Тема 16. Призначення покарання

План

Загальні засади призначення покарання за кримінальним правом України.

Обставини, які пом’якшують та обставини, які обтяжують покарання та їх значення.

Призначення покарання за незакінчений злочин та злочин, вчинений у співучасті.

Призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом.

Призначення покарання за сукупністю злочинів та за сукупністю вироків.

Література:

Бажанов М.И. Назначение наказания по советскому уголовному праву. – Киев: Вища школа, 1980.

Велиев С.А. Личность виновного и ее исследование при назначении наказания // Правоведение. – 2002. – № 4. – С. 153-165.

Євдокімова О.В. Загальні засади і спеціальні правила призначення покарання // Проблеми законності. – Вип.78. – 2006. – С. 169-174.

Камынин М., Колесников А. Особенности назначения наказания за неоконченные преступления и преступления, составляющие множественность // Законность. – 1999. – № 4. – С. 32-35.

Паневін В. Іменем України та згідно із законом: Призначення покарання за сукупністю вироків // Закон і бізнес. – 2003. – № 6. – С. 7.

Полтавець В.В. Загальні засади призначення покарання за кримінальним законодавством України. – Луганськ, 2005.

Практика призначення судами кримінального покарання // Вісник Верховного Суду України. – 2002. – №5.

Про практику призначення судами кримінального покарання: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 р. №7.

Тютюгин В. И. Назначение наказания при совершении нескольких преступлений и по нескольким приговорам: Конспект лекций. – Харьков, 1992.

Чернова Т. Назначение наказания по совокупности приговоров // Российская юстиция. – 2001. – №8. – С. 68-69.

Загальні рекомендації по вивченню теми

Вивчення теми розпочинається зі з’ясування сутності загальних засад призначення покарання, їх поняття, значення та зміст критеріїв, що утворюють ці засади згідно зі ст. 65 КК України (призначення покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин; відповідно до положень Загальної частини КК; з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання).

Далі необхідно проаналізувати переліки обставин, які при призначенні покарання враховуються як такі, що його пом’якшують та такі, що його обтяжують (ст.ст. 66, 67 КК). При цьому слід звернути увагу на їх юридичне значення, обов’язковість (необов’язковість) врахування, відкритий або вичерпний характер їх переліку в законі, а також заборону т.з. “подвійного” їх врахування у кримінальній справі.

З урахуванням положень вивчених раніше тем “Стадії вчинення злочину” та “Співучасть у злочині” та спираючись на положення ст. 68 КК слід з’ясувати особливості призначення покарання за незакінчений злочин (особі, яка вчинила кримінально каране готування або замах), а також за злочин, вчинений особою у співучасті.

Продовжуючи вивчати тему необхідно розглянути передбачений законом у ст. 69 КК відступ від одного з критеріїв, що утворює загальні засади призначення покарань - можливість призначення підсудному більш м’якого покарання, ніж передбачено законом. Важливо детально проаналізувати підстави застосування цієї норми та види, призначення більш м’якого покарання.

Далі слід детально проаналізувати порядок застосування ст. 69 КК, коли суд призначає покарання нижче нижньої межі і коли він приймає рішення про перехід до іншого, більш м’якого покарання. При цьому необхідно мати на увазі, що у першому випадку суд призначає той же вид покарання, який фігурує у санкції, але у нижчих межах. Важливо вказати, до якої межі суд може знизити таке покарання, як застосовується така норма при наявності альтернативних санкцій.

Останній етап вивчення теми вимагає з’ясування порядку призначення покарання при вчиненні особою декількох злочинів та у випадках послідовного засудження особи декількома вироками. На підставі вивчення ст.ст. 70 та 71 КК необхідно чітко встановити обов’язкові етапи, які характеризують процес призначення судом покарання в зазначених випадках, визначити принципи визначення остаточного покарання за сукупністю злочинів та сукупністю вироків (поглинання, повного складання, часткового складання) та максимальні межі, в яких особі може бути призначене покарання за сукупністю злочинів та сукупністю вироків.

Важливо звернути увагу на відмінності між призначення покарання за сукупністю злочинів та за сукупністю вироків.

