Векторно-матричні моделі дискретних систем керування

Аналiз та синтез лiнiйних систем звичайно виконується одним з двох основних методiв. Перший метод засновано на класичному пiдходу до опису систем керування з використанням перетворення Лапласу, передаточних функцiй та перетворення Фур'є. Другий метод використовує поняття стану системи.

У широкому розумiннi метод простору стану, особливо при вивченнi цифрових систем керування, має ряд переваг перед традицiйними:

1) опис у просторi стану є природним та зручним для обчислення задач на ЕОМ;

2) дозволяє унiфiкувати опис одномiрних та багатовимiрних систем;

3) може застосовуватись до деяких типiв нелiнiйних та нестацioнарних систем.

Виходячи з функцiональної схеми дискретної системи керування (Рис.2.186) можна стверджувати, що множина задаючих збуджень , якi утворюють вектор входу, у момент утворюютьпростiр входу системи. Множина керуючих величин утворюють простiр виходу, а множина , яка характеризує внутрiшнє становище системи у момент , утворюють простiр стану системи, який змiнюється пiд впливом вектору входу та залежить вiд початкового стану i параметрiв самої системи.

Рис. 2.198 Узагальнена схема системи з цифровим керуванням