Загальна характеристика дитячого колективу і шляхи його формування

Дитячий колектив — це стійке об'єднання дітей, яке має загальну суспільно значущу мету, спільну діяльність, спря­мовану на реалізацію цієї мети, характеризується стосунками вза­ємної відповідальності.

Це визначення дає підстави для відповіді на поставлене запи­тання.

Значення дитячого колективу для кожного школяра в тім, що він є своєрідною ланкою, що зв'язує між собою суспільство і особистість. Це мікросередовище, яке сприяє перетворенню норм і ціннісних орієнтацій суспільства в норми, цінності даної конк­ретної особистості. В дитячому колективі дитина набуває практи­ки спілкування.

Колектив сприяє реалізації мети виховання — всебічному роз­витку особистості: розвитку організаторських здібностей, умінню розумно поєднувати особистісні інтереси та інтереси оточуючих однолітків, молодших школярів, учителів.

У колективі відбувається процес взаємного збагачення, розви­ток його членів, тому що кожен з них приносить до колективу свій індивідуальний досвід, здібності, інтереси і одночасно освоює те, що несуть інші. В дитячому колективі в сумісній діяльності здійснюється обмін інформацією, розвивається здатність розуміти стан, мотиви вчинків інших і відповідно на них реагувати. Так формується симпатія, чуйність.

У колективі, якщо діти об'єднані цікавою змістовною діяльні­стю, дружніми відносинами, у його членів формується почуття душевного комфорту, психологічної захищеності, що в свою чергу, сприяє виявленню творчої ініціативи, почуття гордості, радості.

Дитячий і в тому числі класний колектив є ареною самовира­ження і самоствердження особистості. Колектив повинен відкрити кожній дитині шлях до осмислення себе як особистості. Дитина прагне до визначення колективом її гідності, закріпленню певних позицій в колі однолітків. І якщо учень не вписується в систему позитивних відносин у колективі, не відчуває любові, поваги, він займає в ньому пасивну, нейтральну позицію або протидіє колек­тиву, що досить часто веде до того, що окремі школярі намагають­ся завоювати увагу, популярність у колективі негативними вчинками, займаючи позицію шута в класі, грубіяна, бешкетника, тобто вони виходять з-під впливу колективу, він перестає бути для них виховуючим фактором, відбувається конфронтація з однолітками, учителями, батьками, замкненість у собі та ін. Не отримуючи лю­бові, порозуміння вдома, у школі, діти ідуть на вулицю, їх охоплює озлобленість, розчарування. Вони шукають самореалізації в різних групах, які можуть вплинути як позитивно, так і негативно.

Головною причиною слабкого впливу колективу на дітей є не­достатній діапазон тих соціальних ролей, які може запропонувати колектив індивіду.