Поняття та об'єкти патентного права

З-поміж науковців немає одностайної думки про відокремленість патентного права як галузі права України. Більшість учених є прихильниками теорії, за якою патентне право — це є інститут цивіль­ного права, дещо специфічний унаслідок вивчення об'єктів. Проте є й такі, хто обстоюють позицію, за якою патентне право — це галузь права, яка має свої предмет і метод.

Так, патентне право має справу не з матеріальними об'єктами, а з відносинами, що виникають у зв'язку з нематеріальними об'єктами і є результатом інтелектуальної діяльності. Лише в ході їхнього даль­шого використання вони втілюються в матеріальні конкретні при­строї, механізми, технології, предмети побуту та ін.

Основною відмінністю об'єктів патентного права від інших є те, що вони можуть і повинні бути придатними до багаторазового від­творення, повторення, використання в промисловості (тобто проми­слово застосовними).

У предмет патентного права входять ті відносини, що виникають у результаті створення винаходу, корисних моделей, промислових зразків і сортів рослин і їхнього використання. Ці відносини утво­рюють основу предмета патентного права. Отже, предмет патентного права становлять відносини щодо економічного і духовного визнання винаходів, корисних моделей, промислових зразків, а також відносини, що виникають у результаті їхнього використання.

Зі специфіки предмета патентного права випливає його метод — сукупність прийомів юридичного впливу, їхнє сполучення, характерне для регулювання даної групи суспільних відносин. Специфічні риси методу виражені в правовому положенні (статусі) суб'єктів, основах формування правовідносин і способах визначення їхнього змісту, у юридичному інструментарії, використовуваному при регулюванні.

У групу об'єктів патентного права об'єднуються ті об'єкти, які мають правову охорону у формі патенту та належать до результатів технічної творчості. Результати науково-технічної діяльності — це винаходи, корисні моделі та промислові зразки.

Винахід — це результат інтелектуальної діяльності, який робить можливим практичне вирішення конкретного завдання (проблеми) в будь-якій сфері діяльності людини. Поняття винаходу закріплене у ст. 1 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»: винахід — технологічне (технічне) вирішення, що відповідає умовам патентоздатності (новизні, винахідницькому рівню і промисловій придатності).

У науці є два поняття і характеристики винаходу: звичайна і юридична.

Під звичайним поняттям винаходу розуміють творче розв'язання утилітарної проблеми, тобто це є певне оригінальне рішення для задоволення тієї або іншої практичної потреби за допомогою конкретних засобів.

Під юридичним поняттям винаходу розуміють останній як такий, на який поширюються норми патентного права, тобто він відповідає низці передбачених і чітко встановлених норм (ознакам патенто­спроможності). Проте винахід не перестає бути винаходом, коли він не відповідає патентним нормам, наслідком є лише відсутність його правової охорони. Тобто ті винаходи, які відповідають вимогам, передбаченим законом, стають офіційно визнаними, а інші, які не оформлені відповідно до законодавства, перестають ними бути. Ви­находом може вважатися будь-який досягнутий людиною творчий результат, суть якого полягає у вирішенні практичного завдання за допомогою конкретних засобів.

Вітчизняні вчені під винаходом розуміють технічне рішення, що відрізняється новизною (тобто невідомий рівень техніки) і є проми­слово застосовним (тобто може бути використане в промисловості, сільському господарстві й інших галузях діяльності) та має винахід­ницький рівень.

Законодавство не дає формального визначення винаходу, а лише передбачає низку умов щодо його патентоспроможності. Винахід розкривається через свій об'єкт, що володіє рядом чітко встановле­них характеристик. Винахідницька ідея реалізується або в матері­альному предметі, що з'явився завдяки творчій фантазії винахідни­ка, або в способі впливу на матеріальні об'єкти — як штучно ство­рені, так і ті, що існують незалежно від волі людини.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» об'єктом винаходу може бути: продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослини і тварини тощо); процес (спосіб), а також нове застосування відомого продук­ту чи процесу.

До пристроїв як об'єктів винаходу належать конструкції і вироби (наприклад, машини, прилади, механізми, інструменти, транспортні засоби, обладнання). Порівняно з іншими об'єктами винаходу при­строї забезпечують найбільш повний контроль за їх використанням.

Для характеристики пристроїв використовуються такі ознаки, як наявність конструктивних елементів або пристрою загалом, параме­три чи інші характеристики елементів, матеріал, з якого виготовлені елементи або пристрій загалом. Елементи або зразки в пристрої мо­жуть бути також описані за допомогою математичних формул, при цьому має значення, щоб патентна претензія поширювалася лише на конструкцію або виріб загалом, а не на математичну формулу.