Контрольні питання:

1. Що таке загальні засади призначення покарання, яке їх значення?

2. Як при призначенні покарання враховується тяжкість вчиненого злочину та особа винного?

3. Які обставини обтяжують покарання?

4. Яке значення мають обставини, які пом’якшують покарання

5. Розкрийте сутність призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом за вчинений злочин.

6. Які етапи включає в себе призначення покарання при сукупності злочинів?

7. Особливості призначення покарання при сукупності вироків.

8. Що таке принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, принцип повного, принцип часткового складання призначених покарань?

Тема 17. ЗВІЛЬНЕННІ ВІД ПОКАРАННЯ ТА ЙОГО ВІДБУВАННЯ

План

Поняття звільнення від покарання та його відбування і класифікація його видів.

Звільнення від відбування покарання з випробуванням (ст.ст. 75-79 КК).

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання (ст.81 КК).

Заміна невідбутої частини покарання більш м’яким (ст.82 КК).

Звільнення від покарання на підставі закону України про амністію або акта про помилування (ст.ст. 85-87 КК).

Інші види звільнення від покарання та його відбування.

Література:

Паневін В. Умовно-дострокове звільнення від покарання: право чи обов’язок суду? // Право України. – 2003. – №11. – С.8.

Про практику призначення судами кримінального покарання: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 р. № 7.

Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м’яким: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 р. № 2.

Скибицкий В.А. Освобождение от уголовной ответственности и отбывания наказания. – К., 1987.

Тютюгин В.И. Условно-досрочное освобождение от наказания. – X., 1981.

Загальні рекомендації по вивченню теми

На початку вивчення теми слід визначити поняття звільнення від покарання та його відбування, осмислити зміст цього кримінально-правового інституту, ознайомитись з класифікацією його видів (безумовне звільнення та умовне звільнення). Важливо звернути увагу на розмежування звільнення від покарання та звільнення від кримінальної відповідальності.

Після здійснення загальної характеристики звільнення від покарання та його відбування слід приступити до вивчення його конкретних видів, спираючись на положення норм Розділу ХІІ Загальної частини КК.

Під час аналізу звільнення від відбування покарання з випробуванням важливо з’ясувати передумови й підстави його застосування, умови, які визначені законом стосовно особи, яка звільняється, значення й можливу тривалість іспитового строку. Слід звернути увагу на правові наслідки (позитивні та негативні) звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Необхідно врахувати, що стосовно звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок та жінок, які мають дітей віком до семи років закон (ст. 79) визначає певні особливості.

Розглядаючи умовно-дострокове звільнення від відбування покарання важливо сформулювати його поняття, з’ясувати стимулююче значення, яке має зазначена норма. Слід визначити підстави (матеріальну та формальну) умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, умову, яка покладається на звільненого суб’єкта та правові наслідки дотримання й недотримання цієї умови.

Вивчаючи заміну невідбутої частини покарання більш м’яким видом покарання слід визначити поняття цього інституту, визначити призначення цього заходу. Далі необхідно розглянути підстави застосування такої заміни, види покарань, які можуть бути замінені і види, якими може бути замінено покарання, яке відбуває особа, а також правові наслідки застосування заміни невідбутої частини покарання більш м’яким. Слід звернути увагу, що зазначений захід є безумовним.

Розглядаючи звільнення від покарання на підставі Закону України про амністію або акта про помилування необхідно дати визначення амністії та помилування, з’ясувати суб’єктів, що їх застосовують та особливості порядку здійснення звільнення від покарання за цими правовими підставами. Слід звернути увагу на відмінності між амністією й помилуванням.

На закінчення роботи над темою доцільно оглянути й інші (окрім зазначених вище) види звільнення від покарання та його відбування, врегульовані нормами Розділу ХІІ Загальної частини КК (звільнення від покарання у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку; звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років; звільнення від покарання за хворобою).

Контрольні питання:

1. Поняття та види звільнення від покарання.

2. Поняття та види звільнення від відбування покарання.

3. Що таке іспитовий строк при звільненні від відбування покарання з випробуванням, якою може бути його тривалість?

