Міжнародно-правова охорона права промислової власності

Охорона об'єктів права промислової власності забезпечується не тільки на рівні національного законодавства, але і розгалуженою системою міжнародно-правової охорони промислової власності. Так, у систему міжнародно-правової охорони промислової власності входять міжнародно-правові акти та діяльність міжнародних органів і організацій.

Необхідність у міжнародній охороні промислової власності стала очевидна, коли іноземні учасники відмовилися взяти участь у між­народній виставці винаходів у Відні в 1873 р. з метою запобігання можливості викрадення ідей іншими країнами.

У цьому році була ухвалена Паризька конвенція з охорони промислової власності — перший основний міжнародний договір, спрямований на допомогу громадянам однієї країни в одержанні охорони на території інших країн відповідно до їхніх інтелектуальних творів у формі промислової власності, а саме: винаходів (патен­тів), товарних знаків, промислових зразків. Сьогодні її учасниками стали більше ніж 140 держав світу, які утворюють Міжнародний союз з охорони промислової власності, метою якого є забезпечення одержання правової охорони громадянами і юридичними особами країн-учасниць Конвенції у зарубіжних країнах.

Серед інших важливих універсальних міжнародних угод, ухва­лених у сфері охорони промислової власності, слід назвати Договір про патентну кооперацію, підписаний 19 червня 1970 р. у Вашингтоні, Мадридську конвенцію про міжнародну реєстрацію фабричних і товарних знаків від 14 квітня 1891 р., в якій на даний час беруть участь близько 50 держав світу (СРСР ратифікував її 1976 року). 1973 року була підписана нова міжнародна угода в цій сфері — Віденський договір про реєстрацію товарних знаків. Важливими є Ма­дридська угода про міжнародну реєстрацію знаків, Лісабонська уго­да про охорону місць походження та їх міжнародної реєстрації та інші акти.

Так, на думку М. М. Богуславського, договори у сфері міжнародно-правової охорони промислової власності поділяються на три ве­ликі групи.

Перша група договорів створює міжнародну систему охорони, тобто це договори, які є джерелами юридичної охорони, узгодженої між державами на міжнародному рівні. Наприклад, три договори у сфері промислової власності: Паризька конвенція, Мадридська уго­да про прийняття неправдивих або таких, що вводять в оману, розпоряджень щодо походження на товар і Лісабонська угода про охорону найменувань місць походження і їх міжнародної реєстрації, Берлінська конвенція та інші.

До другої категорії належать договори, метою яких є практичне забезпечення міжнародної охорони. Сюди можна віднести шість до­говорів у сфері промислової власності і договір про патентну коопе­рацію (РСТ), який забезпечує надання міжнародних заявок на патен­ти, Мадридську угоду про міжнародну реєстрацію знаків, Лісабонську угоду, яка вже згадувалась (вона належить як до першої, так і до другої категорії), Будапештський договір про міжнародне визнання депонування мікроорганізмів для патентної процедури і Гаа­зьку угоду про міжнародне депонування промислових зразків.

Третя група включає договори, які створюють класифікаційну систему, а також процедури для їх удосконалення і постійного оновлення. До цієї категорії належать чотири договори: Страсбурзька угода про Міжнародну патентну класифікацію товарів, Ніццька уго­да про Міжнародну класифікацію товарів і послуг для реєстрації знаків. Віденська угода про заснування Міжнародної класифікації зображувальних елементів знаків і Локарнська угода про заснування Міжнародної класифікації промислових зразків.

Особливого значення набуває діяльність органів і організацій у сфері промислової власності. Так, ключовою організаційною структурою у сфері інтелектуальної власності є Всесвітня організація ін­телектуальної власності (ВОІВ).

До системи міжнародно-правових органів і організацій належать і структури, які забезпечують охорону та захист прав промислової власності. Це — Європейська патентна організація (ЄНО), Євразійська патентна організація (ЄАПО), Африканська організація інтелектуальної власності (ОАРІ), Африканська регіональна організація промислової власності (АРОПВ).

Європейська патентна організація заснована 1973 року відповід­но до підписання в Мюнхені Конвенції про видачу європейських патентів (Європейська патентна конвенція).

Метою Європейської патентної конвенції є спрощення діловодства з патентних заявок у країнах Європи (тобто замість кількох па­тентних заявок різними мовами і подачі до патентних відомств різних країн, з'явилась можливість подати одну заявку однією мовою до одного патентного відомства — Європейського — з метою одержання патентів у європейських країнах.

12 березня 1993 р. дев'ятьма країнами СНД було підписано Угоду про заходи щодо охорони промислової власності і про створення Міждержавної ради (МДР) з охорони промислової власності. Потім, як наслідок, було підписано Євразійську патентну конвенцію у ве­ресні 1994 р., відповідно до якої засновано Євразійську патентну організацію, що виконує адміністративні функції, пов'язані з діяль­ністю цієї організації і видачею євразійських патентів на винаходи.

З 1996 року функціонує створене в рамках ЄС Товариство товар­них знаків (СТМ), метою якого є гармонізація національних законів країн ЄС з питань охорони знаків для товарів і послуг з метою вста­новлення правил для спрощення і полегшення процедури міжнарод­ної реєстрації знаків для країн-учасниць.