Структуры психики и структурные механизмы

Фрейд говорит о трёх основных механизмах психики, которые формируют субъекта: «отрицание» (Verneinung) лежит в основании невротической личности, «отбрасывание» (Verwerfung) — психотической и «отказ» (Verleugnung) — перверсивной:

невроз — отрицание (Verneinung)

психоз — отбрасывание (Verwerfung)

перверсия — отказ (Verleugnung)

Комплексы:

Эдипов комплекс

Кастрационный комплекс

Комплекс Электры

Комплекс неполноценности

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 10

ПИТАННЯ (ЗАВДАННЯ):

1. Вплив ”внутрішньої” детермінації на розвиток індивідуальності: взаємозв’язок індивідуально-психологічних особливостей і мотиваційно-вольової сфери особистості.
2. Розробіть програму психологічної профілактики професійних деструкцій робітників професій “людина-людина”.
3. Засади успішної професійної діяльності психотерапевта.

1. Вплив ”внутрішньої” детермінації на розвиток індивідуальності: взаємозв’язок індивідуально-психологічних особливостей і мотиваційно-вольової сфери особистості.

Детерминантный комплекс представлен внешней и внутренней де­терминацией. Внешняя детерминация обусловлена дей­ствием внешних причин, побудителей. Наиболее полное представле­ние о них дает концепция Е.А. Климова, согласно которой существует пять типов профессий, а следовательно, пять типов объектов: природа, человек, техника, знаки, художественные образы.

Внутренняя детерминация состоит из двух полисфер: мотивационно-личностной и Я-полисферы.

Мотивационно-личностная полисфера определяет направленность действий субъекта во вне, а во внутримотивированном варианте создает условия для постоянного самоизменения. Она представлена следующими сферами: мировоззрен­чески-установочной, где фокусируется взгляд человека на мир, от­ношение к нему и определяется система ценностных ориентации, установок; общеличностной сферой, которая состоит из нравственно­-этического и индивидуально-типологического слоев, эмоционально-волевой сферы, создающей определенное отношение к объекту и мо­билизующей все внутренние ресурсы человека на достижение поста­вленных субъектом целей.

Полисфера Я накладывает многочисленные личностные оттенки на любой процесс и продукт. Она существует в виде Я-самосознающего и Я-вкладового. Я-вкладовое – это мотивационно-личностная предрасположенность человека к инициативным приемам вкладов извне и производству вкладов в других, это, своего рода способность оказывать влияние на других и принимать влияние от других.

Я-самосознающее выступает в единстве трех сторон: самопознание, самоотпошение, саморегуляция-самоуправление. Оно формируется в постоянном соотнесении себя: с самим собой в прошлом и настоящем (Я-реальное), с другими в данное время (Я-зеркальное, Я-глазами других), с самим собой в будущем (Я-идеальное, т.е. Я-каким бы мне хотелось быть). Е.А. Климовым вводится также Я-профессиональное.