Речовина являє собою штучно зроблене матеріальне утворення, яке є сукупністю взаємозв'язаних елементів. До речовин як об'єктів винаходу належать: індивідуальні хімічні сполуки (включаючи високомолекулярні сполуки, об'єкти генної інженерії), які описуються за допомогою їхніх фізико-хімічних характеристик, що дає змогу їх ідентифікувати, композиції (склад, суміш).

Для характеристики композицій використовуються такі ознаки, як якісний і кількісний склад інгредієнтів, структура композиції та інгредієнтів. Композиції невстановленого складу можуть бути оха­рактеризовані їх фізико-хімічними, фізичними показниками, а також ознаками, що розкривають спосіб їх отримання. Продукти ядерного перетворення, як правило, характеризуються якісними (ізотопом) і кількісними (кількість протонів і нейтронів) складом, а також основ­ними ядерними характеристиками

До штамів мікроорганізмів, культур рослин і тварин належать ін­дивідуальні штами (наприклад, бактерії, мікроскопічні гриби, дріжджі, найпростіші водорості, лишайники), а також консорціуми мікро­організмів, культур клітин, рослин, тварин (наприклад, змішані шта­ми мікроорганізмів, асоціації мікроорганізмів).

Для характеристики індивідуальних штамів мікроорганізмів ви­користовують культурно-морфологічні характеристики із зазначенням температури вирощування і віку. Індивідуальні штами культур рослин і тварин, як правило, характеризуються родословною культур, стандартними умовами вирощування, даними про видову належність.

Спосіб — це сукупність прийомів, виконуваних у конкретній по­слідовності або з дотриманням певних правил. Як об'єкт винаходу спосіб характеризується технологічними засобами — наявністю конкретної дії або сукупності дій, порядком виконання таких дій, умовами здійснення таких дій, режимом використання речовини, пристроями.

Способи як процеси виконання дій над матеріальними об'єктами поділяються на:

>- способи, спрямовані на виготовлення продукту (вони мають побічну охорону);

> способи, спрямовані на зміну стану предметів матеріального сві­ту без отримання конкретних продуктів (транспортування, обробка);

> способи, в результаті котрих визначається стан предметів ма­теріального світу (контроль, діагностика).

З ухваленням відповідного законодавства про охорону прав на об'єкти промислової власності в Україні було відновлено патентну форму охорони винаходів. Слід зауважити, що хоча патентна форма й існувала раніше, проте вона не особливо часто застосовувалась, як правило, діяла система видачі авторських свідоцтв.

До об'єктів, які не визнаються винаходом, належать:

• відкриття, наукові теорії, математичні методи;

• методи організації й управління господарством;

• плани, умовні позначення, розпорядок, правила;

• методи здійснення розумових операцій;

• програми для обчислювальної техніки;

• результати художнього конструювання;

• топографії інтегральних мікросхем.

Не можуть одержати правової охорони як винахід рішення, які суперечать суспільним інтересам, принципам моральності і гуманності. Це не означає, що вони не можуть одержати охорони взагалі. Так, на­приклад, зовнішній вигляд виробу виходячи з естетичних міркувань може одержати охорону у вигляді промислового зразка. Секретні вина­ходи охороняються відповідно до спеціального законодавства.

Для того щоб одержати правоохоронний документ, винахід по­винен відповідати умовам патентоздатності. Згідно зі ст. 7 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» винахід відповідає умовам патентоздатності, якщо він є новим, має винахід­ницький рівень і є промислово придатним.

Винахід визнається новим, якщо він не є частиною рівня техніки. Об'єкти, що є частиною рівня техніки, для визначення новизни ви­находу повинні враховуватися лише окремо. Рівень техніки включає всі відомості, які стали загальнодоступними у світі до дати подання заявки або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету. Таким чином, не може бути визнана винаходом пропозиція, на яку вже ви­дано патент або авторське свідоцтво, а також пропозиція, на яку ра­ніше подано заявку. Новизна буде втрачена також у разі розголо­шення сутності пропозиції іншим способом, коли це зробило відомості загальнодоступними, тобто такими, що можуть бути сприйня­ті і використані третіми особами. Причому закон говорить про те, що рівень техніки визначається не в межах України, а в цілому світі. Отже, не має значення, розголошена суть пропозиції в Україні або на території іншої держави. Новизна буде втрачена незалежно від того, ким розголошені відомості — автором пропозиції чи іншою особою.

Разом з тим закон передбачає так звану пільгу на новизну. Згідно зі ст. 7 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» на визнання винаходу патентоздатним не впливає розкриття інформації про нього винахідником або особою, яка одержала від винахідника прямо чи опосередковано таку інформацію, протягом 12 місяців до дати подання заявки або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету. При цьому обов'язок доведення обставин роз­криття інформації покладається на особу, заінтересовану в застосу­ванні цієї норми.

