Методичні рекомендації. Трудовий договір займає особливе місце в трудовому праві

Трудовий договір займає особливе місце в трудовому праві. На основі трудового договору виникають трудові відносини працівника з роботодавцем, що неминуче спричиняє включен­ня цих суб'єктів у цілу систему відносин, які регулюються тру­довим правом. Інакше кажучи, без трудового договору не буде й трудового права.

Правове визначення трудового договору міститься в ст. 21 КЗпП України: це угода між працівником і власником підпри­ємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується вико­нувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внут­рішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізич­на особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Трудова діяльність, яка протікає в межах трудового догово­ру, характеризується такими правовими ознаками:

· праця юри­дично не самостійна, а така, що протікає в межах певного під­приємства, установи, організації (юридичної особи) або в окре­мого громадянина (фізичної особи);

· не на основі власних засобів виробництва, а на кошти (капітал) власника; не на свій страх і підприємницький ризик, а шляхом виконання вказівок і роз­поряджень власника або уповноваженого ним органу і під га­рантовану оплату;

· виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час і лише у випадках, встановлених у законі, – на певний термін;

· здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в колективі працівників (трудовому колективі); виконання протягом встановленого робочого часу певної міри праці (норм праці);

· отримання від роботодавця в установлені терміни грошової винагороди за роботу, що виконується; за­безпечення роботодавцем гарантій у встановлених випадках; участь роботодавця у фінансуванні соціального страхування працівника.

За всієї різноманітності видів трудової діяльності суть праці робітника, артиста, моряка, вчителя, державного службовця єдина, їх правове становище обумовлюються договором трудо­вого найму. Трудовий договір є універсальною моделлю трудо­вого найму, визнаною в усіх країнах світу. Принаймні поки що в законодавстві України легально не встановлено іншого. Щоправда, у коментарі до проекту Закону України "Про дер­жавну службу", зареєстрованому у Верховній Раді України, зазначається, що для державних службовців буде встановлено не трудовий договір, а службовий контракт і трудове законо­давство не буде поширюватись на цих суб'єктів. Але це поки що лише проект.

Сторонами трудового договору є найманий працівник і ро­ботодавець.

У КЗпП немає поняття "найманий працівник", воно вста­новлене у Законі України "Про порядок вирішення колектив­них трудових спорів (конфліктів)". Найманий працівник – фі­зична особа, яка працює за трудовим договором на підприємс­тві, в установі й організації, в їх об'єднаннях або у фізичних осіб, які використовують найману працю (ч. 2 ст. 1).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про організації роботодав­ців" роботодавець – власник підприємства, установи, органі­зації незалежно від форми власності, виду діяльності та галу­зевої належності або уповноважений ним орган чи фізична осо­ба, яка відповідно до законодавства використовує найману працю.

Зміст трудового договору становлять його умови, які визна­чаються законодавством, договірними актами та угодою сторін. Умовами трудового договору є:

· угода про сам факт прийняття на роботу;

· про місце роботи; про встановлення трудової функ­ції працівника;

· про розмір оплати праці;

· про термін дії трудо­вого договору;

· про час початку роботи.

Головною умовою трудового договору є визначення трудової функції працівника, яка визначається шляхом установлення в трудовому договорі професії, спеціальності, кваліфікації для робітника і посади для службовця.

Трудова функція визначається згідно з низкою нормативно-правових актів, а також угодою сторін трудового договору.

Потрібно підкреслити, що з погляду права немає різниці в тому, чи працює працівник за трудовим договором на держав­ному підприємстві, установі або в організації з колективною формою власності, чи у приватного власника, в селянському (фермерському) господарстві. Всі наймані працівники мають однаковий правовий статус і будь-який власник зобов'язаний дотримуватися всіх правил і гарантій відносно таких праців­ників, передбачених трудовим законодавством і колективними договорами й угодами.

