.

II блок - просвітницький.

Мета: інформування працівників професій людина - техніка про професійно значущі якості особистості і дисфункціональний розвиток, про шляхи попередження появи і посилення деформацій, про напрями самоудосконалення для запобігання професійним деформаціям.

Проводиться міні-лекція на тему «професійно значущі якості особистості і дисфункціональний розвиток, про шляхи попередження появи і посилення деформацій, про напрями самоудосконалення для запобігання професійним деформаціям» та на тему «оптимізація режимів праці і відпочинку».

III блок - коректувально-розвиваючий.

Мета: гармонізація і оптимізація розвитку особистості професіонала, перехід від негативної фази розвитку до позитивної, оволодіння ефективними способами діяльності і саморегуляції.

На даному етапі проводиться тренінг розвитку особистості професіонала, перехід від негативної фази розвитку до позитивної, оволодіння ефективними способами діяльності і саморегуляції.

Підвищення мотивації до успіху. Головне завдання даної частини тренінгу – Досягнення стійкого підвищення рівня мотивації досягнення успіху і зниження рівня мотивації уникнення невдачі. 1. По закінченню тренінгу повинно з'явитися стійке бажання самостійної постановки цілей діяльності; 2. Розвиток стійкого прагнення до досягнення поставленої мети;3. Підвищити бажання вибирати складніші до виконання завдання;4. способам поведінки, типовим для людини з високо розвинутою мотивацією досягнення, надання переваги ситуаціям з особистою відповідальністю за успіх справи.

Вправи для підвищення уваги.

Профілактика монотонності роботи

Навчання способів саморегуляції, які працівник зможе виконувати самостійно після стресів, важкого робочого дня. Навчити новим способам діяльності, які допоможуть в подальшій роботі.

IV блок - оцінний.

Мета: виявлення динаміки реакцій, сприяючих позитивним поведінковим проявам і переживанням, стабілізації професійно значущих особових якостей працівника професій людина - техніка.

За допомогою методу спостереження виявити позитивні зміни в роботі, емоційному стані робітника, кількості зроблених помилок, зникненню/зниженню деструкцій тощо.

1. Основні парадигми та техніки класичного психоаналізу.

Психоана́лиз (нем. Psychoanalyse) — психологическая теория, разработанная в конце XIX — начале XX века австрийским неврологом Зигмундом Фрейдом, а также чрезвычайно влиятельный метод лечения психических расстройств, основанный на этой теории^[1].

Топографическая модель психического апарата:

Сознание — часть психики, осознаваемая индивидом — определяет выбор поведения в общественной среде, однако не всецело, так как сам выбор поведения может инициироваться бессознательным. Сознание и бессознательное антагонистичны, в бесконечной борьбе бессознательное всегда побеждает. Психику автоматически регулирует принцип удовольствия, который модифицируется в принцип реальности, при нарушении баланса осуществляется сброс через бессознательную сферу.

Бессознательное — психические силы, лежащие за пределами сознания, но управляющие поведением человека.

Структурная модель психіки:

Позднее Фрейд предложил такую структуру психики:

Эго («Я»)

Суперэго («Сверх-Я»)

Ид («Оно»)

Стадии психосексуального развития:

Само развитие разбито на пять четко ограниченных фаз

0 — 1.5 года — Оральная фаза, в личности проявляется только Ид — желание;

1.5 — 3.5 года — Анальная фаза, формируется сверх-Я — социально обусловленные запреты;

3.5 — 6 лет — Фаллическая фаза, интерес к половой сфере, её апогей Эдипов комплекс или комплекс Электры;

6 — 12 лет — Латентная фаза, сексуальное затишье;

с 12 лет — Генитальная фаза, или взрослая стадия.

Техники (и этапы анализа):

1. Накопление материала:

метод свободных ассоциаций (или «основное правило психоанализа»)

«Толкование сновидений»

1. Интерпретация — толкование первоисточников конфликтов
2. Анализ «сопротивления» и «переноса»
3. Проработка — заключительный этап (и механизм перестройки психики при нём)

Защитные механизмы:

Зигмунд Фрейд выделил следующие защитные механизмы психики: