Суспільно-політичне життя України у післявоєнний період

Суспільно-політичне життя України в післявоєнні роки відзначається складністю і протиріччями, а саме:

¨ результати виборів у 1946, 47, і 1948 роках не відповідали реальним настроям народу;

¨ відбувалося подальше зміцнення командно-адміністративної системи управління;

¨ посилилось зловживання владою, поновились репресії по відношенню до партійних і радянських кадрів (особливо в 1947 році, коли ЦК КП(б)У очолював Л. Каганович).

У 1946 році побачили світ сумнозвісні постанови ЦК ВКП(б) “Про журнал “Звезда” і “Ленинград” – націлені проти творчості А. Ахматової і М. Зощенко; про кінофільм “Большая жизнь” та інші, що стали “бойовою програмою” нової ідеологічної атаки.

Всі ці документи, як правило містили 3 теми:

- критику націоналізму;

- вказівки на недостатки висвітленні у художній творчості проблем сучасності;

- заклик до розгортання більшовицької критики та самокритики. Почалася нова кампанія морально-політичного тиску на суспільство, яку проводив ідеолог партії А.Жданов і тому цей період назвали “ждановщиною”.

Її перший етап в Україні здійснювався під гаслом боротьби проти “націоналізму” М. Рильского (за твори “Мандрівка в молодість”, “Київські октави”); Ю. Яновського (роман “Жива вода”); О. Довженка (“Україна в огні”); В. Сосюри (“Любіть Україну”); К. Данькевича (“Богдан Хмельницькій”).

У серпні 1947 року розширюється фронт ідеологічної атаки сталінізму на українську інтелігенцію: так, ЦК КП(б)У ухвалив постанову “Про політичні помилки і незадовільну роботу Інституту історії Академії наук УРСР”. Вчені інституту звинувачувалися у відродженні ключових ідей історичних концепцій Антоновича, Грушевського.

Другий етап компанії морально-політичного тиску на суспільство починається наприкінці 1948 р. боротьбою проти “низькопоклонства” перед Заходом, а згодом і проти “космополітизму”.

Прикладом диктату у науці стала сесія Всесоюзної академії сільськогосподарських наук (серпень 1948 року) яка піддала нищівній критиці генетику, що завдала величезної шкоди розвиткові сільського господарства. За короткий час (1946-1951 роки) було прийнято 12 партійних постанов з ідеологічних питань. А.Кагонович заявляв, що “кожний випадок невиконання планових завдань у промисловості і сільському господарстві буде розглядатись як прояв українського буржуазного націоналізму”.

Березня 1953 року помер Сталін і ця дата стала своєрідною точкою відліку розгортання у Радянському Союзі складних, суперечливих і неоднозначних спроб трансформації тоталітарних структур.

Цей період характеризується:

¨ припиненням репресій;

¨ частковою реабілітацією;

¨ послабленням ідеологічного контролю;

¨ критикою культу особи Сталіна і першими ознаками процесу лібералізації.

Саме в цей період відбуваються значні зміни у сфері національних відносин (республіки отримали більше прав), уповільнюється процес русифікації, представники корінних національностей починають відігравати помітнішу роль у громадському та політичному житті своїх національних республік. Нова політика була пов’язана з діяльністю М. Хрущова, який з вересня 1953 року став першим секретарем ЦК КПРС. Після смерті Сталіна розширилися права союзних республік. Тільки з 1953 - 1956 років в Україні із союзного в республіканське підпорядкування перейшло декілька тисяч підприємств та організацій. В результаті бюджет республіки за цей час зріс з 18 млрд. карбованців до 43,7 млрд. карбованців. Було розширено фінансово-бюджетні права республік. “Хрущовська відлига” була часом активного розгортання процесу перебудови державного апарату, удосконалення його структури як в СРСР, в цілому, так і в Україні, зокрема. В 1955 – 1956 році було ліквідовано 4867 структурних підрозділів, організацій і установ, скорочено більше 92,5 тис. посад адміністративно-управлінського апарату, що на деякий час послабило тиск командної системи. Економічний розвиток України в 50-х років проходив під впливом рішень червневого (1955 рік) пленуму ЦК КПРС про розвиток науково-технічного прогресу (НТП) та впровадження його досягнень в промисловість.