Правова охорона торговельних марок

Торговельна марка — найбільш точний переклад англійського «ігасіетагк». Цей загальноприйнятий світовий термін в українське законодавство вперше запроваджений 2003 року з ухваленням ЦК України.

Торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

Роль і значення торговельної марки (знака для товарів і послуг) в умовах ринкової економіки важко переоцінити. Його функції багатоаспектні. При цьому ринок накладає на знак свою специфіку. Заведе­но вважати, що торговельна марка виконує такі функції: вирізняльну, інформативну, рекламну, охоронну, гарантійну і психологічну.

Проте деякі фахівці дещо по-іншому визначають основні функції торговельної марки: позначення виробника чи продавця (вирізняльна функція), реклама товарів (рекламна функція), підвищення якості продукції (стимулювальиа функція), захист прав виробника чи продавця (охоронна функція), позначення певного виду товарів (індивідуалізую­ча функція), впорядкування випуску і збуту товарів (регулятивна функція), естетичне виховання (культурно-просвітницька функція).

Найбільш ефективним і поширеним об'єктом торговельних марок є словесні позначення. їх кількість у загальній масі товарних знаків у країнах з високорозвиненою економікою досягає 70 %.

Словесні знаки більш ефективні як такі, що легко сприймаються зором та слухом. Вони більш виразні, легше запам'ятовуються, вимовляються. Серед словесних знаків часто зустрічаються імена ве­ликих людей: Наполеон, Колумб, Хмельницький та інші.

Зображувальними знаками для торговельних марок можуть бути художні, графічні та інші подібні позначення. В історії торговельних марок вони найдавніші. Часто це буває результат образотворчої діяльності і в такому разі, таке позначення може стати об'єктом авторського права. Зображення може стосуватися фігур людей, тварин, птахів, бути орнаментом, стилізованим зображенням тощо. Зображувальний знак має бути обов'язково новим, тобто оригінальним, відрізнятися від інших зображувальних знаків. Безперечно, такий знак має бути придатним для маркування товарів чи послуг, тобто бути технологічним.

Найчастіше об'ємний знак торговельної марки повторює форму самого виробу або його упаковки, що характеризується тримірністю. Найбільш поширеними об'ємними знаками для товарів є оригіналь­ні упаковки, наприклад, флакони для парфумів або пляшки для спиртних напоїв.

Разом з тим і інші просторові позначення, такі як трипроменева зірка на автомобілях «Мерседес», можуть служити торговельними марками.

Комбіновані знаки є поєднанням словесного і зображувального позначень, тобто вони складаються із двох частин — словесної і зоб­ражувальної, які мають і змістове значення. Зображувальна частина в основному ілюструє словесну частину позначення. Обидві части­ни, безперечно, мають бути пов'язані композиційно і сюжетно та становити єдине ціле. Комбіновані товарні знаки, у свою чергу, по­діляються на три види: позначення, в яких переважає словесна частина; позначення, в яких змішані словесне і зображувальне позначення з метою їх спільного впливу; позначення, в яких переважає зображувальна частина.

Права на торговельну марку набуваються на підставі: подання в установленому порядку заявки на торговельну марку, що містить позначення, яке відповідає поняттю торговельної марки; міжнародної реєстрації, що містить позначення, яке відповідає поняттю торговельної марки; визнання торговельної марки добре відомою в Україні; передавання цих прав відповідно до закону; переходу цих прав унаслідок припинення юридичної особи, в порядку успадкування та на інших підставах, встановлених законом; рішення суду.

Суб'єктами права інтелектуальної власності на торговельну мар­ку є фізичні та юридичні особи. Право інтелектуальної власності на певну торговельну марку може належати одночасно кільком фізич­ним та (або) юридичним особам. Взаємовідносини між ними при користуванні маркою визначаються угодою. У разі відсутності такої угоди кожний власник свідоцтва може користуватись і розпоряджа­тися маркою на свій розсуд, але жоден із них не має права давати дозвіл, тобто видавати ліцензію, на використання марки без згоди решти власників свідоцтва.

Іноземні юридичні та фізичні особи теж можуть бути суб'єктами прав на торговельну марку за тих самих умов, що й громадяни України.

