Конспект заняття на тему

“Батьківщина моя – мій Донецьк”

Програмний зміст: уточнити знання дітей про свою країну, про свою “малу батьківщину” – рідне місто; дати знання про те, що таке герб, пояснити символи міста Донецька; розширити знання дітей про географічні карти, учити “читати” їх; виховувати відчуття прихильності й любові до рідної землі.

Матеріали: карта України, глобус, герби різних міст, у тому числі й Донецька, фотографії міста Донецька.

Хід заняття

Звучить музика. Діти стоять біля вихователя півколом.

Сюрпризний момент. Вихователь звертає увагу дітей на зміни, що відбулися в групі. У групі з’явилася нова картина. Вихователь повідомляє дітям, що одержала лист від Незнайка й пропонує його зачитати. “Дорогі діти! Я зібрався в подорож. Хочу побувати у вашому місті. Але не знаю, як до вас дістатися. У мене є карта вашого міста, але я не знаю, що на ній і яким кольором зображено. Допоможіть мені, будь ласка, поясніть, як розбиратися в цих картах. Незнайко”.

Вихователь просить дітей допомогти Незнайкові й розповідає дітям про карту.

– На що схожа карта? На карті й глобусі все позначено однаково: річки, моря, гори, льодовики. Навіщо ж людям і карти, і глобуси?

Карта та глобус. Діти, послухайте історію. Одного разу посперечалися глобус і карта.

Глобус: Я кращий за тебе, адже я – точна модель Землі.

Карта: Але на мені все відразу видно, а на тобі тільки той бік, який повернений до людини.

Глобус: Це не страшно, мене і повертіти можна, а на тобі материки й океани розірвані.

Карта: Мене зберігати зручно й у дорогу взяти можна, а ти ні в одну валізу не влізеш.

Сперечалися вони, сперечалися. І ніяк не могли домовитися.

Вихователь пропонує дітям спробувати помирити карту з глобусом. Кому потрібна карта? А глобус? Без глобуса не можна уявити, що Земля кругла. І карта, і глобус потрібні людям. На глобусі можна побачити всі країни нашої планети Земля. Вихователь цікавиться у дітей: які країни вони знають, хто може показати нашу країну, як вона називається, як називається столиця України.

Гра “Я почну, а ви закінчите”.

В Італії розмовляють італійською мовою.

В Іспанії... У Франції... У Польщі …

У Білорусії … У Германії … У Росії …

В Україні …

– У кожної держави своя мова. Як відділяється держава від іншої держави? Покажіть, будь ласка, на карті межу України. Наша Україна велика – для того, щоб пройти Україну всю із заходу на схід, треба 90 днів, і йти при цьому потрібно в день по 30 км.

Робота з картою. Чому карту зображають різними кольорами? Що позначають ці кольори?

Вихователь пропонує дітям допомогти Незнайкові в цьому розібратися. Діти посилають Незнайкові картку, на якій з одного боку намальовані гори, річки, ліси, пустелі, а з іншого – діти фарбували тим кольором, яким на карті та глобусі позначаються ці географічні поняття.

Вихователь розповідає дітям про те, що потрібно не тільки знати, де знаходяться моря, гори, але і як до них добиратися. Як люди орієнтуються під час подорожей?

Люди знають, що сонце завжди сходить в одній і тій же стороні. Називають цю сторону схід. А сідає завжди на заході. За день сонце проходить шлях від сходу до заходу. Угорі на карті знаходиться північ. На протилежній стороні – південь. Вихователь пропонує дітям прикріпити на карті великі літери. Тепер Незнайко знатиме, як подорожувати по карті, і з легкістю знайде наше місто.

Маленька Батьківщина. У такій великій країні, як наша Україна, у кожної людини є своя маленька батьківщина – це місто або село, де вона народилася й живе. З безлічі маленьких рідних куточків складається наша спільна велика країна. Батьківщина починається на порозі твого будинку. Вона величезна й чудова. Батьківщина завжди з тобою, де б ти не жив. І в кожного вона одна, як мама.

Вихователь зачитує дітям уривок вірша “Батьківщино моя” Михайла Івасюка.

Батьківщино моя,

Зореносна моя,

Бачу, правда твоя

Над віками сія.

Чую, слава моя,

Наче сонячний дзвін,

Крізь сторіччя луна

У серцях поколінь.

Вихователь цікавиться в дітей, що для них означає слово “Батьківщина”. Як називається ваша мала батьківщина? Донецьк називають столицею Донбасу. У кожного міста, як і в людини, свій вік. Скільки років місту Донецьку? А як називають жителів Донецька?

Вихователь питає у дітей, як вони розуміють прислів’я “Що ні місто, то свій норов”. Усі міста різні. У кожного з них є відмітний знак – герб. Діти вже знають герб України – це тризубець.

Гра “Знайди свій герб”. Діти серед інших гербів (Донецьк, Луганськ, Київ) знаходять герб Донецька й описують його.

На центрі герба Донецька зображений п’ятикутник, розфарбований двома кольорами: чорний колір означає те, що в Донецьку здобувають вугілля, блакитний колір відображає те, що варять сталь. Рука, яка тримає молот, символізує регіон шахтарів. Справа зображений шахтар з відбійним молотом, що символізує важку працю шахтарів. Зліва воїн, який відображає участь у Великій Вітчизняній війні.

– Де можна зустріти зображення герба міста?

– Що здобувають у регіоні?

Музична пауза. Діти слухають пісню Руслани “У ритмі серця”.

Пам’ятки історії. У гості до дітей приїхали друзі з інших країн. Вони хочуть подивитися місто. Вихователь пропонує дітям перетворитися на екскурсоводів і показати гостям визначні пам’ятки міста.

– Що таке визначні “пам’ятки”? Про що ви хотіли б розповісти й що показати гостям?

Дітям роздають фотографії цікавих місць м. Донецька. Вони складають розповідь про місто. Вихователь дякує дітям за їх цікаві розповіді.

Гра “Машина часу”. Діти переносяться в майбутнє й малюють місто майбутнього, оформляють виставку “Моє місто майбутнього”.