+ Детерминация развития( С.Л.Рубинштейн )
Разбирая проблему развития способностей, С.Л.Рубинштейн отмечал, что «решающим для учения о способностях является вопрос о детерминации их развития»¹. И далее он добавляет, что это основной вопрос теории любых явлений. Теоретической основой для решения вопроса является определение взаимосвязи внешних и внутренних условий развития способностей. Анализируя дискуссии по данному вопросу, Рубинштейн выделяет две основных позиции: теории врожденности способностей, которые целиком переносят детерминацию во-внутрь индивида, и теории детерминации развития внешними факторами, которые определяют детерминацию развития «целиком за счет внешних условий – внешней среды и внешних воздействий».
В противовес вышесказанным крайним точкам зрения Рубинштейн формулирует положение о взаимосвязи и взаимозависимости внутренних и внешних условий. Это нашло отражение в принципе преломления внешних воздействий через внутренние условия. Для того, чтобы что-то развивалось, надо иметь то что будет развиваться, подчеркивал Рубинштейн. «Отрыв способностей от этих исходных человеческих свойств (родовых свойств человека) и законов их формирования сразу же исключает возможность объяснения развития способностей и ведет к мистифицированным представлениям о них»².
Полемизируя со сторонниками полной социальной обусловленности способностей, рассматривающих способности вне связи с «базовыми» свойствами человека, Рубинштейн основное внимание сосредоточил на том, чтобы показать, что внешние воздействия обязательно преломляются через внутренние условия. Он, по всей вероятности, вынужден был отдать предпочтение внешним воздействиям. При этом Рубинштейн постоянно подчеркивал не механистический характер этих воздействий, а их взаимосвязь и взаимозависимость от внутренних условий. Сегодня мы можем сказать, что детерминация идет не только от внешних условий, преломляясь через внутренние, но не менее важна (если не более) внутренняя детерминация со стороны внутреннего мира человека, преломляющаяся через внешние условия среды и требования, которые ситуация поступка или деятельности предъявляют человеку. Таким образом, речь может идти о двойной детерминации со стороны внутреннего мира и внешних условий, которые и определяют процесс развития, с доминированием той или другой стороны в конкретных ситуациях. Так, например, в наших исследованиях было показано, что на начальных этапах освоения деятельности ее выполнение опирается на внутренние условия, то есть способности и уровень их развития, которыми располагает ученик, в дальнейшем же, когда наличного уровня способностей оказывается недостаточно их развитие начинает детерминироваться требованиями деятельности.

1. Розробіть програму психологічної профілактики професійних деструкцій робітників професій “людина-людина”.

Професійні деструкції - це зміни склалося структури діяльності й особистості, що негативно позначаються на продуктивності праці і взаємодії з іншими учасниками цього процессу.

Человек — человек — все профессии, связанные с воспитанием, обслуживанием, обучением людей, общением с ними. К этой группе относятся все педагогические и медицинские профессии, профессии сферы услуг и другие.

можливі шляхи професійної реабілітації, що дозволяють знизити негативні наслідки таких деструкцій:
підвищення соціально-психологічної компетентності та аутокомпетентності;
діагностика професійних деформацій і розробка індивідуальних стратегій їх подолання;
проходження тренінгів особистісного і професійного зростання. При цьому серйозні і глибокі тренінги конкретним працівникам бажано проходити не в реальних трудових колективах, а в інших місцях;
рефлексія професійної біографії і розробка альтернативних сценаріїв подальшого особистісного і професійного зростання;
профілактика професійної дезадаптації початківця фахівця;
оволодіння прийомами, способами саморегуляції емоційно-вольової сфери та самокорекції професійних деформацій;
підвищення кваліфікаці ї та перехід на нову кваліфікаційну категорію або посаду (підвищення почуття відповідальності та новизни роботи).

Профілактична робота складатиметься із 4 блоків:

I блок - діагностичний.

Мета: діагностика професійних і особистих якостей працівників професій людина - людина, виявлення чинників ризику професійних деформацій і ступеня їх вираженості.

Діагностика особистих якостей працівників буде проводитися за допомогою 3 методів:

1.Багаторівневого особистісного опитувальника «Адаптивність»(МЛО-АМ) А.Г. Маклакова і С.В. Чермяніна. Теоретичною основою тесту є уявлення про адаптацію як постійний процес активного пристосування індивіда до умов соціального середовища.

2. «Методика діагностики направленості особистості» Б. Басса. Направленість особистості – це стійка спрямованість, орієнтування думок, бажань, фантазій, вчинків людини, яка є причиною домінування певної мотивації(1. направленість на себе;2. направленість на спілкування; 3. направленість на справу).

3. Опитувальник МВІ(тест емоційного і професійного вигорання). Емоційне вигоряння у професіоналів є одним із захисних механізмів, що виражається в певному емоційному відношенні до своєї професійної діяльності. Воно пов'язане з психічною втомою людини, яка тривалий час виконує одну і ту ж роботу і це призводить до зниження сили мотиву і зменшеною емоційною реакцією на різні робочі ситуації (тобто - до байдужості).

Дані методики допоможуть визначить психологічний і емоційний стан, особистісні характеристики працівника, деструкції. На основі яких буде створено подальшу програму психологічної профілактики професійних деструкцій робітників професій “людина-людина”.

