Об'єкти та суб'єкти права промислової власності

Сучасне виробництво потребує від науки дедалі нових науково-технічних досягнень, численних новітніх рішень. Нові товари та засоби виробництва відіграють надзвичайну роль в оновленні та замі­ні застарілих промислових технологій, а отже, є найбільш ефектив­ним засобом використання виробничих галузей економіки.

Промислову власність можна визначити як результати науково-технічної творчості, які можуть бути використані на користь суспіль­ства у будь-якій сфері діяльності людей.

Промислова власність — один з видів інтелектуальної власності, її складова частина. Права промислової власності — це суб'єктивні права на різного роду результати інтелектуальної творчості —тех­нічні і нетехнічні, яким надається спеціальна правова охорона у зв'язку з їх важливим значенням для господарської діяльності, виробництва і торгівлі.

До об'єктів промислових прав належать технічні рішення, які ви­користовуються у виробництві: винаходи і ноу-хау, промислово-естетичні рішення, промислові зразки. Об'єктами промислових прав є також застосовувані в господарському обігу, з одного боку, торго­вельні марки і географічні походження товарів, а з другого — комерційні (фірмові) найменування. До промислових прав належить, нарешті, право захисту проти діяльності, яка являє собою недобросо­вісну конкуренцію.

Традиційно, на думку О. О. Підопригори, в інститут промислової власності включають:

а) патентне право, що регулює майнові, а також пов'язані з ними особисті немайнові відносини, що виникають у зв'язку зі створенням, використанням винаходів, корисних моделей і промислових зразків. (Зазначимо що термін «патентне право» зовсім недавно з'явився у системі цивільного права України Як і авторське право, патентне право є одним з відносно відособлених інститутів українського цивільного права);

б) інститут засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту і виробленої продукції, що стосується виключних прав на такі об'єкти, як комерційне (фірмове) найменування, торговельні марки (товарний знак, знак обслуговування), географічні зазначення (зазначення походження товару);

в) інститут охорони нетрадиційних об'єктів інтелектуальної власності, а саме: наукових відкриттів, комерційної таємниці (ноу-хау), топографій інтегральних мікросхем (за російським законодавством — топологій інтегральних мікросхем), селекційних досягнень (сортів рослин і пород тварин), раціоналізаторських пропозицій.

Доцільність виділення в структурі права промислової власності об'єктів патентного права полягає в тому, що всі вони є результата­ми науково-технічної діяльності та охороняються патентом, хоча сорти рослин і породи тварин, які є результатами селекції, також охороняються патентом, проте вони не є результатами науково-технічної діяльності і тому не належать до групи об'єктів патентного права.

Нині вже не викликає спорів позиція про подвійний характер виключних прав на об'єкти промислової власності: він містить у собі два елементи — позитивний (право використовувати) і негативний (право забороняти іншим).

Для об'єктів промислової власності реєстрація має засвідчувальне значення: без її проходження й одержання спеціального акта виключне право за творцем відповідного інтелектуального продукту або за іншою вповноваженою особою не визнається.

Незалежно від найменування охоронного документа (патент, свідоцтво) він є індивідуальним актом уповноваженого державного органу, що засвідчує пріоритет, виключні права його володільця, а іноді встановлює авторство і кваліфікує сам результат інтелектуаль­ної діяльності як такий (наприклад, патент на винахід). Строк чинності такого документа, а отже, і правового захисту відповідних суб'єктивних прав з боку держави обмежений часовими рамками, які менші від строків дії авторських і суміжних прав (наприклад, авторське право діє протягом життя автора і 70 років після його смерті).

Термін правової охорони є припинювальним для таких об'єктів, як винаходи (20 років), корисні моделі (10 років), а також топографії інтегральних мікросхем (10 років). Для інших об'єктів промислової власності передбачено можливість його подовження за умови вне­сення платежів за підтримання чинності охоронного документа (для промислових зразків у даний час установлено 10-річний термін чинності патенту з можливістю його подовження за клопотанням власника).

Однак стосовно окремих об'єктів промислової власності потріб­но обов'язкове проходження реєстраційної процедури. Зокрема, для правової охорони комерційних (фірмових) найменувань законодав­ством не передбачено здійснення яких-небудь обов'язкових дій.

Право на фірму і її захист виникає з моменту фактичного використання фірмового найменування, тобто практично з моменту дер­жавної реєстрації юридичної особи, і для реалізації даних прав не­має вимоги одержання спеціального документа. Не встановлено ре­єстраційної форми охорони і для комерційної таємниці (ноу-хау), раціоналізаторських пропозицій, правове положення яких засвідчується й регулюється локальними нормативними актами суб'єктів господарювання.

До суб'єктів права промислової власності належать у першу чергу патентовласники та інші особи.

Цивільний кодекс України визначає суб'єктами права промисло­вої власності на зазначені об'єкти винахідника, автора промислового зразка та інших осіб, що набули прав на ці об'єкти на підставі договору чи закону.

Винахідник — це спеціаліст, як правило, у технічній сфері, який створив винахід чи є автором корисної моделі.

Автор промислового зразка — це фізична особа, творчою працею якої створено твір.

