Практичний блок. Практичне заняття (4 години)

Практичне заняття (4 години)

Складні синтаксичні конструкції

План

1. Варіанти поєднання сурядно-підрядних конструкцій в українській мові.

2. Складні синтаксичні конструкції з сурядністю і безсполучниковим зв’язком, підрядністю і безсполучниковим зв’язком.

3. Складні синтаксичні конструкції з сурядним, підрядним і безсполучниковим зв’язком.

4. Період як багатокомпонентна синтаксична структура. Стилістична роль періоду.

Література

1. Вихованець І.Р. Граматика української мови: Синтаксис. – К.: Либідь, 1993. –С. 351–354.

2. Шульжук К.Ф. Складне речення в українській мові. – К.: Рад. школа, 1989. – С. 45–90, 102–119.

3. Шульжук К.Ф. Синтаксис української мови: Підручник. – К.: Академія, 2004. – С.357–364.

4. Шульжук К.Ф. Складні багатокомпонентні речення в українській мові. – К.: Вища школа, 1986. – 260 с.

Ключові поняття: складні багатокомпонентні речення з різними видами зв’язку, складні речення з сурядним і підрядним зв’язком, складні речення з Безсполучниковим і підрядним зв’язком, складні речення з сурядним і безсполучниковим зв’язком, складні речення з безсполучниковим і підрядним зв’язком, складні речення з сурядним, підрядним і безсполучниковим зв’язком, період.

Домашнє завдання

1. Самостійно дібраними реченнями проілюструйте конструктивні схеми складних речень з різними типами зв’язку, схеми накресліть.

2. Виконайте синтаксичний розбір конструкцій з супідрядністю, підрядністю та безсполучниковим зв‘язком.

l. Дивлюся й слухаю: прозоро співає струмінь битія, і віриться, що скоро-скоро так само заспіваю я (М. Драй-Хмара). 2. Одних неволя нищить, інших вона розбещує, але ж скільки є таких, кого дух розтління не торкнувся, хто і в невільництві ще мовби гостріше відчув свою людську самоцінність, хто глибше пізнав себе (О. Гончар). 3. Настане день, настане час – і розіллється знов медами земля, що освятив Тарас своїми муками-ділами, земля, що окрилив Тарас громовозвукими словами (М. Рильський). 4. Федькові було дуже холодно, зуби йому не переставали стукати, все тіло боліло од шарпання матері, але він все-таки встиг помітити, що в батька Толиного аж слина запеклася на губах, а очі налились кров‘ю (В. Винниченко). 5. Пригадай собі голос матері, як хочеш почути совість, пригадай собі руки милої, як хочеш повернуть щастя, i дівчинці семилітній з лялькою на руках, сивий старий чоловіче, дай дорогу (Д. Павличко). 6. А там далеко край степу мріє Чорне море, по ньому бігають золоті скалки сонця, i бачу, що не згинула давня Україна, не пропала її сила... (І. Нечуй-Левицький). 7. Карпати потонули в тиші, стоять смереки у сонливій зморі, і жевріють в небесній вишині, як вуглики у згаслій ватрі, зорі (Д. Павличко). 8. Надвечір хуга втихла, хмари на заході почервоніли, сніг стужавів i гостро заблищав, а повітря стало таким прозорим, що було далеко видно голі, де-не-де листочок, дерева понад шляхом... (Григір Тютюнник). 9. Погортайте сторінки сивих віків, вчитайтеся в хвилюючі слова пісень, віднайдіть золоті ключі мелодій – i всім відкриється багато поетичних таємниць, ви почуєте голоси великих творців, імена яких розгубила історій (М. Стельмах). 10. 3-за кущів на кручі долинули людські голоси, зарипіли на твердому піску колеса i кінські копита, однак німий того не чув, а видобув з картуза цигарку i закурив, затягуючись з такою силою, що йому аж щоки позападали двома глибокими ямками (Григір Тютюнник). 11. Він перебирає в пам‘ят1, до кого навідається цими днями, з ким піде у перші засідки, а сам усе більше й більше починає хвилюватись: наближається до того глухого місця, яке він облюбував для партизанів (М. Стельмах).

3. Зробіть синтаксичний аналіз періоду.

1. Коли ви в місті живете і жити вже немає сили, коли набридло вам і те, що вчора ви ще так любили, коли і ваші лікарі, і ліки їх, і друзі зрадні говорять вам уже згори, що помогти вони безрадні, коли самі ви лишитесь один, покинутий, забутий, і стане круком світ увесь, а небо келихом отрути, – не все ще втачено для вас, ще ліки є на ваші рани… (О.Олесь). 2. Як ідеш ти білою тропою і зимове сонце блисне враз, як над широчінню сніговою за алмазом спалахне алмаз, як зненацька у людській розмові дружній голос душу стрепене, як зблисне у посмішці раптовій юне личко, – ти згадай мене (М.Рильський).