Другою умовою патентоздатності винаходу є його винахідниць­кий рівень. Це, зокрема, відрізняє винахід від корисної моделі, для якої винахідницький рівень не є умовою патентоздатності. Винахід має винахідницький рівень, якщо для фахівця він не є очевидним, тобто не випливає явно з рівня техніки. У законодавствах деяких інших держав як еквівалент винахідницькому рівню вживається по­няття «неочевидність». Тож рішення може бути визнане винаходом за умови, якщо воно істотно відрізняється від аналогів, внаслідок чого є неочевидним для фахівця.

Винахід визнається промислово придатним, якщо його може бу­ти використано у промисловості або в іншій сфері діяльності. Тобто поняття «промислово придатний» у даному разі тлумачиться широ­ко, як можливість використання винаходу не тільки у промисловості, а й у сільському господарстві, капітальному будівництві, транспорті та в будь-яких інших сферах діяльності. Таким чином, винахід — це рішення, яке має прикладний характер, тобто передбачає його практич­не застосування у певній сфері діяльності. Не виключена можли­вість створення таких пропозицій, реалізація котрих вимагає наяв­ності певного обладнання, матеріалів, яких на даний час ще не існує, а тому практичне застосування такої пропозиції може відбутись у майбутньому, коли будуть забезпечені відповідні технічні можливо­сті для цього.

Корисна модель використовується в основному для таких результатів інтелектуальної діяльності, як пристрої й обладнання, тоб­то рішення у сфері механіки.

Корисна модель — це технічне рішення певного пристрою в стадії його конструктивного виконання, тобто у вигляді конструкції. Вона повинна бути принципово новою і промислово застосовною. Під поняттям «корисна модель» маються на увазі такі технічні рі­шення, нововведення, які за своїми зовнішніми ознаками нагадують патентоздатні винаходи, але менш значні за своїм внеском у рівень техніки.

Об'єктом корисної моделі може бути конструктивне виконання пристрою, яке відповідає всім нормам патентоспроможності

Як корисні моделі не охороняються рішення, що стосуються спо­собів, речовин, штампів мікроорганізмів, культур клітин рослин і тварин.

Отже, корисні моделі відрізняються від винаходів тим, що корисні моделі охороняють лише ті нововведення, які стосуються типу пристроїв, тобто їх конструкторське виконання, до корисних моде­лей не висуваються вимоги відповідності винахідницькому рівню, що зовсім не означає, що корисною моделлю може бути визнане очевидне для будь-якого фахівця вирішення завдання.

Отже, коло об'єктів корисної моделі є вужчим порівняно з винаходом.

Не може бути об'єктом корисної моделі, зокрема, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослин і тварин, спосіб застосування раніше відомого продукту чи способу за новим призначенням.

Крім того, не можуть бути об'єктами корисної моделі: відкриття, наукові теорії та математичні методи; методи організації та управління господарством; плани, умовні позначення, розклади, правила; методи виконання розумових операцій; комп'ютерні програми; ре­зультати художнього конструювання; топографії інтегральних мікросхем; сорти рослин і породи тварин тощо.

Для характеристики пристрою використовують такі ознаки: наявність конструктивного (конструктивних) елемента (елементів); наявність зв'язків між елементами; взаємне розташування елемен­тів; форма виконання елемента (елементів) або пристрою в цілому; форма виконання зв'язків між елементами; параметри та інші харак­теристики елемента (елементів) та їх взаємозв'язок; матеріал, з яко­го виготовлено елемент (елементи), або пристрій у цілому, середо­вище, що виконує функцію елемента.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» правова охорона надається корисній моделі, що не суперечить суспільним інтересам, принципам гуманності і моралі та відповідає умовам патентоздатності.

Законом передбачено дві умови патентоздатності корисної моделі: новизна і промислова придатність. '

Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» як особливі різновиди винаходів і корисних моделей виділяє служ­бові та секретні винаходи (корисні моделі), для яких установлює низку спеціальних норм, що стосуються їх правового режиму. Тому важливо визначити, які саме винаходи (корисні моделі) належать до службових і секретних.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» службовий винахід (корисна модель) — винахід (корисна модель), створений працівником: у зв'язку з виконанням службових обов'язків чи дорученням роботодавця за умови, що тру­довим договором (контрактом) не передбачено інше; з використанням досвіду, виробничих знань, секретів виробництва й обладнання роботодавця.

Таким чином, створення службового винаходу (корисної моделі) передбачає наявність трудових правовідносин між працівником, з одного боку, і роботодавцем — з другого. Це випливає з наведеного в законі визначення роботодавця, під яким розуміється особа, яка найняла працівника за трудовим договором (контрактом). Тому службовий винахід (корисна модель) може бути створено лише за умови існування трудових правовідносин між працівником і робото­давцем, які виникають на основі укладення трудового договору (ко­нтракту). Отже, не є службовим винахід (корисна модель), створе­ний особою, яка виконує певну роботу за цивільно-правовим договором, зокрема договором підряду.

