Майнові права на торговельні марки

Права на торговельну марку належать власникові прав на торго­вельну марку, під яким розуміється володілець відповідного свідоц­тва на торговельну марку, володілець міжнародної реєстрації, особа, торговельну марку якої визнано добре відомою в Україні, або особа, якій це право передане чи перейшло відповідно до законодавства.

Власник прав на торговельну марку здійснює свої права на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб.

Майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є:

1) право на використання торговельної марки;

2)виключне право дозволяти використання торговельної марки;

3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання;

4)інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Використанням торговельної марки визнається: нанесення її на будь-який товар, для якого зареєстровані права на торговельну мар­ку, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару пред­мет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням торговельної марки з метою пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); застосування її під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої права на торговельну марку зареєстровані; застосування її в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет, у тому числі в доменних іменах.

Торговельна марка визнається використаною, якщо її застосова­но у формі торговельної марки, права на яку зареєстровані, а також у формі, що відрізняється лише окремими елементами від торго­вельної марки, права на яку зареєстровано, якщо це не змінює в ці­лому відмітності торговельної марки.

Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку належать володільцю відповідного свідоцтва, володільцю міжнарод­ної реєстрації, особі, торговельну марку якої визнано в установле­ному законом порядку добре відомою, якщо інше не встановлено договором.

Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку є чинними протягом десяти років з дати, наступної за датою подання заявки на торговельну марку в установленому законом порядку, як­що інше не встановлено законом. Зазначений строк може бути подов­жений щоразу на десять років у порядку, встановленому законом.

Чинність майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку припиняється в установленому законом порядку достроково у зв'язку з перетворенням торговельної марки у загальновживане позначення певного виду товарів чи послуг.

Чинність майнових прав інтелектуальної власності на торговель­ну марку може бути припинено достроково за ініціативою особи, якій вони належать, якщо це не суперечить умовам договору, а та­кож в інших випадках, передбачених законом.

Якщо у зв'язку з достроковим припиненням чинності виключних майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку за­вдано збитків особі, якій було надано дозвіл на її використання, такі збитки відшкодовуються особою, яка надала зазначений дозвіл, як­що інше не встановлено договором чи законом.

Права інтелектуальної власності на торговельну марку визнаються недійсними з підстав та в порядку, встановлених законом.

Будь-яка особа, яка до дати подання заявки на торговельну марку або, якщо було заявлено пріоритет, до дати пріоритету заявки в інтересах своєї діяльності добросовісно використала торговельну марку в Україні чи здійснила значну і серйозну підготовку для такого використання, має право на безоплатне продовження такого використання або використання, яке передбачалося зазначеною підготовкою (право попереднього користувача).

Право попереднього користувача може передаватися або перехо­дити до іншої особи тільки разом із підприємством чи діловою практикою або з тією частиною підприємства чи ділової практики, в яких було використано торговельну марку або здійснено значну і серйозну підготовку для такого використання.

Однак важливо наголосити, що сфера дії права на торговельну марку обмежується: переліком товарів, зазначених у свідоцтві; територією країни реєстрації; строком, на який даний торговельний знак зареєстрований.

Використання торговельної марки — це не тільки право, а й обов'язок її володільця. Використовуючи торговельну марку, її во­лоділець може проставляти на позначенні і попереджувальне марку­вання. Таке маркування вказує на те, що дана торговельна марка за­реєстрована в Україні. Попереджувальне маркування дозволяє від­окремити торговельну марку серед інших позначень, якими маркується товар або його упаковка. З одного боку, це додаткова реклама певних товарів або послуг, а з другого — можливість оперативно встановити факт реєстрації торговельної марки.

Порядок нанесення попереджувального маркування в законодавстві чітко не врегульовано. Зазначається тільки те, що володілець свідоцтва має право проставляти, поряд зі знаком для товарів і послуг, попереджувальне маркування, яке вказує на те, що ця торгове­льна марка (знак) зареєстрована в Україні (п. 10 ст. 16 Закону Укра­їни «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»). Застосування попереджувального маркування є не обов'язком власника торговельної марки, а його правом. Попереджувальне маркування може бу­ти виражено й у вигляді скорочення, яке являє собою велику латинську «К», обведену колом, — ®. Правоволоділець сам вибирає вид і форму попереджувального маркування.

Суб'єкт права інтелектуальної власності на торговельну марку має право здійснити уступку прав на торговельну марку. Уступка прав на торговельну марку означає передачу прав на цю марку іншій особі щодо всіх або частини товарів і послуг, для яких ця марка зареєстрована. Вона може бути як на платній, так і на безоплатній ос­нові та здійснюється на підставі цивільно-правового договору. Унаслідок такого договору володілець прав на марку відмовляється від подальшого її використання і передає всі права на неї набувачеві, який, у свою чергу, перебирає на себе всі права та обов'язки власни­ка прав на торговельну марку.

Існує одне обмеження щодо укладання та здійснення таких договорів. Уступка прав на марку не допускається, якщо вона може бути причиною введення в оману споживачів щодо товарів чи послуг стосовно особи, яка виробляє ці товари або надає зазначені послуги.

Використовувати торговельну марку, крім володільця, може особа, якій такі права надані на підставі ліцензійного договору. У ліцензійному договорі передбачається умова, за якою ліцензіат бере на себе зобов'язання не допустити зниження якості товарів і послуг. Ліцензіар повинен контролювати додержання цієї умови. Договір про передачу права користування маркою та ліцензійний договір повинні бути зареєстровані (без такої реєстрації вони визнаються недійсними). Для третіх осіб вказані договори набувають чинності лише після їх реєстрації. Передача майнових прав, відповідно, повинна бути платною.

Державна реєстрація ліцензії на використання торговельної марки або ліцензійного договору здійснюється на вимогу ліцензіара або ліцензіата. При цьому ліцензія або ліцензійний договір на викорис­тання торговельної марки повинен містити умову про те, що якість товарів і (або) послуг, виготовлених чи наданих за ліцензією або ліцензійним договором, не буде нижчою від якості товарів і (або) послуг володільця свідоцтва (міжнародної реєстрації), і що останній здійснюватиме контроль за виконанням цієї умови.

Виключні майнові права на торговельну марку можуть бути передані відносно всіх або частини товарів і (або) послуг, для яких во­ни зареєстровані, на підставі норм Цивільного кодексу України що­до розпорядження майновими правами інтелектуальної власності.

Передавання виключних майнових прав на торговельну марку не допускається, якщо воно може стати причиною введення в оману споживача щодо товару і (або) послуги або щодо особи, яка вигото­вляє товар чи надає послугу.