II блок - просвітницький.

Мета: інформування працівників професій людина - людина про професійно значущі якості особистості і дисфункціональний розвиток, про шляхи попередження появи і посилення деформацій, про напрями самоудосконалення для запобігання професійним деформаціям.

На другому етапі проводиться лекція на тему: «професійно значущі якості особистості і дисфункціональний розвиток, шляхи попередження появи і посилення деформацій, про напрями самоудосконалення для запобігання професійним деформаціям. Розповідається про значення відпочинку, виділенні часу на психологічне відновлення, вміння створювати психологічний захист при роботі з різними людьми для зменшення емоційної і психологічної напруги, тривожності, перевтоми».

III блок - коректувально-розвиваючий.

Мета: гармонізація і оптимізація розвитку особистості професіонала, перехід від негативної фази розвитку до позитивної, оволодіння ефективними способами діяльності і саморегуляції.

На третьому етапі проводиться тренінг з розвитку комунікативних навичок (1. відпрацювати навички переконання; 2. відпрацювати вміння знайти аргументи на користь своєї позиції; 3. розвинути вміння знаходити підхід до людей; 4. розвиток уміння невербального засобу спілкування; 5. навчити ефективним способам спілкування); Для подолання негативних переживань, зниження емоційної напруги використати методи арт-терапії. Застосування арт-терапевтичних вправ незамінне у випадках емоційних порушень (страх, тривожність) і комунікативної некомпетентності. У разі труднощів спілкування - замкнутості, низької зацікавленості в однолітках або зайвої сором'язливості. Арт-терапевтичні заняття дозволяють об'єднати людей у групу (при збереженні індивідуального характеру їх діяльності) і полегшити процес їх комунікації, опосередковувати її загальним творчим процесом і його продуктами даються вправи на релаксацію, зниження тривожності, протистояння стресові; Вправи на релаксацію, які можна використати в майбутньому після тяжкої зустрічі чи робочого дня.

IV блок - оцінний.

Мета: виявлення динаміки реакцій, сприяючих позитивним поведінковим проявам і переживанням, стабілізації професійно значущих особових якостей працівника професій людина - людина.

1. Засади успішної професійної діяльності психотерапевта.

Важнейшее качество деятельности психолога – профессиональная компетентность, или профессионализм, включающее в себя профессиональные знания, умения, навыки, способности. В число характеристик профессиональной компетентности также входят: диапазон профессиональных возможностей, совершенное владение инструментарием, приемами и технологиями профессиональной деятельности. Профессиональная компетентность психолога проявляется в творческом характере его деятельности, в активном поиске новаторских подходов и инновационных технологий, личной инициативе и профессиональной коммуникабельности.

Психолог должен быть разносторонне подготовленным специалистом. Поэтому его профессиональная эрудиция включают в себя не только знания в области психологии, но и определенную совокупность знаний в области философии, истории, культурологии, педагогики, экономики, социологии, политологии, права, филологии, физической культуры, математики и информатики, в области концепций современного естествознания.

Профессиональные умения определяют успешность практической деятельности психолога, его способность применять психологические знания к выполнению своих обязанностей: конкретные действия, приемы, психологические «техники».

Профессиональные навыки – это упрочившиеся, легко и уверенно выполняемые профессиональные действия, которые позволяют психологу эффективно выполнять работу. Чем больше опыт, чем больше профессиональных навыков приобретает специалист.

В области психологии специалист должен:

• понимать цели, методологию и методы профессиональной деятельности психолога;
• владеть инструментарием, методами организации и проведения психологических исследований;
• понимать специфику предмета психологии, ее связи с другими дисциплинам; знать основные отрасли психологии и возможности применения психологических знаний в различных областях жизни;
• знать историю развития и современные проблемы психологической науки;
• знать закономерности эволюции психики животных, сходство и качественное различие психики животных и человека; филогенез и онтогенез человеческой психики;
• понимать мозговые механизмы психических процессов и состояний;
• знать природу деятельности человека, функции психики в жизнедеятельности человека;
• знать закономерности формирования и функционирования его мотивационной сферы;
• знать психологические закономерности познавательных процессов (ощущений, восприятия, памяти, воображения, мышления, речи);
• знать механизмы внимания, эмоциональных явлений, процессы волевой регуляции;
• иметь понятие о личности и индивидуальности, структуре личности и движущих силах ее развития;
• знать психологические закономерности общения и взаимодействия людей в группах, межгрупповых отношениях;
• знать закономерности психического развития человека на каждой возрастной ступени;
• знать основные закономерности психологии образования;
• знать критерии нормы и патологии психических процессов, состояний, деятельности человека, пути и средства компенсации и восстановления нормы;
• иметь представление о психологических проблемах трудовой деятельности человека;
• знать основные сферы и виды деятельности психолога;
• знать основы психодиагностики и психологического консультирования;
• знать основы психотерапии, коррекционной и развивающей работы психолога;
• владеть методами психологического просвещения и преподавания психологии.

Кроме того, в рамках соответствующей специализации психолог должен владеть целым рядом углубленных знаний и практический умений.

К основным сферам специализации относятся:

1. общая психология,
2. психология личности,
3. социальная психология,
4. политическая психология,
5. психология менеджмента,
6. психология труда и организационная психология,
7. клиническая психология,
8. психофизиология,
9. специальная психология,
10. психология развития и возрастная психология,
11. педагогическая психология,
12. психологическое консультирование,
13. психология социальной работы,
14. юридическая психология,
15. спортивная психология.

Данные требования как минимум необходимы для профессиональной деятельности психолога. Выпускник высшего учебного заведения по специальности «психология» должен удовлетворять этим требованиям. Помимо этого для успешной работы психолог должен постоянно повышать уровень своей профессиональной компетентности, участвовать в курсах повышения квалификации, специализированных семинарах по отдельным проблемам психологии. Самоанализ опыта работы и самосовершенствование профессиональных умений помогают психологу достигать более высоких результатов в своей деятельности.

В сфере научной психологии и педагогической деятельности профессиональная квалификация отражается в системе ученых степеней (кандидат и доктор психологических наук) и ученых званий (доцент и профессор).

Для успешной работы в сфере научной психологии необходимы соответствующие способности. К.А. Рамуль считает необходимым и важным для каждого ученого следующие качества: спонтанная любознательность, способность длительное время заниматься решением все той же проблемы, сравнительно высокая степень научной одаренности, которая предполагает развитие памяти, творческого мышления, фантазии и наблюдательности. Однако, по его мнению, «для ученого-психолога не представляется необходимым или весьма важным обладание какой-нибудь специальной особенностью, помимо тех способностей, которые необходимы или весьма важны для каждого ученого вообще...».

Профессиональный рост практического психолога оценивается в квалификационных категориях, которые ему присваиваются экспертными комиссиями. В сфере практической психологии система оценки уровня профессиональной квалификации включает в себя 1, 2 и 3 квалификационные категории, которые присваиваются в зависимости от опыта работы, качества владения профессиональными умениями. Способности, профессионально необходимые для практического психолога, пока изучены мало.

Нормативный правовой статус психолога определяется соответствующими министерствами и ведомствами, уполномоченными решать этот вопрос.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 11

ПИТАННЯ (ЗАВДАННЯ):

1. Характер. Місце характеру в структурі індивідуальності. Структурні особливості характеру.
2. Розробіть програму психологічної профілактики професійних деструкцій робітників професій “людина-техніка”.
3. Психологія хворих з дефектами тіла, органів чуттів.

1. Характер. Місце характеру в структурі індивідуальності. Структурні особливості характеру.