Секретний винахід (секретна корисна модель) — винахід (корисна модель), що містить інформацію, віднесену до державної таємниці (ст. 1 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі»).

Правовий режим інформації, що належить до державної таємниці, регламентується Законом України «Про державну таємницю» від 21 січня 1994 р. з наступними змінами і доповненнями.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про державну таємницю» державна таємниця — вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, зовнішніх відносин, державної безпеки й охо­рони правопорядку, розголошення якої може завдати шкоди життє­во важливим інтересам України.

Віднесення інформації до державної таємниці здійснюється мо­тивованим рішенням Державного експерта з питань таємниць. Інфор­мація вважається державною таємницею з часу включення її до Зво­ду відомостей, що становлять державну таємницю (ст. 7 Закону України «Про державну таємницю»).

Строк, протягом якого діє рішення про віднесення інформації до державної таємниці, встановлюється державним експертом з питань таємниць з урахуванням ступеня секретності інформації та інших обставин і не може перевищувати 30 років. Після закінчення зазна­ченого строку його може бути подовжено рішенням Державного експерта з питань таємниць.

Засекречування інформації, що віднесена до державної таємниці, здійснюється через надання відповідному документу, виробу або іншому матеріальному носію інформації грифа секретності («особ­ливої важливості», «цілком таємно», «таємно»).

Щодо промислових зразків, то виникнення прав на цей об'єкт промислової власності інколи ускладнюється тим, що відрізнити такий зразок від інших подібних об'єктів промислової власності бу­ває важко. Наприклад, промисловий зразок може бути і об'єктом авторського права, і об'єктом декоративно-прикладного мистецтва. Дискусії щодо того, як розрізнити зазначені об'єкти, у спеціальній літературі відбуваються давно і безрезультатно. Чітких критеріїв для розрізнення промислових зразків від інших подібних об'єктів промислової власності не вироблено. Тому, на наш погляд, найкра­щим критерієм для такого розмежування є призначення такого об'єкта. Якщо розроблена модель призначена для надання промисловому виробу зовнішньої форми, то це, безперечно, промисловий зразок. Якщо така модель призначена для прикраси, то її варто ви­знавати об'єктом декоративно-прикладного мистецтва.

Питання про співвідношення правової охорони промислових зразків за нормами авторського права не перестало бути актуальним і сьогодні. Проте той самий результат творчості може бути об'єктом правової охорони різних інститутів права: як твір образотворчого мис­тецтва і як промисловий зразок. Отже, залишається один чіткий критерій для розрізнення зазначених об'єктів — призначення даного об'єкта.

Промисловий зразок у найширшому розумінні може бути визначений як орнаментальне або естетичне зовнішнє оформлення виробу. При цьому виріб повинен мати властивість тиражуватися, інак­ше цей об'єкт може бути визначений як твір мистецтва і охоронятися авторським правом. Промисловий зразок це художньо-конструкторське оформлення виробу, що визначає його зовнішній вигляд. Воно повинно бути новим, оригінальним і промислово застосовним (тобто відтвореним промисловим засобом).

Промисловий зразок забезпечує злиття утилітарної і художньої сторін, у ньому реалізується ідея одержання максимальної вигоди за допомогою зовнішнього вигляду виробу.

Об'єктом промислового зразка може бути форма, малюнок, кольорова гама або їх сполучення, що визначає зовнішній вигляд промис­лового виробу і призначений для задоволення естетичних і ергономічних потреб.

Водночас не охоплюються поняттям промислового зразка: об'єкти архітектури (крім малих архітектурних форм), промислові, гідротехнічні та інші стаціонарні спорудження; друкарська продукція як така; об'єкти нестійкої форми з рідких, газоподібних, сипучих або подібних їм речовин.

Створення і впровадження технічних удосконалень значною мірою залежить від правильного регулювання творчої діяльності, яка полягає у пошуках нових рішень з метою підвищення рівня вироб­ництва, його ефективності і в підсумку — підвищення рівня добро­буту народу України. Тому такі пошуки мають всебічно стимулюва­тися державою. Вони потребують чіткого правового забезпечення. Розробка таких рішень, їх оформлення, використання у народному господарстві породжують низку правових відносин між авторами пропозицій, їхніми володільцями та особами й організаціями, що їх використовують. Ці відносини регулюються правом промислової власності або патентним правом, оскільки основним правоохоронним документом, який захищає об'єкти промислової власності, є патент (деякі результати науково-технічної творчості охороняються свідоцтвами або посвідченнями).