4. Які обов’язки суд вправі покласти на особу, що звільняється від відбування покарання з випробуванням?

5. Що може бути підставою скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням?

6. Якими є матеріальна й формальна підстава умовно-дострокового звільнення від відбування покарання?

7. Чим відрізняється заміна невідбутої частини покарання більш м’яким від умовно-дострокового звільнення від відбування покарання?

8. Що таке амністія?

9. Чим від амністії відрізняється помилування?

10. Підстави та наслідки звільнення від покарання за хворобою.

11. Що таке давність виконання покарання?

Тема 18. СУДИМІСТЬ, ЇЇ ПОГАШЕННЯ ТА ЗНЯТТЯ

План

Поняття та значення судимості.

Правові наслідки судимості.

Припинення судимості та його види.

Література:

Голіна В. Судимість як соціально-правове явище: сутність, призначення, наслідки // Вісник Академії правових наук України. – 2005. – №2 (41). – С. 173-182.

Голіна В.В. Судимість: Монографія. – Х.: „Харків юридичний”, 2006.

Кирись Б. Виникнення судимості // Вісник Львівського національного університету ім. Івана Франка. – Серія юридична. – 2001. – Вип. 36. – С. 444-453.

Кирись Б. Припинення судимості // Вісник Львівського національного університету ім. Івана Франка. Серія юридична. – 1999. – Вип. 34. – С. 178-183.

Паневін В. Застосування законодавства про погашення і зняття судимості // Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 6.

Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості: Постанова Пленуму Верховного Суду України №16 від 26.10.2003 року.

Стрюк М.В. Коментар до статті 88 “Правові наслідки судимості” розділу XIII “Судимість” // Законодавство України. Науково-практичні коментарі. – 2004. – № 10. – С.43-59.

Загальні рекомендації по вивченню теми

При підготовці першого питання теми слід розкрити поняття судимості, визначити підстави й початковий момент її виникнення, а також завдання, які стоять перед інститутом судимості. Слід звернути увагу на категорії осіб, які згідно із законом визнаються такими, що не мають судимості (ч.ч. 3-4 ст.88 КК).

Оскільки основний зміст судимості складають обмеження й позбавлення, які виникають щодо судимої особи, необхідно уважно проаналізувати зміст несприятливих правових наслідки, які тягне за собою визнання особи судимою. При цьому слід розподіляти їх на дві групи: кримінально-правові наслідки судимості та загальноправові її наслідки. Важливо мати на увазі, що останні визначені не в КК, а в інших законах та підзаконних нормативних актах.

Оскільки судимість є статусом особи, обмеженим у часі, необхідно піддати аналізу дві форми її припинення (закінчення): погашення судимості та зняття судимості. Слід з’ясувати поняття погашення судимості, визначити види та строки погашення судимості, порядок обчислення строків погашення судимості, наслідки вчинення нового злочину протягом строку погашення судимості за попередній злочин. Вивчення зняття судимості передбачає з’ясування його поняття, визначення підстав та порядку його застосування. Слід визначити відмінності між зняттям судимості та її погашенням.

Контрольні питання:

Поняття судимості та її значення.

Співвідношення судимості та покарання.

Кримінально-правові наслідки судимості.

Загальноправові наслідки судимості.

які особи вважаються такими, що не мають судимості?

Поняття погашення судимості.

Види погашення судимості.

Особливості перебігу строків погашення судимості при вчиненні особою нового злочину до закінчення строку погашення судимості за попередній злочин.

Обчислення строку погашення судимості особи, достроково звільненої від відбування покарання.

Поняття зняття судимості, її відмінність від погашення судимості.

Підстави зняття судимості.

Тема 19. ПРИМУСОВІ ЗАХОДИ МЕДИЧНОГО ХАРАКТЕРУ

ТА ПРИМУСОВЕ ЛІКУВАННЯ

План

Поняття і мета примусових заходів медичного характеру.

Види примусових заходів медичного характеру.

Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру.

Примусове лікування.

Література:

Васильєв А.А. Застосування положень норми про обмежену осудність у судово-психіатричній та судовій практиці // Актуал. пробл. сучасної науки в дослідженнях молодих учених: Зб. наук. пр. – Х.: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ. – 2004. – С. 61 – 64.