Характер в структурі індивідуальності
Ідеальною класифікацією повинна вважатися така, яка в кожному зі своїх типів давала б не тільки суб'єктивні особливості даної людини, але також його світогляд і соціальну фізіономію, оскільки вони складаються у зв'язку з його характером. Пропонована тут спроба, анітрохи не претендує на досконалість або закінченість, є тим не менше кроком саме в цьому напрямку.
В основу класифікації покладено принцип активного пристосування особистості до навколишнього середовища, при цьому поняття "Середовища" береться в самому широкому сенсі цього слова, включаючи сюди, не тільки речі, природу, людей і людські взаємини, але також ідеї, духовні блага, естетичні, моральні і релігійні цінності і т.п. Послідовне застосування згаданого основного принципу до психології окремих людських індивідуумів приводить до встановлення двох найважливіших підрозділів: по психічному рівня - на три послідовно підвищуються рівня і за психічним змістом - на цілий ряд різних типів та їх різновидів.
Таке подвійне поділ прямо і цілком випливає зі згаданого вище основного принципу, цілком відповідаючи способам росту і духовного розвитку кожної окремої людської особистості. Пристосування людини до навколишнього середовища може бути більш-менш повним, глибоким і всебічним, причому ступінь і обсяг цього пристосування визначаються з одного боку, сприятливими чи несприятливими зовнішніми умовами, а з іншого (і це найважливіше) - тим природженим запасом фізичних і духовних сил, який у загальній сукупності зветься "ступеня обдарованості". У той час як бідно обдаровані індивідууми звичайно цілком підкоряються впливам Середовища, обмежуючись, в кращому разі, чисто пасивним пристосуванням до її умов і вимог, натури багато обдаровані прагнуть, навпаки, активно впливати на навколишнє їхнє життя, пристосовуючи і переробляючи її згідно своїм запитам і прагненням; починаючи, подібно більш примітивним натурам, з наслідування і пасивного пристосування, вони потім, у міру свого духовного зростання, перетворюються поступово у творців і перетворювачів життя.
Якщо поділ за психічним рівнями виражає собою ступінь активності пристосування особистості до навколишнього середовища (або, на більш високих рівнях, ступінь пристосування Середовища до власних запитам і прагненням особистості), то не слід забувати й того, що саме це пристосування може йти різними шляхами в залежності від суто якісних відмінностей між окремими людськими індивідуумами. Відмінності ці обумовлюються, перш за все, тим, що ні однієї людини не можна зустріти абсолютно однакового розвитку всіх окремих психічних функцій чи здібностей.
Само собою зрозуміло, що залежно від відмінностей темпераменту і характеру вкрай різні будуть також і ті шляхи і способи, якими людина впливає на навколишнє життя, прагнучи так чи інакше пристосуватися до неї, і ось ці-то саме індивідуальні відмінності у реакції індивідуума на навколишнє середовище і лежать в основі того, що називають розподілом особистостей за їх психічному змістом.
СТРУКТУРА ОСОБИСТОСТІ - концепція особистості, що узагальнює процесуально-ієрархічні підструктури особистості із субординацією нижчих підструктур вищим, що включає накладені на них підструктури здібностей і характеру.
У психології поняття ХАРАКТЕР (від грец. Charakter - "печатка", "карбування"), означає сукупність стійких індивідуальних особливостей особистості, створених і проявляються в діяльності і спілкуванні, обумовлюючи типові для неї способи поведінки.
ХАРАКТЕР - якість особистості, що узагальнює найбільш виражені, тісно взаємозалежні і тому чітко виявляються в різних видах діяльності властивості особистості. Характер - "каркас" і підструктура особистості, накладена на її основні підструктури.
Характерними можна вважати не всі особливості людини, а тільки істотні і стійкі.
БУДОВА ХАРАКТЕРУ
Виступаючи як прижиттєве утворення людини, характер) визначається і формується протягом усього життя людини. Спосіб життя включає в себе образ думок, почуттів, спонукань, дій у їхній єдності. Тому в міру того, як формується певний образ життя людини, формується Я, сама людина. Велику роль тут грають суспільні умови і конкретні життєві обставини, в яких проходить життєвий шлях людини, на основі його природних властивістю в результаті його діянь і вчинків. Однак безпосередньо формування характеру відбувається в різних за рівнем розвитку групах (родина, дружня компанія, клас, спортивна команда, трудовий колектив тощо). У залежності від того, яка група є для особистості референтної і які цінності підтримує і культивує у своєму середовищі, відповідні риси характеру будуть розвиватися в її членів. Риси характеру також будуть залежати від позиції індивіда в групі, від того як він інтегрується в ній. У колективі як групі високого рівня розвитку створюються найбільш сприятливі можливості для становлення кращих рис характеру. Цей процес взаємний, і завдяки розвитку особистості, розвивається і сам колектив,
