Класифікація бухгалтерських рахунків за видами та рівнем впливу на показники фінансової звітності

Залежно від обліку активів чи джерел їх утворення бухгалтерські рахунки поділяють на активні та пасивні. Активні рахунки призначені для обліку наявності та руху активів і відкриваються для статей балансу, які знаходяться в активі бухгалтерського балансу (“Основні засоби”, “Нематеріальні активи”, “Товари”, “Каса”, “Рахунки в банках”, “Дебі­торська заборгованість” тощо). Пасивні рахунки призначені для обліку наявності та зміни джерел утворення і відкриваються для статей балансу, що містяться в пасиві балансу (“Статутний капітал”, “Резервний капітал”, “Нерозподілені прибутки”, “Позики банку”, “Розрахунки з постачальниками”, “Розрахунки з оплати праці” тощо). Активно- пасивні рахунки - це рахунки розрахунків (рис. 9.5), початковий і кінцевий залишок на яких може бути як у дебеті, так і в кредиті, дебетове сальдо записують в активі балансу, кредитове - у пасиві балансу.

За рівнем впливу на показники фінансової звітності (відносно до бухгалтерського балансу) бухгалтерські рахунки поділяються на балансові і позабалансові (рис. 9.6).

Поряд з балансовими рахунками в бухгалтерському обліку використовують рахунки, які не відображаються в балансі, а розміщуються за його підсумком. Такі рахунки нази­вають позабалансовими. При розмежуванні бухгалтерських рахунків на балансові й поза­балансові головну роль відіграють такі критерії: по-перше, імовірність того, що підпри-

ємство отримає або втратить якусь майбутню економічну вигоду, пов’язану з конкрет­ним видом активу або пасиву; по друге, конкретний вид активу або пасиву має вартість, яку можна точно оцінити. Якщо господарські засоби та їх джерела не відповідають цим критеріям, то їх обліковують на позабалансових рахунках,які призначені для обліку наявності та руху цінностей, що не належать аптеці, але тимчасово перебувають у її користуванні, розпорядженні або на зберіганні; умовних прав і зобов’язань підприєм­ства (застави, гарантії, зобов’язання тощо); бланків суворого обліку; списаних активів (нестачі цінностей, дебіторська заборгованість) для спостереження за можливістю їх відшкодування винними особами (боржниками). Умовно позабалансові рахунки можна поділити на дві групи: ті, що обліковують майно (орендовані необоротні активи, активи на відповідальному зберіганні, списані активи, бланки суворого обліку), та ті, що облі­ковують зобов’язання (контрактні зобов’язання, непередбачені активи і зобов’язання, гарантії та забезпечення надані й отримані).

Облік на позабалансових рахунках ведуть без застосування методу подвійного запису, тобто за простою системою, за якою записи про надходження й вибуття прово­дяться тільки на одному позабалансовому рахунку з позначенням змісту і кількісно-вар­тісних показників операції. Розглянуті класифікації рахунків за їх економічним змістом та призначенням і структурою взаємопов’язані, доповнюють одна одну і сприяють у тео­рії бухгалтерського обліку визначенню ролі та місця кожного рахунку, які він займає в системі бухгалтерського обліку.

Записи на балансових рахунках є підставою для складання оборотного балансу аптеки. Для безсальдових рахунків характерним є їх закриття на кінець звітного періоду. Інформація з позабалансових рахунків використовується для заповнення приміток до звіту про фінансові результати.

Залежно від обсягів інформації і рівня узагальнення рахунки бухгалтерського обліку поділяють на синтетичні і аналітичні. Рахунки бухгалтерського обліку, які від­криваються на підставі статей балансу для обліку господарських засобів та їх джерел, містять загальні (синтетичні) показники у грошовій оцінці. Такі рахунки прийнято називати синтетичними (від лат. syntesis - зведений, узагальнений, об’єднання в одне ціле окремих елементів), і вони призначені для обліку економічно однорідних груп засобів, їх джерел та господарських процесів у грошовому вимірнику. Облік, який здійснюють на під­ставі таких рахунків, називається синтетичним обліком. Його дані використовують при складанні бухгалтерського балансу та інших форм фінансової звітності.

