Сучасна стрілецька зброя Збройних сил України та перспективи її розвитку

Насамперед — це 7,62-мм автомат Калашникова (АКМ). Він показав себе надійним у всіх відносинах зі зброєю. Його відрізняє висока влучність і точність стрілянини, порівняно невелика вага, невибагливість і простота в роботі. У той же час він не позбавлений деяких недоліків, основний з яких полягає у великій силі віддачі зброї при стрілянині чергами, що приводить до істотного розкиду куль.

У середині 70-х років йому на зміну прийшов АК-74 з меншим калібром (5,45 мм). Він ще надійніше і простіше в роботі, має більш високу точність і кучність стрілянини. Його малокаліберна куля, маючи високу початкову швидкість і велике поперечне навантаження, забезпечувала кращу настильність траєкторії, володіла гарною пробивною і забійною силою. Слабка віддача позитивно позначається на влучності стрілянини, особливо при веденні автоматичного вогню, а зменшення маси патрона дозволило збільшити боєкомплект, що носиться.

Автомат АКС-74У, що призначався головним чином для озброєння десантників, має наприклад короткий ствол. Саме розмір ствола значно знижує його бойові характеристики: дальність стрілянини зменшилася в два рази, а розкид куль помітно збільшився.

На вітчизняних збройових заводах збирають автомати нового покоління — насамперед АКМ-74 і його модифікації: АК-101 і АК-102 під натовський патрон калібру 5,56 мм, АК-103 і АК-104 під патрон 7,62 мм, АК-105 під патрон 5,45 мм і ряд інших. Усі названі зразки зберегли і поліпшили властивим автоматам Калашникова якості — високу прицільну дальність, зручність і простоту обслуговування і бойового застосування, високу надійність у бою.

Невелика частина мотострілків з 1963 року почала озброюватися 7,62-мм снайперською гвинтівкою Драгунова (СВД). Оснащена оптичним прицілом, вона дозволяє вести прицільний вогонь на дальності до 1300 м і являє собою серйозну небезпеку для розташованого в укриттях противника.

Як особисту зброю генералів, офіцерів, прапорщиків і деяких категорій сержантів і солдатів використовувався 9-мм пістолет Макарова (ПМ), що застосовується переважно для самозахисту. Прицільна дальність пістолета знаходилася в межах 50 м.

Групову стрілецьку зброю, що от уже протягом двох десятиліть знаходиться на озброєнні мотострілкових військ підрозділяють, як правило, на ручні, ротні і крупнокаліберні кулемети, а також різні гранатомети.

Звичайно, в локальних війнах і збройних конфліктах застосовувалися ручні кулемети 7,62-мм РПК і 5,45-мм РПК-74. Спочатку основним кулеметом вважався РПК, потім він був цілком замінений на зразок з меншим калібром. Причини цієї заміни були ті ж, що і для автоматів АКМ на АК-74.

Ручний 7,62-мм кулемет Калашникова модернізований (ПКМ), що знаходився на озброєнні мотострілкових підрозділів, був могутньою автоматичною стрілецькою зброєю, що дозволяла з високою точністю уражати одиночні і групові цілі на дальності до 1500 м. Однак порівняно велика вага кулемета зі спорядженою стрічкою на 100, 200 чи 300 патронів найчастіше не дозволяла вести прицільний вогонь з рук на ходу. Що стосується вогню з місця, то згодом до кулемета стали додаватися сошки чи спеціальні треножні верстати конструкції Степанова.

В окремих випадках для збільшення вогневої могутності мотострілецьких підрозділів їм додавались крупнокаліберні кулемети КПВТ, ДШК і НСВ (калібр 14,5 і 12,7 мм). Вони були здатні уражати не тільки відкрито розташовану живу силу противника, але і те, що знаходиться за укриттями легкого типу на дальності до 2000 м. Убійна дія кулі цих кулеметів — від 4500 до 6000 м, вага зі спорядженим магазином — від 46,8 кг (НСВ) до 161,5 кг (КПВТ).