Не можуть бути суб'єктами прав інтелектуальної власності на торговельну марку релігійні організації, фонди та інші некомерційні юридичні особи, які не виробляють товарів та не надають послуг

Правова охорона надається торговельній марці, яка не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та на яку не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони.

Не можуть одержати правову охорону позначення, які зображують або імітують: державні герби, прапори та інші державні символи (емблеми); офіційні назви держав; емблеми, скорочені або повні на­йменування міжнародних міжурядових організацій; офіційні контроль­ні, гарантійні та пробірні клейма, печатки; нагороди та інші відзнаки.

Також не можуть одержати правову охорону позначення, які: звичайно не мають розрізняльної здатності та не набули такої вна­слідок їх використання; складаються лише з позначень, ідо є загаль­новживаними як позначення товарів і послуг певного виду; склада­ються лише з позначень чи даних, що є описовими при використанні щодо зазначених у заявці товарів і послуг або у зв'язку з ними, зок­рема, вказують на вид, якість, склад, кількість, властивості, призна­чення, цінність товарів і послуг, місце і час виготовлення чи збуту товарів або надання послуг; є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар чи надає послугу; складаються лише з позначень, що є загальновжи­ваними символами і термінами; відображають лише форму, що обу­мовлена природним станом товару чи необхідністю отримання тех­нічного результату, або яка надає товару істотну цінність.

Не реєструються як знаки позначення, які відтворюють: промис­лові зразки, права на які належать в Україні іншим особам; назви відомих в Україні творів науки, літератури і мистецтва або цитати і персонажі з них, твори мистецтва та їх фрагменти без згоди власни­ків авторського права або їх правонаступників; прізвища, імена, псевдоніми та похідні від них, портрети і факсиміле відомих в Укра­їні осіб без їх згоди.

Особа, яка бажає одержати свідоцтво, подає до Установи заявку. За дорученням заявника заявку може бути подано через представни­ка у справах інтелектуальної власності або іншу довірену особу. За­явка повинна стосуватися одної торговельної марки. Вона склада­ється українською мовою і повинна містити: заяву про реєстрацію торговельної марки; зображення позначення, що заявляється; перелік товарів і послуг, для яких заявник просить зареєструвати торго­вельну марку, групованих за МКТП. У заяві про реєстрацію знака необхідно вказати заявника (заявників) та його адресу.

Якщо заявник просить охорону кольору чи поєднання кольорів як розрізняльної ознаки свого знака, то він зобов'язаний: заявити про це і вказати в заяві колір чи поєднання кольорів, охорону яких він просить; подати в заявці кольорові зображення вказаного знака. Кількість примірників таких зображень установлюється Установою. Експертиза заявки має статус науково-технічної експертизи, складається з формальної експертизи та кваліфікаційної експертизи (експертизи по суті), які проводяться закладом експертизи. Видача свідоцтва здійснюється Державним департаментом інтелектуальної власності у місячний строк після державної реєстрації знака. Свідоцтво видається особі, яка має право на його одержання. Якщо право на одер­жання свідоцтва мають кілька осіб, їм видається одне свідоцтво.

6.2. Правова охорона географічних зазначень та комерційних (фірмових) найменувань

Географічне зазначення, а в законі вживається термін «географі­чне зазначення походження товару» — це назва географічного місця (країни, регіону чи місцевості на території країни або іншого гео­графічного об'єкта), яка використовується для ідентифікації товару, яка походить з цього географічного місця та має певну якість, репутацію або інші характеристики, в основному зумовлені цим геогра­фічним місцем, а також виготовлення якого та (або) видобування та (або) перероблення сировини для якого здійснюється в межах цього географічного місця.

У п. 1 ст. 22 Угоди ТЯІР8 визначено, що «географічними зазна­ченнями для цілей цієї Угоди є зазначення, які визначають товар як такий, що походить з території Члена, регіону або місцевості на йо­го території, коли дана якість, репутація або інші характеристики товару значною мірою пов'язані з його географічним походженням». Загальні вимоги щодо захисту географічних зазначень викла­дені в параграфах 2—4 ст. 22 угоди ТКЛР8. Країни-Члени повинні забезпечити для зацікавлених сторін законні способи, щоб запобігти: використанню будь-яких засобів визначення або представлення товару, який свідчить або передбачає, що товар походить з географічної території іншої, ніж реальне місце походження, у такий спосіб, що вводить в оману широкий загал стосовно географічного походжен­ня товару; будь-якого використання, яке є актом недобросовісної кон­куренції в значенні, зазначеному в статті 10 Паризької конвенції.