Патентовласниками визнаються особи, які на законних правах володіють патентом на винахід, корисну модель і промисловий зра­зок. Такими можуть бути: сам винахідник, автор; роботодавець (при службових винаходах); особа, зазначена автором у заявці на видачу патенту; правонаступники; договірний патентовласник (якщо патент переданий за договором за плату будь-якій фізичній або юридичній особі).

Ліцензіат — особа, що одержує у визначеному договором обсязі права щодо використання винаходу за плату.

Особливі суб'єкти права на використання винаходу — це попе­редній користувач і примусовий ліцензіат. Вони можуть використо­вувати винахід без згоди на це патентовласника.

Попередній користувач — особа, що до дати пріоритету (до подачі заявки іншою особою) самостійно створила незалежно від автора тотожний винахід і сумлінно його використовувала. Попере­дній користувач зберігає право на дальше безоплатне використання його без розширення обсягу використання.

Примусова ліцензія видається будь-якій особі Вищою патентною палатою, якщо патентовласник протягом чотирьох років не викори­стовує винахід і відмовляється укласти ліцензійний договір.

Право на одержання патенту передусім належить винахіднику або автору промислового зразка. Проте розділ ПІ Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» та відповідні роз­діли інших патентних законів України передбачають випадки, коли право на одержання патенту належить, іншим особам, крім винахідника. До цих інших чинне законодавство відносить роботодавців, правонаступників і заявника, який подав заявку раніше.

Виключне право на використання об'єктів промислової власності належить патентовласнику, тому відповідно до чинного законодав­ства автор може вимагати за своїм вибором визнання лише свого авторства або визнання свого авторства з закріпленням за ним ви­ключних прав, тобто автор може бути одночасно і патентовласником або не бути таким унаслідок закону або договору. Право на одержання патенту мають автор, його спадкоємець, а також роботода­вець, якщо винахід, корисна модель або промисловий зразок ство­рені у зв'язку з виконанням службових обов'язків або виконанням доручення роботодавця, за умови, що трудовим договором (контрак­том) не передбачено інше.

Крім того, право на подання заявки й відповідно право на одержання патенту мають винахідники та їх правонаступники, у тому числі спадкоємці.

До правонаступників належать особи, яким винахідник передасть своє право на одержання патенту. Це може бути фізична і юридична особа незалежно від громадянства, місця проживання тощо. Спадко­ємці мають право на одержання патенту в порядку правонаступництва відповідно до чинного цивільного законодавства. Право на подання заявки винахідник може передати будь-якій особі.

За чинним патентним законодавством України роботодавці наділені окремим, незалежним від винахідника, правом на подання заяв­ки, а отже, на одержання патенту. Крім того, роботодавець має пра­во прийняти рішення про збереження службового винаходу чи ко­рисної моделі як конфіденційної інформації, строк збереження якої не повинен перевищувати чотирьох років. Це значне обмеження прав винахідника й суспільства взагалі. З будь-яких міркувань, які не визначені законом, роботодавець має право приховати від суспільства, держави цінний винахід, що приніс би користь людям, якби його вчасно почали використовувати. Без будь-яких пояснень закон надає право на чотири роки загальмувати винахід.

Суб'єкти правових відносин, що складаються у процесі прове­дення експертизи заявок на об'єкти промислової власності, як і будь-яких інших правовідносин, поділяються на дві сторони — за­мовники й виконавці. Інколи між ними може діяти патентний пові­рений, якото в цьому плані не можна визнати стороною.

Замовниками експертизи заявок на об'єкти промислової власності передусім виступають заявники. «Замовники» і «заявники» в даному разі поняття тотожні. Заявником може бути будь-яка особа (за умови її дієздатності). Ст. 12 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» проголошує: «Особа, яка бажає одержа­ти патент і має на це право, подає до Установи заявку». Якщо особа, яка бажає одержати патент і має на це право, недієздатна, від її імені заявку подають її законні представники.

Виконавцем експертизи заявок на об'єкти промислової власності може виступати тільки Установа й ніяка інша організація. Державну експертизу заявок на об'єкти промислової власності в Україні за чинним законодавством доручено проводити єдиному державному органу управління — Державному департаменту інтелектуальної власності в особі його Державного підприємства «Інститут промис­лової власності».

Суб'єкт права на об'єкт промислової власності має право вима­гати, щоб його ім'я згадувалося при будь-якому використанні об'єкта. Право виступати під псевдонімом чинним патентним зако­нодавством України не передбачено. Практика присвоєння об'єктам промислової власності імені автора або спеціальної назви існує досить стабільно.

Ще одним суб'єктом права промислової власності є патентний повірений. Патентний повірений — фахівець, обов'язком якого є виконання за фізичних і юридичних осіб дій, пов'язаних з поданням заявок і одержанням охоронних документів на об'єкти промислової власності у своїй країні і за кордоном, а також представлення їхніх інтересів у патентних відомствах, судових та інших інстанціях. Пра­вове становище цієї категорії осіб регламентується Положенням про представників у справах інтелектуальної власності (патентних пові­рених), Положенням про державний реєстр представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених), Положенням про комісію Держпатенту України по атестації представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених), Положенням про апеляційну комісію Держпатенту України.