Вправи для виконання в аудиторії

1. Випишіть з поданого тексту конструкції з різними видами синтаксичного зв‘язку. Накресліть їх схеми.

Баранчики білих хмарок пливли над степом, навкруги щось без угаву дзвеніло, присипляючи. Прокидався [Андрійко], коли розпечена сковорода торкалась обрію, - тоді бiг додому, а по спині все-таки снувались мурашки страху.

Найцікавіше було ходить у степ із пастухами, що пасли громадську череду. Її вигонили далеко, на цілий день, тоді мати сама споряджала йому торбину, з якої тягло спокусливим запахом свіжого хліба, сала й часнику. Корови розкошували соковитою травою, хрумкотіли й форкали коні, пастухи, погейкуючи, віддалялися, а хліб солодко пах i ніде так не смакував, як тут — на степовій волі.

А коли ляжеш на спину і незворушно дивишся в глибоке небо, тоді бачиш усе, про що мріється: батько на яблукастому коні, а поруч з батьком він сам — на білому, із шаблею в руках... Ось мчать вони обидва, тільки вихор 6іля вух; втікає гостроверха татарва, шабля свиснула в повітрі — летять погані голови з пліч, а коні рвуть копитами землю, тупотять, тупотять, тупотять...(За Р.Іваничук).

2. Перебудуйте речення так, щоб вони мали різні види синтаксичного зв’язку між предикативними частинами.

Зразок виконання. Ночі треба було сподіватися ясної: на зовсім безхмарному небі вже сходив місяць. – Хоч день не порадував погодою, ночі треба було сподіватися ясної: на зовсім безхмарному небі вже сходив місяць і з‘явилися де-не-де перші зірки.

1.Ніна Матвієнко дала українській пісні нове народження: завдяки їй вона звучить по-іншому на рідній сцені і за кордоном. 2. Можна стежити, як смеркає небо, повітря, - розквітлі дерева теж смеркають (Є.Гуцало). 3. В березні мінлива погода: то сонце світить, то дощ іде. 4. Так ведеться в людському житті: кожна сходинка здобувається людиною через труд, і піт, і втому. 5. Ніби й не одцвітати садкам завтра чи позавтра, бо яблуні лише збираються випустити цвіт на волю, а на землі вже біліє опалими пелюстками (Є.Гуцало).

3. Накресліть схеми поданих речень і обґрунтуйте вживання розділових знаків.

1.Батько Діни так і не сказав жодного слова, й Костюк пішов, подивляючи почуттю гідності цієї людини, яка розуміла: Костюк сам знає, що їм казати, а чого не треба (Ю.Щербак). 2. Враз ніч ожила, дужче запахло травами і квітами, прокинулись навіть птахи – і Микула почув спів пізніх солов’їв у кущах, тужні стогони самітніх куликів, що ширяли десь над плесом (С.Скляр). 3. Кожний чоловік тут має потребу читати газети, а не кожний може її собі виписувати, та не кожний і вдовольняється однією, от він іде в кафе, перегляне з двадцять газет, так що людина не потребує бігати по різних кутках міста, аби побачитись на кілька хвилин з яким знайомим (Леся Українка). 3. На південний схід широкий луг з Городищем, Застав'ям і далеко на обрії заставлянським лісом, на південь і на захід густі сади – семінарські, монастирські й церковні, а в садах білі будови семінарії з зеленим дахом, старовинні будови монастиря з його знаменитою дзвіницею, у якій колись містилася друкарня відомого українського першодрукаря Федорова, і широка баня приходської церкви (У.Самчук).

4. Перепишіть, поставте розділові знаки, поясніть їх. Зробіть синтаксичний розбір речень.

1. Зростала внутрішня ніяковість хтось ризикує життям а я стою під хатою на всякий випадок (І.Багмут). 2. Безліч пташиних гнізд яких ніхто не руйнує океан повітря не отруєного нічим гармонія буття де почуваєш себе тільки часткою чогось великого (О.Гончар). 3. ЇЇ життєпис то як роман сповнений драматизму де було нерозділене кохання де були й конфлікти з близькими людьми і причиною всьому були та ж одержимість нездоланна відданість мистецькому покликанню (О.Гончар). 4. Минуло вже півстоліття як його не стало але скільки б я не жив ніколи не забуду войовничої пристрасті що ховалася в добрих дідових грудях (О.Довженко). 5. І коли химерною габою спеленає землю довга ніч довго серце тужить за тобою довго сон не йде мені до віч (В.Симоненко). 6. Крізь щілини заглянуло місячне проміння воно ще більше підвело тіні жіночого смутку і Данило не знав що йому сказати як подякувати цій добрій душі для якої завжди чиєсь горе було її горем (М.Стельмах). 7. Віз наш увесь дерев’яний дід і прадід були чумаками а чумаки не любили заліза бо воно, казали, притягає грім (О.Довженко).