Країна-член, ех офісів, якщо дозволяє її законодавство або на прохання зацікавленої сторони, відмовляє у реєстрації товарного знака або визнає недійсною реєстрацію товарного знака, який міс­тить або складається з географічного зазначення, стосовно товарів, які не походять із зазначеної території, якщо використання зазначення у товарному знаку для таких товарів на території цієї країни має характер, який вводить в оману широкий загал щодо реального місця походження цих товарів. Право інтелектуальної власності на географічне зазначення виникає з дати державної реєстрації цього права, якщо інше не встановлено законом.

Обсяг правової охорони географічного зазначення визначається характеристиками товару (послуги) і межами географічного місця його походження, зафіксованими державною реєстрацією права інтелектуальної власності на географічне зазначення.

Правова охорона простого зазначення походження товару поля­гає у недопущенні використання зазначень, що є неправдивими (фальшивими) чи такими, що вводять споживачів у оману щодо справж­нього географічного місця походження товару.

Суб'єктами права інтелектуальної власності на географічне зазначення є виробники товарів, асоціації споживачів, інші особи, ви­значені законом.

Суб'єктами прав на географічне зазначення є особа чи об'єднання осіб незалежно від їх організаційно-правової форми або скла­ду, які в певному географічному місці виготовляють товар або видо­бувають чи переробляють сировину для товару, особливі властивос­ті, певна якість, репутація чи інші характеристики якого зумовлені цим географічним місцем. До такого об'єднання осіб можуть входи­ти інші заінтересовані особи.

Термін «географічне зазначення» охоплює поняття «просте зазначення походження товару» і «кваліфіковане зазначення похо­дження товару».

Просте зазначення походження товару — це будь-яке словесне чи зображувальне (графічне) позначення, що прямо чи опосередко­вано вказує на географічне місце походження товару. Ним може бути і назва географічного місця, яка вживається для позначення товару або як складова частина такого позначення.

У свою чергу, кваліфіковане зазначення походження товару — поняття, що охоплює (об'єднує) такі терміни: назва місця походження товару; географічне зазначення походження товару.

Назва місця походження товару — це назва географічного місця, що використовується для позначення товару, який походить з цього географічного місця та має особливі властивості, виключно або го­ловним чином зумовлені цим географічним місцем, включаючи природні умови чи людський фактор або поєднання природних умов і людського фактора, а також виробництво якого, видобування і пе­реробка сировини для якого здійснюються в межах цього географіч­ного місця. Назвою місця походження товару можуть бути також певні традиційні географічні або негеографічні назви, які викорис­товуються для позначення товару, який походить з певного географічного місця.

Назвою місця походження товару може бути визнана назва того географічного місця, в якому для виробництва товару використовується одержана за межами цього географічного місця сировина, як­що встановлено відмінні від даного географічного місця межі та особливі умови виробництва сировини, за можливості контролю цих умов. При цьому враховуються репутація, відомість та традиційний характер цієї назви.

Географічне зазначення походження товару — назва географічного місця, яка вживається для позначення товару, що походить із цього географічного місця та має певні якості, репутацію або інші характеристики, в основному зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами чи людським фактором або поєднанням цих природних умов і людського фактора.

Географічними зазначеннями можуть бути визнані омонімічні позначення, які відповідають вимогам частини першої цієї статті, за умови забезпечення під час використання цих позначень відміннос­тей, достатніх для запобігання введенню в оману споживачів щодо справжньої ідентифікації товарів, географічного місця походження товару або меж цього місця.