Трудовий договір зумовив виникнення цілої системи право­вих норм, яка набула відображення у формі системи трудового законодавства, де інститут трудового договору займає цен­тральне місце. У трудовому законодавстві регламентуються види трудового договору залежно від строку, форми та інші ознаки трудового договору, порядок прийняття на роботу, по­рядок проведення випробування. Встановлено, з одного боку, гарантії при прийнятті на роботу, а з іншого – певні обмежен­ня для окремих категорій працівників – щодо освіти, віку, стану здоров'я тощо.

Студентам потрібно звернути увагу на контракт, який є особливим видом і особливою формою трудового договору. Слід зазначити, що сфера його застосу­вання обмежена, – вона визначена законами України.

Найбільше число трудових спорів стосується припинення трудового договору. Слід розрізняти зміст термін у цій сфері. Термін припинення трудового договору є найширшим за обсягом і охоплює всі випадки закінчення дії трудового догово­ру, в тому числі за угодою сторін, унаслідок вибуття зі складу підприємства у зв'язку зі смертю та ін. Розірвання трудового договору стосується лише випадків припинення трудового до­говору з ініціативи будь-якої з його сторін. Звільнення – тер­мін, якому відповідає процедура технічного оформлення вже припинених трудових відносин. Проте термін "звільнення" за­стосовується також до всіх випадків припинення трудового до­говору.

Припинення трудового договору є правомірним лише за на­явності таких умов: 1) за передбаченими у законі підставами припинення трудового договору; 2) з дотриманням певного по­рядку звільнення за конкретною підставою; 3) є юридичний факт щодо припинення трудових правовідносин (розпоря­дження власника, заява працівника, відповідний акт третьої сторони – суду, військкомату).

Підставами припинення трудового договору є обставини, які визначаються законом як юридичні факти для припинення трудового договору. Трудове законодавство України передба­чає загальні підстави припинення трудового договору, перелік яких установлений у ст. 36 КЗпП. Слід зауважити, що ця стат­тя містить низку самостійних підстав припинення трудового договору, тобто таких, які ніде більше в законодавстві не вста­новлені, наприклад "угода сторін", "закінчення строку трудо­вого договору". Але ця стаття також називає й підстави, перед­бачені в інших статтях КЗпП (наприклад, ст. 38, 40, 41 КЗпП), на котрі й слід робити посилання у наказі про звільнення й у трудовій книжці працівника. Для деяких категорій праців­ників у спеціальних законах встановлено ряд додаткових під­став для звільнення.

Від припинення трудового договору потрібно відрізняти від­сторонення від роботи, під яким розуміється тимчасове усу­нення (увільнення) працівника від виконуваної роботи, посади у випадках, передбачених законодавством, зі збереженням місця роботи і, як правило, без збереження заробітку.

Припинення трудового договору оформляється наказом (розпорядженням) власника. У наказі й трудовій книжці при­чина звільнення записується відповідно до закону. У день звільнення власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику належно оформлену трудову книжку і про­вести з ним розрахунок. Цей обов'язок власника передбачений ст. 48 КЗпП.

Вивчення цієї теми передбачає ознайомлення зі ст. 36–49-2 КЗпП України, Інструкцією про ведення трудових книжок. Доцільно також ознайомитися зі спеціальним за­конодавством і постановою Пленуму Верховного Суду Украї­ни, наведеними у списку рекомендованих джерел.

Для практики застосування законодавства про трудовий до­говір та для наукової роботи (наукові виступи, статті, рефера­ти, курсові, дипломні та магістерські роботи) корисно ознайо­митись із матеріалами результатів європейських дебатів, що були проведені Європейською Комісією з листопада 2006 р. по березень 2007 р., щодо модернізації трудового законодавства в аспекті врахування нових видів трудових договорів, установ­лення балансу, з одної сторони більшої гнучкості у сфері зай­нятості, якої вимагають роботодавці, та, з іншого боку, со­ціальних захистом, безпекою працівників тощо.

Питання для дискусії

1. Трудовий договір та його модифікація у постіндустріальному суспільстві.

2. Загальні принципи гнучкості та соціального захисту у трудовому договорі: документи Європейської комісії (липень 2007 р.).