Для оперативного управління аптекою, здійснення контролю за збереженням і вико­ристанням ресурсів проведення узагальненої інформації недостатньо, позаяк потрібна детальна інформація про конкретні види засобів, їх джерел, а також господарських про­цесів. Таку інформацію одержують за допомогою аналітичних рахунків (від лат. analysis - розкладання, розчленування цілого на складові /елементи ). Облік, здійснюваний на під­ставі аналітичних рахунків, називається аналітичним. Це облік, в якому, крім грошового, застосовують натуральні й трудові вимірники. Наприклад, до синтетичного рахунку “Розрахунки з оплати праці” відкривають аналітичні рахунки за прізвищами працівни­ків, “Адміністративні витрати” - за видами витрат. Кількість аналітичних рахунків за відповідним синтетичним рахунком визначається залежно від наявності об’єктів обліку і поставлених завдань з деталізації.

Синтетичні рахунки конкретизуються в аналітичних рахунках. Між синтетичними й аналітичними рахунками існує нерозривний взаємозв’язок, оскільки на цих рахунках на підставі одних і тих же документів відображаються одні й ті самі операції, але з різним ступенем деталізації: на синтетичному рахунку відображається загальна сума, а на його аналітичних рахунках - часткові суми.

План рахунків бухгалтерського обліку

Планом рахунків бухгалтерського обліку називають перелік рахунків, що відобра­жає всесторонньо систематизоване групування необхідної інформації про господарську діяльність аптеки і визначає таку організацію бухгалтерського обліку, яка дозволяє отримати інформацію для управління, щоденного контролю в інтересах власників, орга­нів державного управління та інших зацікавлених осіб.

Структура Плану рахунків максимально пристосована до форм фінансової звітності, яка, у свою чергу, приведена у відповідність до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (додаток).

Передбачені в Плані рахунків субрахунки (рахунки другого порядку) застосову­ються підприємствами в залежності від потреб - для аналізу, контролю і складання звіт­ності (табл. 9.5).

Рахунки, на яких обліковуються однорідні види активів або зобов’язань, об’єднані у відповідні класи. Таких класів 10, кожен з них має своє кодове значення: від 0 до 9. Коди (номери) і найменування синтетичних рахунків (рахунків першого порядку) та субра­хунків (рахунків другого порядку) у Плані рахунків бухгалтерського обліку наведені за десятковою системою. Першою цифрою коду визначено клас рахунків, другою – номер

Таблиця 9.5

Характеристика Плану рахунків

Показники	Діючий План рахунків
Групування рахунків	3 розділи, 10 класів, 0-й клас - позабалансові рахунки
Нумерація субрахунків	Балансові та позабалансові рахунки - 2 цифри
Субрахунки	Більшість субрахунків до кожного рахунку законодавчо затверджені
Нумерація синтетичних рахунків	Затверджені номери із 3-х цифр
Аналітичні рахунки	Відкриваються підприємством самостійно; номери повинні починатись з номера відповідного рахунку (субрахунку)

синтетичного рахунку, третьою - номер субрахунку. При цьому код класу і код синтетич­ного рахунку (рахунки першого порядку), тобто дві перші цифри, - це той мінімум, який повинен застосовуватись для відображення в обліку господарських операцій. Напри­клад, 28 - товар, 282 - товари в торгівлі. Коди наведені в Плані рахунків і не можуть змінюватись підприємствами.

Кожний клас рахунків має конкретне призначення і тісно пов’язаний з інформацій­ними потребами зовнішніх та внутрішніх користувачів. У відповідності з класифікацією видів обліку всі рахунки поділяються на рахунки фінансового і управлінського обліку. У свою чергу, рахунки фінансового обліку поділяються на реальні (балансові) і номінальні, або рахунки доходів і витрат за видами діяльності, внаслідок якої вони виникають.