Не є придатним для набутгя прав на географічне зазначення позначення, яке: суперечить моралі чи публічному порядку; вводить в оману громадськість щодо географічного місця, з якого походить товар, способу виготовлення, особливих властивостей, певної якос­ті, репутації чи інших характеристик товару, пов'язаних з географіч­ним місцем; є видовою назвою товару — застосовуваною в назві товару назвою географічного місця, в якому цей товар початково вироблявся або збувався, яка згодом стала загальновживаною в Україні як позначення (назва) певного виду товару безвідносно до конкретного місця його походження; правильно вказує на географічне місце вироблення товару, але створює у споживачів помилкове уявлення про те, що товар вироблено в іншому географічному місці; є ідентичним назві сорту рослини чи породи тварини, якщо воно може ввести в оману споживачів щодо справжнього походження товару; є ідентичним або таким, що його можна сплутати з торговельною маркою, якщо використання цього позначення може ввести в оману споживачів щодо особи, яка виробляє товар, для якого на­буто права на таку торговельну марку.

Порушенням прав на використання зазначення походження товару є використання неправдивого (фальшивого) зазначення або тако­го зазначення, що вводить споживача в оману щодо справжнього місця походження товару. Будь-яке посягання на права власника свідоцтва про реєстрацію права на використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару тягне за собою відповідальність згідно із законодавством.

Під комерційним (фірмовим) найменуванням розуміють будь-яку назву підприємства, установи чи організації, акціонерного товариства, підприємця, що має статус юридичної особи. Назва має бути чіткою, такою що легко сприймається і має оригінальний вираз. Такими позначеннями можуть бути позначення, що складаються з зазначення органі­заційно-правової форми та (або) характеру діяльності юридичної особи та позначення, що є вирізняльною частиною цього комерційного найменування; скороченого найменування юридичної особи.

Права на комерційне найменування набуваються внаслідок пер­шого використання цього комерційного найменування без подання заявки на нього чи реєстрації цих прав і незалежно від гою, є чи не є комерційне найменування частиною торговельної марки.

Окремі майнові права на комерційне найменування можуть на-буватися на підставах договору, внаслідок перетворення юридичної особи, в порядку успадкування та інших підставах, що встановлені або не заборонені законом.

Однією з необхідних умов комерційного (фірмового) найменування, на думку А. О. Селіванова, має бути відповідність назви характеру діяльності певної фірми. Ця вимога в законодавстві зарубіжних країн дістала назву «принцип істинності фірми». Правовою ознакою комерційного (фірмового) найменування має бути вимога щодо його оригінальності. Не може дістати правової охорони на­йменування, яке повторює вже використане або настільки схоже з ним, що їх легко сплутати. Найменування фірми має відрізнятись від інших подібних. Нині у сфері підприємництва спостерігається ситуація, коли різні структури господарювання із різними напрямами діяльності мають однакові або дуже схожі між собою найменування.Використання того самого найменування різними підприємства­ми, організаціями, установами та іншими підприємницькими струк­турами може завдати значних матеріальних і моральних збитків окремим користувачам того самого найменування.

Комерційне (фірмове) найменування має своїм призначенням індивідуалізацію певного підприємства чи організації, передусім видокремлення її діяльності. Така індивідуалізація потрібна для акцентування, пропаганди якісних ознак діяльності, збереження, розвитку та правової охорони фірмового найменування. Але йдеться про правову охорону фірмового найменування не як про самоціль, а як про захист ділової репутації фірми, її престижу, авторитету.

За міжнародною практикою комерційне (фірмове) найменування може також використовуватися власником у товарних знаках, які йому належать. Проте власник фірмового найменування за тією ж міжнародною практикою не може відчужувати його окремо від під­приємства. Але це правило не поширюється на випадки реорганізації юридичної особи чи відчуження підприємства в цілому.

Право інтелектуальної власності на комерційне найменування є чинним з моменту першого використання цього найменування та охороняється без обов'язкового подання заявки на нього чи його реєстрації і незалежно від того, є чи не є комерційне найменування частиною торговельної марки.

Відомості про комерційне найменування можуть вноситися до реєстрів, порядок ведення яких установлюється законом. Особи можуть мати однакові комерційні найменування, якщо це не вводить в оману споживачів щодо товарів, які вони виробляють та (або) реалізовують, чи послуг, які ними надаються.

Лекція № 7 ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ СУБ'ЄКТІВ ПРАВ НА ЗАСОБИ ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЇ УЧАСНИКІВ ЦИВІЛЬНОГО ОБОРОТУ,