5. Накресліть схеми поданих речень (у схемах зазначте види підрядних частин).

1. Земля лежала ще чорна й гола, як далеко око сягало, ген аж туди, де небо хилилося; лиш десь-не-десь зеленилися блідо пасма озимини й різнилися виразно від темної, неораної ріллі (О.Кобилянська). 2. Після довгого літнього дня, коли сонце сідає, а розпечена земля поволі скидає з себе золоті шати, коли на бліде, втомлене днем небо з’являються крадькома несміливі зорі, в останньому промінні сонця справляє ігрища мушва, а давно м’яке, золото-рожеве проміння приймає віддаль бузкові тони і робить простори ще ширшими і ще глибшими… (М.Коцюбинський). 3. Шумить вітер, роздимаючи на гарбі снопи, а небо все в летючих хмарах, то сивих, то аж голубуватих – крізь них все дужче просочується світло місяця, який вгадується десь там, за ними… (О.Гончар). 4. Я стільки горя бачив на війні, але душа на попіл не згоріла, і хочеться так ніжності мені, щоб серце в грудях солодко щеміло (Г.Тютюнник). 5. Самотою повзли між хатами брудні дороги, наче плазували чорні гадюки, вітер скуб солому по стріхах, а на розриті городи спускались хмари чорного вороння (М.Коцюбинський). 6. Вчувається: за спиною коло порога стоять мої жарти і сміхи примовклі, мов пустуни-школярі, що навколішки поставлені (С.Васильченко).

6. Зробіть синтаксичний розбір періодів.

1. Коли в грудях моїх тривога то затухає, то горить, коли загублена дорога, а на устах любов тремтить, коли уся душа тріпоче, як білий парус на човні, – тоді рука моя не хоче пером виводити пісні (М.Рильський). 2. Тим часом зовсім звечоріло, груша оповилась тінню, мати ввімкнула надвірну лампочку, щоб падало світло з веранди, щоб краще було видно бесідникам одне одного, – не щодня ж зустрічає людина свого давнього товариша, друга молодості (О.Гончар). 3. І хоч часами плутана була моя стезя, і помацки проходу шукав я серед старших перешкод, і помилки робив я неминучі, і сто разів зривався я із кручі, – завжди мене мій рятував народ (І.Кочерга).

7. Утворіть на основі поданих складних речень конструкції зі всіма видами синтаксичного зв’язку.

Зразок виконання: Ночі треба було сподіватися ясної: на зовсім безхмарному небі вже сходив місяць. – Хоч день не порадував погодою, ночі треба було сподіватися ясної: на зовсім безхмарному небі вже сходив місяць і з’являлися де-не-де перші зірки.

1.Ніна Матвієнко дала українській пісні нове народження: завдяки їй вона звучить по-іншому на рідній сцені й за кордоном. 2. Можна стежити, як смеркає небо, повітря, – й розквітлі дерева теж смеркають (Є.Гуцало). 3. В березні погода мінлива: то сонце світить, то дощ іде. 4. Так ведеться в людському житті: кожна сходинка здобуваються людиною через труд, і піт, і втому. 5. Ніби й не одцвітати садкам завтра чи позавтра, бо яблуні лише збираються випустити цвіт на волю, а на землі вже біліє опалими пелюстками (Є.Гуцало).

8. Випишіть з поданого тексту конструкції з різними видами синтаксичного зв’язку. Накресліть їх схеми.

Баранчики білих хмарок повільно пливли над широким, безмежним степом, навкруги щось без угаву дзвеніло, присипляючи. Прокидався Андрійко, коли розпечена сковорода торкалась обрію, – тоді чвалом біг додому, а по спині все-таки снувались мурашки страху.

Найцікавіше було ходити у степ із пастухами, що пасли громадську череду, її вигонили далеко, на цілий день, тоді мати сама споряджала йому торбину, з якої тягло спокусливим запахом свіжого хліба, сала й часнику. Корови розкошували соковитою травою, хрумкотіли й форкали коні, пастухи, погейкуючи, віддалялися, а хліб солодко пах і ніде так не смакував, як тут – на степовій волі.

А коли ляжеш на спину і незворушно дивишся в глибоке небо, тоді наче бачиш усе, про що мріється: батько прямує на коні, а поруч із батьком він сам – на білому коні, із шаблею в руках… Ось мчать вони обидва, тільки вихор свище біля вух; чимдуж утікає гостроверха татарва, шабля свиснула в повітрі – летять погані голови з пліч, а коні рвуть копитами землю, тупотять, тупотять, тупотять… (За Р.Іваничуком)