Історія вивчення індивідуальності у закордонній психології

Зацікавленість проблемою індивідуальних відмінностей простежується вже у роботах давньогрецьких і давньоримських філософів і лікарів (Гіппократа,Феофраста, Галена).

Початок наукового вивчення індивідуальності пов'язано, передусім, із конкретними іменами англійського вченого Френсіса Гальтона і німецького Вільяма Штерна. Ф. Гальтон був охарактеризований першим, хто зробив індивідуальні різницю між людьми спеціальним предметом дослідження, створив вимірювальні процедури і початковий статистичний апарат з оцінки відмінностей, зібрав велику експериментальний матеріал про різних рівнях у структурі індивідуальності і навіть поставив запитання про походження індивідуальних особливостей. У. Штерн, в 1900 р. вперше запровадив у вжиток термін «диференційна психологія» для позначення нової області, «емансипировавшейся», за його словами, від материнської науки — загальної психології. У. Штерн вперше впровадив поняття диференційна психологія, сформулював методологічні і експериментально-методологические підходи, базові поняття, багато статистичні прийоми, деякі з них вірні, і зараз.

З'явилися клінічні роботи Еге. Крепеліна (1856-1921), роботи А. Біне (1857-1912) та інших. Трохи пізніше було видано робота Г.І.Россолимо (1860-1928) «Психологічні профілі», у якій дано комплексне опис індивідуальності, і ще роботи.

Отже, у перші десятиріччя сучасності диференційна психологія цілком сформувалася як самостійна галузь.

Однак у наступні роки проблема індивідуальності то висувалася на передові рубежі науки, то заперечувалася взагалі.

Дж.Хирш образно описує цю ситуацію: «>Экспериментально–психологические дослідження психологічних відмінностей нагадують гамлетівське «Бути чи бути...» Дж.Кеттелл досліджував їх, Вотсон ховав їх,Трайтон підкреслював їх важливість,Халп мінімізував їх значення для теорії, Хантер наведено ними на подив,Скиннер та його колеги заведено ними на інтелектуальний глухий кут, а автори формальних моделей віддали перевагу фіксувати елементарні софізми, ніж знання про неї…».

М.С. Єгорова виділяє таку послідовність робіт, що призвели до оформлення нова галузь психології: Ф.Гальтоном розробили експериментальні методики, вивчення індивідуальних відмінностей у сприйнятті квітів, ваги предметів й у швидкості реакцію різні стимули, які є першими тестами розумового розвитку. Пізніше А. Біне створив комплекс методик для діагностики пам'яті, уяви, уваги та інших складних психічних процесів. У.Штерном було проаналізовано і узагальнені які були на початку ХХ століття знання про индивидуально-психологических відмінностей і розроблена методологічна основа нової психологічної галузі, що отримала назву "диференційна психологія", у вітчизняній літературі початку ХХ століття вона відзначалося як «індивідуальнапсихология»[13].