Рахунки як елемент бухгалтерського обліку

Зафіксована в первинних документах інформація за технологією облікового процесу підлягає реєстрації та класифікації (групуванню) з метою її систематизації, з тим щоб у кінцевому підсумку стати окремою статтею балансу. Відображення господарських опе­рацій безпосередньо у бухгалтерському балансі практично недоцільне, оскільки після кожної операції довелося б складати новий баланс. Крім того, баланс як моментний показник складають на перше число місяця і він не містить узагальненої інформації про рух кожної групи засобів і їх джерел. Тому поточний облік стану і змін засобів та їхніх джерел, самих господарських процесів у діяльності аптеки забезпечується за допомогою системи рахунків.

Рахунки - це один з елементів методу бухгалтерського обліку, спосіб групування і поточного відображення за певними ознаками наявності та руху засобів аптеки, їхніх джерел і господарських операцій.

Кожній групі активів, джерел їх формування та господарських операцій відкривають рахунок. Так, для обліку основних засобів відкривається рахунок “Основні засоби”, для обліку товарів - “Товари”, для обліку готівкових грошей - “Каса” тотцо. Отже, рахунок є засобом групування (узагальнення) активів, пасивів, господарських операцій і конт­ролю за їх станом і рухом у процесі господарської діяльності аптеки.

Зміст, призначення і будова рахунків зумовлені об’єктами, що обліковуються, і завданнями обліку.

У результаті господарської діяльності активи та джерела їх утворення можуть збіль­шуватися або зменшуватися. Таке збільшення або зменшення на рахунках відобража­ється окремо. Тому рахунки бухгалтерського обліку прийнято зображати у вигляді дво­сторонньої таблиці (рис. 9.3), ліву сторону якої позначають умовним терміном дебет (від лат. debet - він винен), а праву - кредит (від лат. credit - він вірить). Назву рахунка пишуть посередині таблиці. Кожна сторона призначається для роздільного відобра­ження збільшення або зменшення сум.

Позаяк об’єкт бухгалтерського обліку характеризується певним станом, тобто наяв­ністю на певний момент часу засобів, коштів і джерел, то насамперед на рахунку фіксу­ють цей стан, що називається початковим залишком, або початковим сальдо (від італ. saldo - розрахунок). Після цього на рахунках відображають господарські операції, тобто зміни засобів та їх джерел. При цьому збільшення об’єкта обліку записують на одній сто­роні рахунку, а зменшення - на протилежній. Маючи інформацію про початкове сальдо об’єкта обліку та зміни протягом звітного періоду, визначають сальдо на кінець звітного періоду. Накопичена інформація про рух об’єкта обліку, відображеного за дебетом і кре­дитом, називається оборотом. Підсумки записів за дебетом рахунка називають дебето­вим оборотом, підсумки записів за кредитом рахунка - кредитовим оборотом.