Верещак В.М. Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування // Вісник Верховного Суду України. – 2005. – № 10. – С.38-41.

Жук І.В. Окремі питання застосування інституту примусових заходів медичного характеру та примусового лікування // Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ. – 2007. – № 1. – С. 67-73.

Михеев Р.И. Проблемы вменяемости и невменяемости в советском уголовном праве. – Владивосток, 1983.

Музика А.А. Примусові заходи медичного і виховного характеру. – Київ: НАВС України, 1997.

Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 03.06.2005 р. № 7.

Про психіатричну допомогу: Закон України // Відомості Верховної Ради. –2000. – № 19. – Ст.143.

Протченко Б.А. Принудительные меры медицинского характера. – М., 1976.

Загальні рекомендації по вивченню теми

Вивчення теми необхідно розпочати з визначення поняття примусових заходів медичного характеру, враховуючи при цьому положення ст. 92 КК. Слід визначити мету та підстави застосування примусових заходів медичного характеру, з’ясувати, до яких категорій осіб їх може бути застосовано.

Розглядаючи види примусових заходів медичного характеру, потрібно детально проаналізувати зміст та підстави застосування кожного з видів таких заходів, з’ясувати залежність обрання виду примусових заходів медичного характеру від психічного стану особи та характеру вчиненого нею діяння. Слід визначити критерії, які суд враховує при призначенні певного виду примусових заходів медичного характеру.

Розглядаючи питання про продовження, зміну або припинення застосування примусових заходів медичного характеру необхідно мати на увазі, що ці заходи застосовуються до особи без вказівки на тривалість перебування її у психіатричних закладах. Слід пам’ятати, що таке лікування повинно продовжуватися до видужання або зміни ступеня тяжкості захворювання, коли особа перестає бути небезпечною для себе або інших осіб. Необхідно визначити підстави продовження, зміни або припинення (скасування) зазначених заходів. При цьому слід звернути увагу на процедуру їх продовження, зміни та припинення.

Характеристика примусового лікування потребує звернення уваги на суб’єктів, до яких воно застосовується (особи, які вчинили злочини та мають хворобу, що становить небезпеку для здоров’я інших осіб), на підстави для застосування примусового лікування, її юридичний і медичний критерії. Важливо з’ясувати, в чому полягає відмінність між примусовими заходами медичного характеру та примусовим лікуванням.

Контрольні питання:

1. Підстави застосування примусових заходів медичного характеру.

2. Мета застосування примусових заходів медичного характеру.

3. Види примусових заходів медичного характеру.

4. Які критерії використовуються при обранні виду примусових заходів медичного характеру?

5. Як продовжуються та припиняються примусові заходи медичного характеру?

6. До яких осіб може бути застосоване примусове лікування?

Тема 20. ОСОБЛИВОСТІ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ТА ПОКАРАННЯ НЕПОВНОЛІТНІХ

План

Обґрунтування особливостей кримінальної відповідальності неповнолітніх.

Особливості звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності.

Поняття, цілі та види примусових заходів виховного характеру.

Види покарань, які застосовуються до неповнолітніх, особливості їх призначення.

Особливості звільнення неповнолітніх від покарання та від відбування покарання.

Особливості погашення та зняття судимості щодо осіб, які вчинили злочин у віці до 18-ти років.

Література:

Аликперов X. Оосвобождение от уголовной ответственности несовершеннолетних // Законность. – 1999. – № 9.

Бурдін В.М. Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх в Україні: – К., 2004.

Васильевский А. Возраст как условие уголовной ответственности // Законность. – 2000. – №11.

Ковітіді О. Окремі проблеми кримінально-правового регулювання звільнення від кримінальної відповідальності неповнолітніх // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 3. – С. 96-100.

Кравченко О. Питання, що виникають у судовій практиці по застосуванню до неповнолітніх примусових заходів виховного характеру // Право України. – 1999. – № 10. – С. 29-30.

Мойсеєва О. Правовий захист неповнолітніх: (за матеріалами нового Кримінального кодексу України) // Право України. – 2001. – №9. – С. 59-60.