Зміст характеру, що відбиває суспільні впливи, впливи, складає життєву спрямованість особистості, тобто її матеріальні і духовні потреби, інтереси, переконання, ідеали і т.д. Спрямованість особистості визначає мети, життєвий план людини, ступінь його життєвої активності. Характер людини припускає наявність чогось значимого для нього у світі, в житті, щось, від чого залежать мотиви його вчинків, мети його дій, які він собі ставить.
Вирішальним для розуміння характеру є взаємини між суспільно і особистісно значущим для людини кожному суспільстві є свої найважливіші й істотні, завдання. Саме на них формується і перевіряється характер людей. Тому поняття «характер» відноситься більшою степу до відношення цих об'єктивно існуючих задач. Поему характер - це не просто будь-яке, прояв твердості, завзятості і т.п. (Формальне завзятість може бути просто упертістю), а спрямованість на суспільно значиму діяльність. Саме спрямованість особистості лежить в основі єдності, цілісності, сили характеру. Володіння цілями життя - головна умова освіти характеру. Безхарактерним людині властиво відсутність або розкиданість цілей. Однак характер і спрямованість особистості - це не однієї те ж, добродушним і веселим може бути як порядна, високоморальна людина, так і людина з низькими, нечистоплотними помислами. Спрямованість особистості накладає величезний відбиток на все поводження людини. І хоча поведінка визначається не одним спонуканням, а цілісною системою відносин, у цій-системі завжди щось висувається на перший план, домінуючи в ній, додаючи характеру людини своєрідний колорит.
У сформованому характері провідним компонентом є система переконання. Переконаність визначає довгострокову спрямованість поводження людини, його непохитність у досягненні поставлених цілей, впевненість у справедливості і важливості справи, яку він виконує. Особливості характеру тісно пов'язані з інтересами людини при тій умові, що ці інтереси стійкі і глибокі. Поверховість і нестійкість інтересів нерідко сполучені з великою подражательностью, з недоліком самостійності і цілісності, особистості людини. І, навпаки, глибина і змістовність інтересів свідчать про цілеспрямованість, наполегливості особистості. Подібність інтересів не припускає аналогічних особливостей характеру. Так, серед раціоналізаторів можна виявити людей веселих і сумних, скромних і нав'язливих, егоїстів і альтруїстів.
Показовими для розуміння характеру можуть бути також прихильності й інтереси людини, пов'язані з його дозвіллям. Вони розкривають нові особливості, грані характеру: наприклад, Л. Н. Толстой захоплювався грою в шахи, І. П. Павлов - городками, Д. І. Менделєєв - читанням пригодницьких романів. Домінують чи є у людини духовні і матеріальні потреби й інтереси, визначають не тільки помисли і почуття особистості, а й спрямованість його діяльності. Не менш важливо і відповідність дій людини поставленим цілям, тому що особистість характеризується не тільки тим, що вона робить, але і тим, як вона це робить. Характер можливо зрозуміти тільки як певну єдність спрямованості й образа дій.
Люди з подібною спрямованістю можуть йти зовсім різними шляхами до досягнення цілей і використовуючи для цього свої, особливі, прийоми і способи. Це відмінність визначає і специфіку характеру особистості. Риси характеру, володіючи певною спонукає силою, яскраво виявляється у ситуації вибору дій чи способів поведінки. З такої точки зору як риси характеру можна розглядати ступінь виразності в індивіда мотивації досягнення - його, потреби в досягненні успіху. У залежності від цього для одних людей характерний вибір дій, які забезпечують успіх (прояв ініціативи, змагальної активності, прагнення до ризику і т.д.), у той час як для інших більш характерне прагнення просто уникати невдач (відхилення від ризику і відповідальності, уникнення прояви активності, ініціативи і т.д.).