Теоретичний блок. Тема 13-14. Пунктуація. Вживання розділових знаків у простому і складному реченнях

Тема 13-14. Пунктуація. Вживання розділових знаків у простому і складному реченнях

План

1. Сутність пунктуації.

2. Принципи української пунктуації, її розвиток.

3. Система розділових знаків та основні їх функції.

4. Особливості пунктуації в текстах різного функціонального призначення.

Література

1. Сучасна українська літературна мова /За ред. М.Я.Плющ. – К.: Вища школа, 1994. – С. 403–405.

2. Плиско К.М. Синтаксис української мови із системою орієнтирів для самостійного вивчення. – Х., 1992. – С. 25–90.

3. Український правопис. – К.: Наук. думка, 1994. – С. 126–155.

4. Ющук І.П. Практикум з правопису української мови. – К.: Рад. школа. 1994. – С. 212 – 274.

5. Шульжук К.Ф. Синтаксис української мови: Підручник. – К.: Академія, 2004. – С.377–387.

Стислий зміст лекції

Пунктуація забезпечує потреби писемного спілкування. Вона становить частину графічної системи мови, використовує для членування писемного мовлення знаки, які допомагають читачеві зрозуміти зміст написаного. Проте сучасна система розділових знаків не може передати на письмі всього багатства інтонаційних відтінків усного мовлення. Вона окреслює лише найзагальніші межі, зумовлені передусім логіко-граматичним членуванням тексту.

Пунктуація (лат. Pinctuatio, punctum — крапка) — система правил про вживання на письмі розділових знаків; розділ мовознавчої науки про використання розділових знаків.

Пунктуацією називають також i самі розділові знаки, що є важливим засобом оформлення писемного мовлення.

Українська пунктуація, будучи складною i розвинутою системою, ґрунтується на трьох принципах: синтаксичному (структурному), смисловому та інтонаційному.

1. Синтаксичний (структурний) принцип. Згідно з цим принципом розділові знаки ставляться на межічастин складного речення, в реченнях з однорідними членами, відокремленими другорядними членами, вставними i вставленими конструкціями, звертаннями тощо. Вони зумовлені структурою речення i тому є обов’язковими.

2. На смисловому принципі, як i на синтаксичному, ґрунтуються розділові знаки у склад­ному i в простому реченні, ускладненому відокремленими другорядними членами, передусім означеннями i прик­ладками, які порівняно з невідокремленими мають більше змістове навантаження.

3. Інтонаційний принцип тісно пов’язаний зі смисловим. Інтонаційний принцип реалізується не в чистому вигляді, а у зв’язку зі структурним та смисловим, оскільки інтонація сама є наслідком, передбачуваним граматичним і смисловим членуванням речення. Здебільшого всі три принципи діють одночасно, синхронно: інтонаційний принцип взаємодіє зі смисловим, смисловий — зі структурним тощо.