Музика А. А. Примусові заходи медичного і виховного характеру. – К.: НАВС України, 1997. – 125 с.

Палійчук О.В. Покарання, що можуть бути застосовані до неповнолітніх злочинців // Держава і право. – 2006. – № 32. – С. 427-433.

Палійчук О.В. Проблеми звільнення від кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх, які вчинили злочин // Держава і право. – 2006. – № 33. – С. 459-464.

Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх: Закон України від 24 січня 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 6. – Ст. 35; 1999. – № 4. – Ст.35; № 36. – Ст. 318.

Про практику застосування судами України законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну та іншу антигромадську діяльність: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2004 р. № 2.

Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 16.042004 р. № 5.

Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 р. № 2.

Яценко С.С. Інститут кримінальної відповідальності неповнолітніх: світовий досвід і питання вдосконалення українського законодавства // Правова система України: теорія і практика. – К., 1993.

Загальні рекомендації по вивченню теми

Тема передбачає з’ясування специфічних положень, які передбачає чинне кримінальне законодавство в деяких питаннях реалізації кримінальної відповідальності та звільнення від неї осіб, які вчинили злочини або піддаються кримінальній відповідальності у неповнолітньому (до 18-ти років) віці. На початку її вивчення важливо виявити причини, з яких закон містить ці особливості, визначити загальний зміст цих особливостей. Важливо мати на увазі, що більшість кримінально-правових інститутів, що можуть стосуватися неповнолітніх, які вчинили злочини, не мають принципових відмінностей порівняно з застосуванням їх щодо повнолітніх, а деякі інститути (як-от заміна невідбутої частини покарання більш м’яким до цього класу суб’єктів не застосовуються).

Розглядаючи особливості звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності слід взяти до уваги, що чинне кримінальне законодавство, поряд з загальними видами звільнення від кримінальної відповідальності, передбачає специфічний вид такого звільнення - звільнення неповнолітніх від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру (ст. 97 КК), проаналізувати його передумови, підстави та умови. Необхідно визначити поняття примусових заходів виховного характеру, з’ясувати зміст кожного з їх видів. Важливо виявити відмінності примусових заходів виховного характеру та покарання.

Оскільки щодо неповнолітніх засуджених законом створено “усічену” систему покарань, слід з’ясувати, які види покарань можуть, а які - не можуть призначатися таким особам та звернути увагу на особливості застосування до них окремих видів покарань. Необхідно з’ясувати, які додаткові критерії підлягають врахуванню при призначенні покарання неповнолітньому, звернути увагу на межі остаточного покарання при призначенні його неповнолітньому за сукупністю злочинів та за сукупністю вироків.

Наступним етапом вивчення теми є з’ясування особливостей звільнення неповнолітніх від відбування покарання з випробуванням, умовно-дострокового звільнення від відбування покарання за злочини, вчинені у неповнолітньому віці, а також на зміст підстав та умов звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру.

Останнє питання теми передбачає визначення особливостей погашення та зняття судимості за злочини, вчинені у віці до 18-ти років.

Контрольні питання:

1. Чим обґрунтовуються встановлені законодавством України особливості кримінальної відповідальності й покарання неповнолітніх?

2. Які специфічні види звільнення від кримінальної відповідальності передбачено щодо неповнолітніх?

3. Що таке примусові заходи виховного характеру?

4. Чи можуть застосовуватись до неповнолітнього одночасно кілька заходів виховного характеру?

5. Зміст направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей і підлітків як примусовий захід виховного характеру.

6. Які види покарань не застосовуються до неповнолітніх?

7. Особливості призначення покарання у вигляді позбавлення волі за злочин, вчинений у віці до вісімнадцяти років.

8. Які основні особливості звільнення неповнолітнього від відбування покаранням з випробуванням?

9. Які матеріальні підстави умовно-дострокового звільнення від відбування покарання за злочин, вчинений у неповнолітньому віці?

* Інша назва – кримінальний закон.

* Детальне вивчення змісту кожного з окремих елементів складу злочину здійснюється під час розгляду наступних тем цього курсу.